09 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/6976/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-1766-52, визнання вимог №Ф-1766-52 від 04.11.2019 та від 05.11.2019 скасованими ДПС України відповідно до абзацу 6 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-1766-52, від 04.11.2019 №Ф-1766-52 та від 05.11.2019 №Ф-1766-52, відповідно до яких йому нараховано єдиний внесок за 2017 - 2019 роки. Позивач вважає такі вимоги протиправними, оскільки він не здійснював адвокатську діяльність, жодного доходу не отримував. Крім того, позивач є пенсіонером та інвалідом другої групи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що з 01.01.2017 набули чинності зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які встановлюють обов'язок самозайнятих осіб, які не одержують доходи, сплачувати мінімальний розмір єдиного внеску. Нарахування єдиного внеску здійснюється згідно облікових даних з інформаційної системи, тобто а автоматичному режимі. Недоїмка, яка зазначена у оспорюваній вимозі, нарахована позивачу за 2017-2019 роки.
Крім того, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2019, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, у справі №140/2782/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 №Ф-1766-52 на суму 15548,88 грн. встановлено правомірність нарахування єдиного внеску за 2017 рік та три квартали 2018 року.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що представником відповідача не спростовано доводів позову, а тому відзив не може братись судом до уваги.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 у даній справі свої позовні вимоги обґрунтовує обставинами, які уже були встановленні рішенням суду, що набрало законної сили, і відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, що займається незалежною професійною діяльністю та має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
З 02.02.2010 позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Волинській області, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
04.11.20219 ГУ ДПС у Волинській області винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1766-52 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка станом на 31.07.2019 становить 23 514,42 грн. (а.с.8).
05.11.20219 ГУ ДПС у Волинській області винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1766-52 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка станом на 31.10.2019 становить 26 268,60 грн. (а.с.9).
12.02.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесено та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1766-52 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, яка станом на 31.01.2020 становить 29 022,78 грн. (а.с.7).
Зазначену вимогу позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак Державна податкова служба України листом від 16.04.2020 №13646/6/99-00-08-06-01-06 відмовила позивачу у скасуванні вимоги (а.с.16-17).
Позивач, вважаючи зазначену вимогу протиправною, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
У пункті 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Мінімальний внесок у 2017 році становив 704 грн. на місяць (3200 грн. х 22%, де 3200 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VIII).
Мінімальний внесок у 2018 році становив 819,06 грн. на місяць (3723 грн. х 22%, де 3723 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII).
Мінімальний внесок у 2019 році становить 918,06 грн. на місяць (4173 грн. х 22%, де 4173 грн. - розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019, встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII).
Питання зайняття адвокатською діяльністю регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), згідно зі статтею 13 якого адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 1 частини першої частини третьої статті 31 Закону № 5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.
Положеннями статті 32 Закону № 5076-VI встановлено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Виходячи зі змісту частин п'ятої, шостої статті 31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина перша статті17 Закону № 5076-VI).
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас, як вбачається з витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, право позивача на заняття адвокатською діяльністю не зупинено та не припинено.
У таблиці 3 звітів про суми нарахованого єдиного внеску за 2017 - 2019 роки ОСОБА_1 відображено нульовий дохід.
За таких обставин, позивач, котрий у 2017 - 2019 роках не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов'язаний сплачувати єдиний внесок у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску.
Судом з інтегрованої картки платника податків встановлено, що позивачу у автоматичному режимі здійснено нарахування єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448 грн., за 2018 рік у сумі 9828,72 грн. та за 2019 рік у сумі 11 016,72 грн.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктами 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень, за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
У зв'язку із несплатою ОСОБА_1 єдиного внеску за 2017 - 2019 роки у загальній сумі 29 022,78 грн. ГУ ДПС у Волинській області правомірно сформовано та направлено позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2019 №Ф-1766-52, від 05.11.2019 №Ф-1766-52, від 12.02.2020 №Ф-1766-52, а відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Порядок набрання законної сили рішенням та його апеляційного оскарження застосовується з врахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцевих положень» КАС України.
Суддя В.В. Дмитрук