Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 липня 2020 р. Справа№200/1729/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В. за участю секретаря Котова С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні)адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги,зобов'язання вчинити певні дії -
за участю:
позивач - не з'явився,
від відповідача - Яковлева А.С. (згідно витягу)
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року №14961-44 у сумі 19 594 грн., зобов'язання направити до Управління пенсійного фонду України м. Краматорськ відомості щодо трудової діяльності позивача за період з 2015 по 2019 роки, в яких за ці роки виключити слово “ні” та вказати слово “так”.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року відкрито провадження по справі, підготовче засідання призначено на 01 квітня 2020 року.
19 березня 2020 року на адресу надійшла заява позивача про розгляд справи в письмовому провадженні.
01 квітня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 29 квітня 2020 року.
21 квітня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача.
29 квітня 2020 року судом відкладено підготовче засідання до 13 травня 2020 року.
13 травня 2020 року судом продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 10 червня 2020 року.
13 травня 2020 року на адресу суду надійшла заява позивача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, проведення розгляду справи без участі позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 17 червня 2020 року.
17 червня 2020 року судом відкладено судове засідання на 8 липня 2020 року
У судове засідання позивач, не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, враховуючи раніше подану позивачем заяву, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності позивача.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що є самозайнятою фізичної особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, є платником на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При зверненні до органів пенсійного фонду з питань перерахунку пенсії, позивачу було повідомлено, що відповідачем не направлялись данні про кількість днів стажу в місяці. Внаслідок чого позивачу не зараховано до стажу періоди роботи з 2015 по 2019 роки. 06.02.2020 року позивачотримав оскаржувану вимогу, за якою має заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 19 594,90 грн. Посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, вважає вищевказану вимогу незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів у позивача. Станом на 31.10.2019 року наявна заборгованість у сумі 19 594,90 грн., на підставі чого відповідачем сформовано оскаржувану вимогу. Крім того, зазначив, що позивач не звільнений від сплати єдиного внеску. Щодо вимоги про зобов'язання направити до УПФУ м. Краматорськ щодо трудової діяльності позивача за 2015-2019 роки відповідач зазначив, що зі змісту позовної заяви не вбачається, у чому саме полягає порушення прав позивача, а також відсутні жодні обґрунтування.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 19 січня 2000 року), має право на зайняття адвокатською діяльністю, про що свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №139, видане на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.12.1993 року №2, та пенсіонером за віком з 19.02.2002 року,перебуває на обліку як особа, що займається незалежною професійною діяльністю в Головному управлінні ДПС України (Краматорське управління, Краматорська ДПІ). (а.с. 5-6, 44)
Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (ЄДРПОУ 43142826) - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Судом встановлено, що 07 листопада 2019 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14961-44, відповідно до якої станом на 31 жовтня 2019 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 19 594 грн. 90 коп., з яких недоїмка у сумі 19 594 грн. 90 коп., пеня у сумі 0 грн. (а.с. 8)
Із інтегрованої картки ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску вбачається, що у нього наявна заборгованість з єдиного внеску станом на 31жовтня 2019 року в сумі 19594 грн. 90 коп.
16.02.2016 року позивач звернувся до ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області із заявою про звільнення його від сплати єдиного внеску, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. (а.с. 15)
ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області надало відповідь позивачу листом від 10.03.2016 року №7848/10/05-61-18-01, відповідно до якої не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, при наявності висновку Торгово-промислової палати, позивачу слід звернутись до контролюючого органу із заявою про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону України №2464. (а.с. 36)
28.12.2019 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою, відповідно до якої вимагав передати до УПФУ м. Краматорська відомості про його трудову діяльність за 2015-2019 роки, оскільки ним сплачено всі податки за його доходами. (а.с. 38)
ГУ ДПС у Донецькій області надано відповідь на звернення позивача листом від 22.01.2020 року №5728/10/05-99-33-01, відповідно до якої на підставі частини 4 статті 4 Закону №2464 фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком, проте даний пункт не стосується осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю. Станом на 01.01.2018 року в ІКП заборгованість з єдиного внеску складала 16 522,51 грн. За 2015-2016 роки та листопад 2017 року позивачем сплачено єдиний внесок, проте згідно листа за ці періоди у позивача відсутній страховий стаж. З цього питання Краматорським управлінням ГУ ДПС у Донецькій області направлено листа до УПФУ у м. Краматорську від 11.01.2020 року №2156/10/05-99-52-33. За 2017 рік в інтегрованій картці платника 02.05.2018 року в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску у сумі 8 448,00 грн., яка була сплачена 10.12.2019 року. Зазначено, що позивач повинен був відобразити в звіті нарахування ЄВ на суму 7 040 грн. за січень-жовтень 2017 року, необхідні донарахування за 2017 рік 1 687,74 грн. За 2019 рік щокварталу в інтегрованій картці платника в автоматичному режимі проведено нарахування єдиного внеску, загальна сума ЄВ до сплати за 9 місяців 2019 року склала 8 262,54 грн. станом на 01.01.2020 року в ІКП заборгованість з єдиного внеску складає 16 834,90 грн. Враховуючи відсутність у законодавстві особливих умов щодо виконання зобов'язань платниками єдиного внеску, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилась антитерористична операція, ГУ ДПС у Донецькій області не має підстав щодо визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною та її списання. Зазначено, що ГУ ДПС у Донецькій області буде проведено контрольно-перевірочні заходи, за результатами яких буде донараховано єдиний внесок за 2017 рік, з метою зарахування позивачу страхового стажу за період з січня по жовтень 2017 року. Стосовно інших періодів, УПФУ у м. Краматорську на звернення Краматорського управління ГУ ДПС у Донецькій області, з'ясовує відповідність сплати наданої звітності з єдиного внеску за 2015-2017 роки. (а.с. 40-41).
10.02.2020 року позивач звернувся с заявою на адресу УПФУ у м. Краматорськ, відповідно до якого просив надати пояснення стосовно не зарахування періоду роботи за 2015-2019 р.р. в страховий стаж ( ар.с. 42)
18.02.2020 року на ім'я позивача надано відповідь, відповідно якої зазначено,що Порядок подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей за період з 01.07.2000р. по 31.12.2016 р. затверджено Постановою № 770 від 21.08.2019. Згідно зазначеного Порядку відомості за формами 8ДР, 1ДФ ДФС передає Пенсійному фонду в електронному вигляді на центральному рівні. Крім того , зазначені строки подання уповноваженими органами звітності, але не пізніше ніж 11.10.2022 року та відповідно зазначено,що робота в цьому напрямку відповідно позивача розпочата та персоніфіковані відомості про суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків будуть внесені до реєстру застрахованих осіб відповідно з вимогами Постанови № 770.( ар.с. 43)
Тобто, станом на 31 жовтня 2019 року не сплачена сума боргу з ЄСВ у строк, передбачений Законом № 2464 склала 19 594 грн. 90 коп.
Щодо наявної заборгованості та податкової вимоги, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.
Отже, безпосередньо, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.
Відповідно до абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п. 2 та п. 4 розділу ІІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, який діяв до 10.06.2016р., затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013р. № 765 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014р. за № 217/24994, передбачено, що зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.
Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації.
Нарахування узгоджених сум грошових зобов'язань за податками, зборами, митними платежами та сум єдиного внеску, нарахованих до сплати, в інтегрованій картці платника здійснюється датою граничного строку сплати таких нарахувань.
При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів платника та ліквідаційної звітності, нарахування в інтегрованій картці платника проводиться датою його подання.
Згідно з п. 1 підрозділу 1 розділу IV Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який діє з 10.06.2016р., затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016р. за №751/28881, передбачено, що первинні показники, що відображаються в підсистемі, яка забезпечує обробку податкової звітності та платежів, є показниками форм податкової звітності та звітності з єдиного внеску, затверджених у встановленому порядку
У відповідності до п. 1 підрозділу 2 вказаного Порядку прийняття Звітного документа є обов'язком контролюючого органу.
Дані Звітних документів, поданих платниками на паперових носіях, переносяться до інформаційної системи органів ДФС у терміни, встановлені регламентом комп'ютерної обробки Звітних документів.
Таким чином, визначені платником суми єдиного внеску до сплати підлягають відображенню у відповідній картці платника ЄСВ.
Згідно з п.1 та п.12 ч.2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк.
Підставою виникнення зазначеного вище боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є самостійно задекларовані позивачем суми ЄСВ.
В той же час, Законом України №1669-VII від 02.09.2014р. «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014р., у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:
«9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Краматорськ, де значиться на податковому обліку позивач.
Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.
Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Вказаним розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Краматорськ, де значиться на податковому обліку позивач.
Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач знаходився на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
Крім того, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. На даний час Указ Президента України не видавався.
Таким чином, позивач є звільненим від сплати єдиного соціального внеску до закінчення проведення АТО.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14961-44від 07 листопада 2019 року підлягають задоволенню на суму 19 594,90 грн.
Водночас Верховний Суд у зразковій справі №812/292/18 від 30 березня 2018 року зазначає, що Закон №2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Крім того. суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 року №440-ІХ, який набрав чинності 13.02.2020 року, виключено пункт 94 Прикінцевих положень Закону України № 2464.
Стосовно зобов'язання ГУ ДПС у Донецькій області направити до УПФУ у м. Краматорськ відомості щодо трудової діяльності за період з 2015 по 2019 роки , в яких за ці роки виключити слово «ні» та вказати слово «так» , суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною першою статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI) визначено: державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1).
Відповідно до пункту 3.3 Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 року №494 (надалі - Порядок) інформація, що надається Міндоходів до Пенсійного фонду України та через Пенсійний фонд України до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, включає: відомості зі звітів страхувальників (роботодавців) щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та по укладених договорах про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на рахунки Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.2.1Порядку подання та оформлення документів для призначення(перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за № 22-1…….У разі якщо за період з 01 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж та заробітна плата (дохід) обчислюються на підставі довідки про проходження військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески згідно з додатком 2 до цього Порядку;
Відповідно до п.3 Порядку Подання відсутніх у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування персоніфікованих відомостей про грошове забезпечення та сплату страхових внесків за період з 1 липня 2000 р. по 31 грудня 2016 р., необхідних для призначення пенсій військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам начальницького і рядового складу, поліцейським, затвердженого постановою КМУ № 770 від 21.08.2019 р. Відомості про періоди служби, суми грошового забезпечення та сплату страхових внесків вносяться Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб на підставі інформації з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формами № 8 ДР і № 1 ДФ, які ДФС передає Пенсійному фонду України в електронному вигляді на центральному рівні в порядку, встановленому Пенсійним фондом України та ДФС. При цьому Пенсійний фонд України обчислює щомісячні суми грошового забезпечення виходячи із середнього розміру сум доходу квартальної звітності за формами № 8 ДР і № 1 ДФ за період, за який подано інформацію.
Відповідно до п.4 Порядку № 770 визначені строки подання звітів уповноваженими особами.
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Тобто, суд вважає за необхідне зазначити,що аналізуючи норми, яку регулюють спірні правовідносини виключно органи Державної податкової служби наділені повноваженнями,щодо передачі спірних даних.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що суми зобов'язань визначені в податковій вимозі залишаються невиконаними зобов'язаннями зі сплати єдиного соціального внеску, доки вони не будуть виконанні або сума боргу визнана безнадійною та списана.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Тобто. у відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Отже, підсумовуючи вище викладене суд зазначає, що заміна слів «ні» на «так» повністю змінює наслідки такого рішення, повноваження при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень, змінює обставини, що мають значення для прийняття рішення та створюють окреме рішення, яке визначає баланс прав і свобод та інтересів для особи і має окремий предмет спору.
Згідно ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 420,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі положень Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги,зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року №14961-44 у сумі 19 594 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 43142826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 08 липня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Перший апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова