про відмову у забезпеченні позову
10 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/8951/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Волинська обласна спілка споживчих товариств, про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Волинська обласна спілка споживчих товариств, про визнання протиправним та скасування рішення №286-7 від 12 червня 2020 року “Про демонтаж тимчасової споруди “Все для ремонту” № 800 на вул. Замковій”.
Ухвалою головуючого у справі судді Волинського окружного адміністративного суду Сороки Ю.Ю. від 22 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення.
Представник позивача 09 липня 2020 року подав до суду заяву про забезпечення позову.
За результатами проведення автоматизованого розподілу матеріалів справи у зв'язку із перебуванням головуючого судді Сороки Ю.Ю. у відпустці, для розгляду заяви про забезпечення позову визначено головуючого - суддю Смокович В.І.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 , протягом багатьох років здійснює підприємницьку діяльність на території Центрального ринку м. Луцьк. Для здійснення торговельної діяльності заявник орендує торговельне місце № 800 у Волинської обласної спілки споживчих товариств, яка є власником єдиного майнового комплексу ринок “Центральний”. Контейнер, який належить Позивачу, розташований на торговельному місці № 800. Дане торговельне місце знаходиться на території єдиного майнового комплексу ринок “Центральний”, який належить на праві приватної власності Волинській обласній спілці споживчих товариств. Територія ринку розташована у м. Луцьку по вул. Глушець, 1.
Із засобів масової інформації заявнику стало відомо про погрози життю і здоров'ю підприємців, знищенню їх майна муніципальною вартою силовим методом. Розпорядженням Луцького міського голови, із врахуванням рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 12 червня 2020 року щодо демонтажу тимчасових споруд на вулиці Замковій та з метою забезпечення безпеки учасників дорожнього руху, було прийнято рішення зупинити рух транспорту вулицею Замковою із 17 червня 2020 року до завершення робіт. Окрім того, 16 червня 2020 року у зв'язку із силовим демонтажем конструкцій, розташованих на торговельних місцях, сталася сутичка між підприємцями та представниками департаменту муніципальної варти. Через засоби масової інформації неодноразово лунали повідомлення про намагання працівників Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради приступити до демонтажу торгівельних павільйонів. Також заявнику відомо про закупівлю демонтажів структурним підрозділом виконавчого комітету Луцької міської ради - Департаментом муніципальної варти Луцької міської ради через публічні закупівлі.
На переконання представника позивача, вказані обставини свідчать про існування очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника шляхом виконання явно протизаконного рішення, яка полягає у реальній загрозі пошкодження/знищення майна заявника в ході його примусового демонтажу.
Заявник просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 12 червня 2020 року № 286-7 “Про демонтаж тимчасової споруди “Все для ремонту” № 800 на вул. Замковій” до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відтак, заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня її надходження.
Заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, та враховуються при вирішенні даної заяви.
Суд також звертає увагу, що саме по собі оскарження в судовому порядку рішення суб'єкта владних повноважень не може мати наслідком забезпечення позову шляхом зупинення його дії. Позивач повинен вказати наявність підстав для забезпечення позову, що визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України. Вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а лише забезпечує збереження існуючого становища до вирішення по суті позовних вимог. При цьому, вирішуючи відповідну заяву про забезпечення позову суд має встановити, у чому саме полягає реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав або інтересів позивача та чим саме може бути завдано шкоди правам та інтересам позивача без вжиття таких заходів.
На думку суду, мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов'язані із цим наслідки, й можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд звертає увагу, що повідомлення у засобах масової інформації, які, на думку заявника свідчать про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, не є належними і достатніми доказами існування такої небезпеки, оскільки правова оцінка інформації про намір вчинити дії щодо демонтажу торгівельних павільйонів у межах розгляду даної заяви в порядку адміністративного судочинства про вжиття заходів забезпечення позову судом не надається (вказане питання не відноситься до предметної юрисдикції адміністративного суду).
Стосовно наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Забезпечення позову з підстави, визначеної у пункті 2 частини другої статті 150 КАС України, передбачає, що, по-перше: виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов'язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням; а по-друге: значення вжитого законотворцем поняття “очевидні ознаки” необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується до суду.
Разом з тим, наведені у заяві про забезпечення позову обставини не дозволяють однозначно й беззаперечно стверджувати про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, а відтак і про наявність підстав для забезпечення позову, визначених пунктом 2 частини другої статті 151 КАС України. При цьому, правомірність оскаржуваного рішення входить до кола обставин, які необхідно встановити під час розгляду судом справи по суті.
Отже, з поданої позивачем заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, суд дійшов висновку про відсутність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та забороною вчиняти певні дії належить відмовити.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Волинська обласна спілка споживчих товариств, про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І. Смокович