Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
10 липня 2020 р. Справа №200/6422/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 101 від 16.11.2018 року,
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 12.06.2018 р. та провести перерахунок пенсії з урахуванням довідок: від 12.04.2019 року №1147/05-01, від 12.04.2019 року №1146/05-01; від 12.04.2019 року №1145/05-01.
Відповідно до положень статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд доходить висновку про те, що дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог статей 160, 161 КАС України з огляду на наступне.
Згідно із пунктами 4, 5, 8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною четвертою статті 161 КАС України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. "Порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес": - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до офіційного тлумачення частини першої статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп: частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги ст. 2, 5 КАС України, об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень. Крім цього, Верховний Суд встановив, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту. При цьому, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21 грудня 2010 року, №45783/05).
За змістом позовної заяви, спірним питанням у даній справі є відмова відповідача у здійсненні позивачу перерахунку пенсії на підставі її заяви від 12 червня 2018 року, з урахуванням довідок, які були додані до заяви, а саме: накази по ТОВ «Еллес» № 1 від 06.05.1992 року та № К-26 від 01.11.1994 р. про роботу на посаді гендиректора цього підприємства за сумісництвом; архівна довідка № 2056/05-01 від 12.06.2018 про період роботи на ТОВ «Еллес» з 06.05.1992 р. по квітень 1999 р.; довідка про заробітну плату № КП/10 від 04.06.2018 р. за період з 01.01.1992 р. по 31.12.1994 р. видану Азовською первинною профспілковою організацією моряків; довідка про заробітну плату № 172705-01 від 11.05.2018 р. видана КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.06.1993 р. по 31.12.1993 р.; довідка про заробітну плату № 1566/05-01 від 27.04.2018 р., видана КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.
Між тим, до позовної заяви, позивач додає копії наступних довідок: архівні довідки Комунальної установи «Трудовий архів м.Маріуполя» від 12.04.2019 року №1147/05-01, від 12.04.2019 року №1145/05-01, від 12.04.2019 року №1146/05-01, тобто довідки видані іншою датою, ніж ті, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано довідок, на підставі яких пенсійним органом було відмовлено у здійсненні зазначеного перерахунку, тобто що підтверджують вказані обставини, а саме: архівну довідку № 2056/05-01 від 12.06.2018 про період роботи на ТОВ «Еллес» з 06.05.1992 р. по квітень 1999 р.; довідку про заробітну плату № 172705-01 від 11.05.2018 р. видану КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.06.1993 р. по 31.12.1993 р.; довідку про заробітну плату № 1566/05-01 від 27.04.2018 р., видану КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.
Вищезазначені обставини підтверджуються листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.04.2019 року №ВЕБ-05001-Ф-С-19-011301, в якому зазначено, що позивач 12.06.2018 року звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та нею були надані довідки від червня 2018 року, а не від квітня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування позовних вимог.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що згідно з ч. 1 ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
У позовній заяві, позивач визначає представником: ОСОБА_2 .
До матеріалів справи додані заява (клопотання) про поновлення строку звернення до суду та докази до цього клопотання, клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, які засвідчені, окрім позивача, також і представником позивача Лозинською О.О.
Разом з тим, до матеріалів справи, позивачем було надано Довіреність від 17.04.2019 року про уповноваження позивачем ОСОБА_2 бути її представником з усіма правами, наданими законодавством, з правом вчинення усіх процесуальних дій від її імені, «…у судових органах України, а саме: у судах загальної юрисдикції…». Між тим, Довіреність видана без права передоручення та дійсна до 17.04.2020 року, що унеможливлює представництво Лозинською Оксаною Олександрівною інтересів позивача у зазначеній справі та відсутністю у ОСОБА_2 права підпису та засвідчення документів своїм підписом.
Відповідно до положень, передбачених частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд констатує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія-97» проти України» (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями).
В обґрунтування вищенаведеного, суд звертає увагу, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, у відповідності до вимог статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, для об'єктивного, повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи до суду повинні бути подані належним чином оформлені докази, вичерпний перелік яких надасть можливість суду розглянути дану справу в розумний строк.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
В контексті викладеного, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій довідок: архівну довідку № 2056/05-01 від 12.06.2018 про період роботи на ТОВ «Еллес» з 06.05.1992 р. по квітень 1999 р.; довідку про заробітну плату № 172705-01 від 11.05.2018 р. видану КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.06.1993 р. по 31.12.1993 р.; довідку про заробітну плату № 1566/05-01 від 27.04.2018 р., видану КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.
Керуючись, ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій довідок: архівну довідку № 2056/05-01 від 12.06.2018 про період роботи на ТОВ «Еллес» з 06.05.1992 р. по квітень 1999 р.; довідку про заробітну плату № 172705-01 від 11.05.2018 р. видану КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.06.1993 р. по 31.12.1993 р.; довідку про заробітну плату № 1566/05-01 від 27.04.2018 р., видану КУ «Трудовий архів м. Маріуполя» за період роботи в ТОВ «Еллес» з 01.01.1994 р. по 31.12.1998 р.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та відповідно до частини 2 статті 256 КАСУ набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя П.В. Кочанова