Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 липня 2020 р. Справа№200/5072/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо видачі посвідчення «Потерпілий від радіаційного опромінення»,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо видачі посвідчення «Потерпілий від радіаційного опромінення». Просив визнати протиправним та скасувати рішення Донецької обласної державної адміністрації, в особі його постійно діючого органу Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнятого від 05 листопада 2019 року за протоколом № 14 про відмову у встановлені ОСОБА_1 статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, і визнання безпідставною видачі його відповідного посвідчення; зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію видати ОСОБА_2 Віктору ОСОБА_3 посвідчення «Потерпілий від радіаційного опромінення» (категорія 2).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05 листопада 2019 року за результатами розгляду особистої справи ОСОБА_1 відповідачем було прийнято рішення про відмову у встановленні позивачу статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії , а видачу йому посвідчення визнано безпідставною, у зв'язку із тим, що у наданих документах відсутні підстави для встановлення статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії.
Отже, позивач вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що порушують його законні права і інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
29 травня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача, був належним чином повідомлений про розгляду справи судом, про що свідчить поштове повідомлення, свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.
У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно встановленого статусу, внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом іонізуючого опромінення, ОСОБА_1 було віднесено до 2-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що Донецької обласною державної адміністрацією 22 липня 2008 року позивачу видано посвідчення № 065310, що підтверджує статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеної до категорії 2 і яке є підставою для отримання встановлених пільг і переваг.
Встановлення цього статусу відбулось через вплив на здоров'я позивача небезпечних факторів внаслідок порушення, не з вини позивача, правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною та правил зберігання радіоактивних речовин, зокрема, радіоактивного джерела Cs-137, що знаходився до 29.11.1989 року в міжквартирній стіні будинку АДРЕСА_1 .
Такий зв'язок ушкодження здоров'я ОСОБА_1 та впливом небезпечних радіаційних факторів було встановлено висновками Центральної міжвідомчої експертної ради на засіданні № 21 від 15 вересня 1992 року.
За цих підстав ОСОБА_1 набув право на отримання різноманітних пільг, компенсацій, допомоги та інших соціальних виплат, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За результатами розгляду матеріалів особової справи ОСОБА_1 , 05 листопада 2019 року відповідачем було прийнято рішення про відмову у встановленні позивачу статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, а видачу йому посвідчення визнано безпідставною.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796).
Відповідно до статті 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються 4-ри категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У відповідності до норми цієї статті також до потерпілих від Чорнобильської катастрофи: громадяни, які захворіли на променеву хворобу або захворювання яких пов'язане з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами, належать до категорій, зазначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до п. 3 Порядку відновлення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, громадяни із числа тих, які постраждали від радіаційного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення
правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, що сталися не з вини потерпілих, відносяться: до категорії 2 - особи, захворювання яких пов'язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і поховання радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою НI (у разі коли
захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок встановлено медичними закладами.
Отже, позивач віднесений до категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії.
Відповідно до п. 5 Порядку відновлення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, особам, зазначеним у пункті 3 цього Порядку, видаються посвідчення потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії на підставі висновку міжвідомчої експертної ради про причинний зв'язок інвалідності чи захворювання з відповідною
аварією, порушеннями правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною тощо, а особам з інвалідністю - й на підставі відповідної довідки медично-соціальної експертної комісії.
Відповідно до п. 6 цього Порядку, видача посвідчень указаним у цьому Порядку особам провадиться Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською
та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян № 551, визначено процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до другого абзацу п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, особам, віднесеним до категорії 2, захворювання яких пов'язано з переопроміненням внаслідок будь-якої аварії, порушенням правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушенням правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, які сталися не з вини потерпілих, що визначено актом за формою Н-1 (якщо захворювання пов'язано з виробничою або професійною діяльністю) або актом державної комісії про нещасний випадок (радіаційну аварію), якщо такий зв'язок установлено закладами охорони здоров'я, видаються посвідчення «Потерпілий від радіаційного опромінення» (категорія 2) серії Я сірого кольору.
Як вбачається з протоколу № 14 від 05.11.2019 року, підставою для відмови у встановлені позивачу статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, зазначено відсутність підстав у наданих документах для встановлення такого статусу.
Проте суд вказує, що позивачем надано експертний висновок, відповідно до якого позивачу встановлено діагноз у зв'язку з захворюванням, яке зв'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Однак не зважаючи на вказане, відповідачем вирішено, що факт захворювання позивача, яке зв'язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не підтверджено.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки зазначений вище експертний висновок відповідно до положень Порядку № 551 є підставою для видачі посвідчення учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Суд звертає увагу, що враховуючи той факт, що позивач отримав посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи у липні 2008 року, ним було пред'явлено до уповноваженого органу всі необхідні документи, що підтверджують ушкодження здоров'я позивача та впливу небезпечних радіаційних факторів. Позивач не може нести відповідальність за подальше знищення таких документів, а внаслідок бути позбавленим права отримання пільг, встановлених законодавством для ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того, суд бере до уваги положення частини першої статті 6 КАС України де зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Позивач тривалий час - з 22 липня 2008 року мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, користувався відповідними пільгами, встановленими законодавством України та розраховував на стабільність і передбачуваність свого статусу.
Отже, в результаті неправомірного рішення відповідача було порушено право ОСОБА_1 на належний рівень соціального захисту від наслідків впливу небезпечних радіаційних факторів не з його вини, оскільки через прийняте рішення відповідачем припинення позивачу виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яке оформлено протоколом засідання № 14 від 05 листопада 2019 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своїх дій під час відмовлення у встановленні статусу ОСОБА_1 потерпілого від радіаційного опромінення.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція № 0.0.1710516114.1 від 19.05.2020 року).
Керуючись ст. ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Донецької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00022473) про визнання та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії щодо видачі посвідчення «Потерпілий від радіаційного опромінення» - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Донецької обласної державної адміністрації, в особі його постійно діючого органу Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, прийнятого від 05 листопада 2019 року за протоколом № 14 про відмову у встановлені ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу потерпілого від радіаційного опромінення відповідної категорії, і визнання безпідставною видачі його відповідного посвідчення.
Зобов'язати Донецьку обласну державну адміністрацію (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00022473) видати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) посвідчення «Потерпілий від радіаційного опромінення» (категорія 2).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної державної адміністрації (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Тихого, 6, код ЄДРПОУ 00022473) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко