30 червня 2020 року Справа № 160/4757/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.05.2020 р. вх.№6669/20, заяви про зменшення позовних вимог від 01.06.2020 р. вх. № 7038/20, в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 року, з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р.; з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату суми заборгованості частини недоотриманої пенсії за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р.; з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р. однією сумою, з нарахуванням компенсації частини доходів;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму індексації пенсії 444 грн. 40 коп. на користь ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, перебуває на обліку в управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та, на його думку, має право на компенсації та пільги, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
24.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з проханням надати інформацію про розмір призначеної йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, а також просив здійснити відповідний перерахунок і нарахувати йому все, що не було донараховано. Листом від 21.02.2020 р. № 1426-979/Я-02/В-0400/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що виплата додаткової пенсії з 01.05.2014 р. проводиться в розмірі 170,82 грн. згідно п. 5 постанови КМУ № 112 від 25.03.2014 р.
Позивач вважає, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю виплачується йому не в тому розмірі, як то передбачено положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відкрито провадження у справі № 160/4757/20, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2020р. у справі № 160/4757/20 клопотання ОСОБА_1 задоволено. Залучено до участі в адміністративній справі №160/4757/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якості другого відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
29.05.2020 р. представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за 26 років вислуги відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ у розмірі 68% від грошового забезпечення, яке береться для обчислення пенсії, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії. Вказує, що згідно з п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. № 112, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується особам, які належать до категорії 2, у розмірі 170,82 грн. У зв'язку з цим у спірний період щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вищевказаної постанови КМУ, правомірно виплачується особам, які належать до категорії 2, у розмірі 170,82 грн.
Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів відповідач вказує, що такі вимоги відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати" є передчасними, оскільки у відповідності із ст. 5 КАС України захисту підлягають лише порушені права, та суд не наділений повноваженнями вирішувати спір на майбутнє. Окрім всього наведеного, відповідачем також зазначено, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України.
01.06.2020 р. ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якій повідомив, що до 01.01.2008 р. розмір додаткової пенсії відповідачем не розраховувався, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, тому відповідач у відзиві не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р. 2 категорії та має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
24.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою з проханням надати інформацію про розмір призначеної йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, а також просив здійснити відповідний перерахунок і нарахувати йому все, що не було донараховано.
Листом від 21.02.2020 р. № 1426-979/Я-02/В-0400/20 управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 25.03.2014 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» внесені зміни у порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеним порядком передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до другої категорії, з 01.05.2014 р. виплачується в розмірі 170,82 грн.
Позивач зазначає, що пенсійним органом не вірно нараховувалось та виплачувалось у спірні періоди його пенсійне забезпечення, вважає, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю повинна виплачуватися у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що й змусило його звернутися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо строків звернення за перерахунком пенсії, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 квітня 2018 року в справі №646/6250/17, згідно якої: "...адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія."
У разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини 2 статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі по тексту Закон №796-XII).
Статтею 49 Закону №796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 51 Закону №796-XII (в редакції до 01.01.2008 р.) особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI були внесені зміни до положень статті 51 Закону №796-XII, відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, вказані зміни до положень статті 51 Закону №796-ХІІ, внесені підпунктом 13 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Тобто, з набуття чинності Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 поновлюється редакція статті 51 Закону №796-ХІІ, відповідно до якої розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії ІІ, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
В той час, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII текст статті 51 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції:
"Особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Пунктом 1 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII встановлено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім пункту 42 розділу I цього Закону, який набирає чинності з 25 квітня 2015 року.
Таким чином, нова редакція статті 51 Закону №796-ХІІ набрала чинності з 01.01.2015 року.
Аналіз наведених положень дає суду підстави зробити висновок, що у спірні періоди з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р., з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р. розмір додаткової пенсії, особам, віднесеним до ІІ категорії, повинен був відповідати положенням ст. 51 Закону №796-ХІІ в редакції, згідно якої розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії ІІ, призначається у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком.
Суд вважає помилковими доводи відповідача, наведені у відзиві, що спірні відносини щодо розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії ІІ за спірні періоди були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210.
Відповідач не врахував, що лише з 02.08.2014 року Законом України від 31.07.2014 р. № 1622-VII було встановлено, що норми і положення статті 51 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17.
Таким чином, в періоди з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 року, з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно було нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте не здійснювало таких виплат, чим проявило протиправну бездіяльність.
Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р.; з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до п.п. 2 розділу ІІ Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 № 8-2 (в редакції, чинній на час спірних періодів), Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Суд звертає увагу позивача на те, що саме на управління Пенсійного фонду покладено завдання щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії, тому доводи позивача щодо отримання ним додаткової пенсії до 01.01.2007р. у Дніпропетровському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (Дніпропетровський облвійськомат) не знайшли свого підтвердження ані в Положенні про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2, ані в Положенні про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату суми заборгованості частини недоотриманої пенсії за спірні періоди з нарахуванням компенсації частини доходів, суд вважає за потрібне вказати про таке.
Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Так, питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).
Статтею 1 Закону № 2050-III передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Згідно статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За змістом статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р., з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р. має бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідний період.
Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовна вимога про здійснення виплати суми заборгованості з нарахуванням компенсації частини доходів є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести нарахування та виплату індексації пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року, суд вважає за потрібне зазначити про наступне.
За змістом статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення».
Стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Стаття 3 даного Закону передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Як передбачено частиною 4 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей.
Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
При цьому, згідно з пунктом 3 Порядку до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: доходи громадян від здачі в оренду майна, від акцій та інших цінних паперів, ведення селянського (фермерського) і особистого підсобного господарства, підприємницької діяльності, яка є для громадян джерелом грошових доходів від власності; виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати; одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога при народженні дитини, допомога на поховання; цільова разова матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію, суми соціальних пільг, компенсації (крім виплат, визначених пунктом 2 цього Порядку), винагорода за підсумками роботи за рік тощо; соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму тимчасова державна допомога дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме; мінімальний розмір допомоги по безробіттю; державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю; державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державна соціальна допомога на догляд; тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату; щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею; компенсаційна виплата, що призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами); державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, допомога на дітей одиноким матерям.
Відповідно до пункту 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Як слідує з матеріалів пенсійної справи, до 01.01.2018 пенсія позивачу виплачувалася з доплатою до її розміру зафіксованої індексації у розмірі 9,17 грн., та 179,36 грн.
Станом на 01.12.2017 р. основний розмір пенсії позивача становив 2061,12 грн.
Внаслідок зміни грошового забезпечення відповідних категорій осіб, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, позивачу в березні 2018 р. був здійснений перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2018 р.
Як свідчать наявні в матеріалах справи роздруківки «Перегляд виплат за пенсійною справою» в результаті такого перерахунку, проведеного у березні 2018 р., ОСОБА_1 отримав пенсійні виплати в розмірі 6470,37 грн.
Таким чином, на думку суду, з 01.01.2018 виплата індексації пенсії позивача була припинена пенсійним органом у зв'язку з проведенням перерахунку пенсії згідно постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 та від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб" обґрунтовано, оскільки розмір підвищення пенсії в результаті такого перерахунку перевищив суму індексації.
З огляду на наведене, з урахуванням встановлених обставин справи, суд робить висновок про часткову обґрунтованість позовних вимог та про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо заявленого клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Проте, у даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень, адже у суду не має достатніх підстав вважати, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подати звіт є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового бору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 року, з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди: з 11.10.2005 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.07.2011 р., з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р., з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник