07 липня 2020 року Справа № 160/5650/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І. В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.05.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:
- визнати дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за листом від 05.05.2020 за № 0400-0319-8/23070 «Про відмову у перерахунку пенсії» ОСОБА_1 відповідно ст. 55, ч.2 ст. 57, ч. 2 ст. 56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за довідкою виданою 22.04.2020 року за №231 «Павлоградським хімічним заводом» з обмеженнями суми належної пенсії 224,00 грн. - неправомірними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно ч.2 ст. 57, ч. 2 ст. 56, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за довідкою виданою за довідкою виданою 22.04.2020 року за № 231 «Павлоградським хімічним заводом» без обмежень належної суми пенсії 224,00 грн. починаючи з 01.05.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з відмовою у перерахунку пенсії, зазнаючи, що:
- позивач вважає, що має право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але пенсію отримує без урахуванням положення ст.ст. 56, 57 зазначеного Закону;
- відмовою у перерахунку пенсії відповідач порушує право позивача на соціальний захист, що є незаконним.
На думку позивача, оскаржувані дії є протиправними, у зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Розгляд справи по суті вирішено розпочати з 16.06.2020 року.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), що підтверджується матеріалами справи.
При цьому відповідно до ч. 2. ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Тобто дана справа повинна бути розглянута до 01.07.2020 року включно.
2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30 березня 2020 року», яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо.
Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
06.07.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що пенсія заявника розрахована відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому проводити перерахунок пенсії згідно ч.3 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням довідки про заробітну плату від 22.04.2020 року за № 231, виданої Павлоградським хімічним заводом, немає законних підстав.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , є громадянином України.
Позивач отримує пенсію за віком згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 .
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказане посвідчення надає право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
23.04.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії з врахуванням положень ч.2 ст. 56, ч.2 ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
05.05.2020 року відповідачем надано відповідь про відмову у перерахунку пенсії, оформлену листом №0400-0319-8/23070, якою повідомлено, що пенсія заявника розрахована відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому проводити перерахунок пенсії згідно ст. 56, ч.2 ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», немає законних підстав, оскільки призведе до зменшення пенсії.
Не погоджуючись з наданою відповіддю про відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правомірність дій відповідача, викладені у листі від 05.05.2020 р. за №0400-0319-8/23070 «Про відмову у перерахунку пенсії» щодо недоцільності в перерахунку та виплаті позивачу пенсії з обмеженням у сумі 224 грн., є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.2 ст.55, ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами, внесеними згідно з Законом № 3668-VІ від 08.07.2011р. передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям громадян провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону. Обчислення середньомісячного заробітку для визначення розміру пенсії провадиться відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком №1, чоловіки10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, згідно з пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач наполягає на необхідності застосування для перерахунку пенсії відповідачем положень ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте без використання обмеження максимальним розміром.
Частиною 2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Отже, ч.2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає перерахунок пенсії за двоскладовою системою нарахування пенсії. У цьому випадку визначається розмір пенсії, яка складається із двох частин: перша частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності Законом та частини пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності Законом. Перша із цих двох частин (стаж до 1 січня 2004 року) визначатиметься за нормами і правилами, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та з обмеженням пенсії максимальним розміром, який діяв на момент набрання чинності Законом.
При обчисленні розміру пенсії по першій складовій враховується трудовий стаж, набутий до 1 січня 2004 року, обчислений на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", заробітна плата до цієї ж дати за періоди, передбачені статтею 65 зазначеного Закону, за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності і за весь період роботи з 1 липня 2003 року по 31 грудня 2003 року, або за 24 останніх місяці роботи перед зверненням за пенсією (до 01.01.2004 року ) або за період роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986-1990 роки). Розмір цієї частини пенсії, обчисленої відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених Законом №1788 для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчим, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності Законом №1058 з підвищенням на 12% відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. №1783 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 р. №312).
Статтею 19 Закону №1788 було передбачено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених Списком №1, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2003 р. № 544 було встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком з 01.07.2003 р. становив 50 грн.
Таким чином з урахуванням цільової грошової допомоги, передбаченою постановою КМУ від 11.03.2004 р. № 312 максимальний розмір пенсії по першій складовій не може перевищувати 168 грн. (50 x 3 x 1,12) а для осіб, зайнятих на роботах, передбачених Списком 1 - 224 грн. (50 x 4 x 1,12).
Вказані норми неконституційними не визнавались, тому повинні виконуватись із застосуванням обмеженням максимального розміру пенсії в сумі 224 грн.
А відтак, при обчисленні розміру пенсії по першій складовій відповідачем правомірно враховано трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 року, обчислений на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» з визначенням максимального розміру пенсії, який не може бути більшим ніж 224 грн.
Доводи позивача щодо необхідності застосування відповідачем під час перерахунку пенсії ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без використання максимального розміру пенсії, прямо суперечить положенням цієї норми, отже не ґрунтується на вимогах закону.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не було допущено протиправних дій, оскільки при здійсненні перерахунку розмір пенсії веде до зменшення пенсії позивачу.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно