09 липня 2020 року Справа № 160/5516/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5516/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1. 22.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 22.05.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
3. Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/5516/20 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку положень ст.262 КАС України.
4. Також, ухвалою суду від 25.05.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:
- пенсійної справи позивача;
- докази виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року по справі №160/10452/19 щодо зарахування стажу роботи позивача з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік;
- звернення позивача про здійснення виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком від 25.02.2020 року;
- лист Пенсійного фонду від 27.03.2020 року №4174-3382/Ч-02/8-0400;
- розрахунок спеціального стажу роботи позивача на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію вислугу років, на дату призначення пенсії, з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 року по справі №160/10452/19, та інші наявні докази щодо суту спору.
5. 19.06.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.
6. 03.07.2020 року позивачем було надано письмову відповідь на відзив Пенсійного фонду.
7. 09.07.2020 року відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.
8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.07.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
12. У позовній заяві позивач зазначив, про те, що він з 07.12.1994 року по теперішній час працює в Комунальному закладі «Криворізька станція швидкої медичної допомоги» Дніпропетровської обласної Ради» на посаді лікаря з медицини невідкладних станів бригади інтенсивної терапії і реанімації. З 09.07.2019 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV.
13. Згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року (по справі №160/10452/19) період роботи позивача з 07.12.1994 року по 06.07.1995 рік та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік було зараховано в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.07.2019 року, в наслідок чого страховий стаж склав 48 років 11 місяців 24 дні.
14. 25 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії за віком.
15. Проте, при призначенні пенсії позивачу відмовлено у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ тривалістю 35 років.
16. Позивач вважає таку відмову Пенсійного фонду у виплаті грошової допомоги, протиправною та незаконною, та такою, що порушує його права на належне соціальне забезпечення, з огляду на те, що згідно розрахунку стажу роботи позивача відповідно до записів трудової книжки, складає :
- з 01.08.1986 року по 31.07.1987 рік лікар-інтерн (1 рік/0 місяців/1 день);
- з 01.08.1987 року по 04.08.1990 рік робота в закладах охорони здоров'я (3 роки/ 0 місяців/ 4дні);
- з 20.08.1990 року по 09.07.2019 рік робота в закладах охорони здоров'я (28років/ 10 місяців/ 20днів);
- період роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 рік таз 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік (6 років/ 11 місяців/1 день) враховується в подвійному розмірі відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року (справа №160/10452/19) відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
17. Таким чином, страховий стаж позивача склав 40 років 0 місяців 7 днів, що відповідно дає йому право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
18. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
19. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що позивач перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV з 09.07.2019 року.
20. Згідно копії трудової книжки серії БТ-ІІ за №2553111 позивач з 20.08.1990 року працює КЗ "Криворізька станція швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради", в т.ч. з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади.
21. Відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-ХІІ (в редакції Закону від 10.07.2003 року №1110-ІV (1110-15)) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД , в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
22. Згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року (по справі №160/10452/19) періоди роботи позивача з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року було зараховано до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 09.07.2019 року, внаслідок чого страховий стаж, врахований по 30.06.2019 року, який складає 48 років 11 місяців 24 дні (з урахуванням періодів навчання з 01.09.1976 року по 31.01.1980 року та з 15.10.1982 року по 26.06.1986 року, а також періоду служби в армії з 10.05.1980 року по 05.06.1982 року.
23. Відповідно до п.71 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких Посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
24. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
25. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
26. Згідно з п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, (надалі - Порядок) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
27. Відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-ХІІ працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
28. Страховий стаж, передбачений пунктами 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
29. Згідно вищезазначеного, на думку відповідача, право на виплату грошової допомоги згідно п.7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у позивача відсутнє, так як спеціальний стаж роботи позивача на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, на дату призначення пенсії становив менше 35 років.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
30. Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 09.07.2019 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у зв'язку з досягненням пенсійного віку - 60 років.
31. Згідно довідки Комунального закладу “Криворізька станція швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради” № 24 від 05.07.2019 року позивач працював в КЗ Криворізька станція швидкої медичної допомоги” Дніпропетровської обласної ради” з 07 грудня 1994 року (наказ №174-к від 20.12.1994 р.) по 06 липня 1995 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади; з 01 вересня 1995 року (наказ №126-к від 06.09.1995 р.) по 31 грудня 2001 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади.
32. У серні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 20.08.2019 року про проведення перерахунку стажу роботи у подвійному розмірі, згідно довідки № 24 від 05.07.2019 року на підставі вимог ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
33. Листом Саксаганського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.008.2019 року № 6335/Ч-09 “Про розгляд звернення” позивача повідомлено, що оскільки ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в подвійному розмірі передбачено зарахування стажу роботи в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а позивач працював у бригаді, законні підстави для пільгового обчислення періодів роботи позивача з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року, відсутні.
34. Не погодившись з відмовою відповідача щодо відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи у подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, позивач звернувся до суду з позовом в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) стажу роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) стаж роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 09.07.2019 року.
35. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі №160/10452/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 09.07.2019 року.
36. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі №160/10452/19, набрало законної сили - 17.01.2020 року.
37. 25.02.2020 року позивач звернувся до Пенсійного фонду із заявою, в якій просив відповідача здійснити йому виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсій за віком, з урахуванням положень п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IVвід 09.07.2003 року.
38. Листом №4174-3382/Ч-02/8-0400 від 27.03.2020 року Головне управління Пенсійного фонду повідомили позивачу про те, що згідно копії трудової книжки серії БТ- НОМЕР_2 за №2553111 починаючи з 20.08.1990 року ОСОБА_1 працює КЗ "Криворізька станція швидкої медичної допомоги Дніпропетровської обласної ради", в т.ч. з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади. Відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-ХІІ (в редакції Закону від 10.07.2003 року №1110-ІV (1110-15) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД , в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
39. Також, у листі вказано, що згідно ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 року (по справі №160/10452/19) періоди роботи позивача з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року було зараховано до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 09.07.2019 року, внаслідок чого страховий стаж, врахований по 30.06.2019 року, який складає 48 років 11 місяців 24 дні (з урахуванням періодів навчання з 01.09.1976 року по 31.01.1980 року та з 15.10.1982 року по 26.06.1986 року, а також періоду служби в армії з 10.05.1980 року по 05.06.1982 року. Відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких Посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
40. Також, у листі зазначено, що п.2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, (надалі - Порядок) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Відповідно до п."е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-ХІІ працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Страховий стаж, передбачений пунктами 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
41. Згідно зазначеного, на думку відповідача, право на виплату грошової допомоги згідно п.7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у позивача відсутнє, так як спеціальний стаж роботи позивача на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, на дату призначення пенсії становив менше 35 років.
42. Таким чином, Пенсійним фондом було відмовлено позивачу у виплаті позивача одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
43. Не погодившись із такою відмовою Пенсійного фонду у здійсненні виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач звернувся до суду із цим позовом, посилаючись на порушення його прав на належне соціальне забезпечення.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
44. Згідно із Законом України ст.60 «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи лікаря-анестезіолога зараховується до стажу у подвійному розмірі.
45. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
47. Згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
48. Відповідно до статті 7-1 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
49. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
50. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
51. Відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати.
52. Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.
53. П.2 цього Порядку передбачає, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (909-93-п ) «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
54. Відповідно до п.4 Порядку страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до п.«е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
55. Пункт 5 Порядку передбачає, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
56. Відповідно до пункту 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
57. З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що необхідними умовами для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є: досягнення особою пенсійного віку, наявність у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ста.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
58. Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.1993 року (зі змінами), зокрема робота в лікарняних закладах.
59. Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
60. Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.93 року (зі змінами), зокрема робота в лікарняних закладах.
61. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
62. При цьому згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України 08.10.1997 №303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.
63. При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.
64. У лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.
65. Робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
66. Дослідивши докази по справі, судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року по справі №160/10452/19, яке набрало законної сили 17.01.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 стажу роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога в подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної пенсії з 09.07.2019 року.
67. Відповідно до рішення суду від 17.12.2019 року, яке набрало законної сили 17.12.2019 року, по справі №160/10452/19, суд дійшов висновків, що робота позивача на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади у період з 07.12.1994 року по 06.07.1995 року та на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної спеціалізованої анестезіолого-реанімаційної бригади у період з 01.09.1995 року по 31.12.2001 року дає право на зарахування стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII.
68. Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
69. Звертаючись до суду із цим позовом позивач вказав, що його страховий стаж, на дату призначення пенсії, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду від 17.12.2019 року по справі №160/10452/19, становить - 40 років 0 місяців 7 днів, у зв'язку із чим 25.02.2020 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою, в якій просив відповідача здійснити йому виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсій за віком, з урахуванням положень п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IVвід 09.07.2003 року.
70. Проте, листом №4174-3382/Ч-02/8-0400 від 27.03.2020 року Головне управління Пенсійного фонду відмовило позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсій за віком, з урахуванням положень п.7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IVвід 09.07.2003 року, посилаючись на те, що спеціальний стаж роботи на посадах, що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993р. №909, на дату призначення пенсії становив менше 35 років.
71. Дослідивши докази по справі, встановлено, що позивач з 09.07.2019 року перебуває на обліку у Головному правлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у зв'язку із досягненням пенсійного віку - 60 років) та має страховий стаж в розмірі 48 років 11 місяців 24 дні.
72. Згідно трудової книжки позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, він працював на посаді лікаря швидкої і невідкладної медичної допомоги виїзної бригади, лікаря анестезіолога-реаніматолога виїзної бригади, лікаря швидкої медичної допомоги виїзної бригади, лікаря швидкої медичної допомоги виїзної спеціалізованої бригади інтенсивної терапії та реанімації тобто є працівником охорони здоров'я.
73. Згідно розрахунку стажу роботи позивача відповідно до записів його трудової книжки, встановлено, що він працював:
- з 01.08.1986 року по 31.07.1987 рік лікар-інтерн (1 рік/ 0 місяців/ 1 день);
- з 01.08.1987 року по 04.08.1990 рік робота в закладах охорони здоров'я (3 роки/ 0 місяців/ 4дні);
- з 20.08.1990 року по 09.07.2019 рік робота в закладах охорони здоров'я (28 років/ 10 місяців/ 20днів);
- період роботи з 07.12.1994 року по 06.07.1995 рік таз 01.09.1995 року по 31.12.2001 рік (6 років/ 11 місяців/1 день) враховується в подвійному розмірі згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року, згідно положень ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
74. Таким чином, спеціальний стаж роботи позивача, на дату призначення йому пенсії, становить - 40 років 0 місяців 7 днів.
75. Отже, слід дійти висновків, що у позивача наявне право на виплату грошової допомоги згідно п.7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
76. Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
77. Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
78. Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
79. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
80. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
81. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
82. Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 року у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 року № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016 року, №К/800/13317/15 та від 17.12.2015 року№ К/800/32134/15).
83. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).
84. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
85. Умови виплати допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, регламентовано п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV та п.5 Порядку №1191.
86. Якщо такі умови відсутні, орган повинен виплатити вказану допомогу.
87. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - провести виплату допомоги або відмовити у такій виплаті. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження пенсійного органу не є дискреційними.
88. З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, слід дійти висновків про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
89. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
90. Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
91. Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
92. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
93. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v. Turkey” № 48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
94. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” №30985/96).
95. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
96. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
97. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
98. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірної відмови позивачу у здійснені виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
99. З урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
100. Щодо розподілу судових витрат.
101. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
102. Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
103. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
104. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
105. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
106. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.
107. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
108. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
109. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
110. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
111. Повний текст рішення складено 09.07.2020 року.
Суддя В.В Ільков