м. Вінниця
10 липня 2020 р. Справа № 120/2130/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.
Ухвалою від 28.05.2020 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху та запропоновано позивачу у 7-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом:
- надання власних письмових підтверджень позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- надання доказів сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. за наступними реквізитами: одержувач: УК у м. Вінниці/отг м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 38054707, банк: Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд;
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
07.07.2020 представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду та усунення недоліків позовної заяви. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача у поданій заяві зазначив, що військова частина НОМЕР_1 є військовим розвідувальним органом, що входить до складу Сухопутних військ Збройних Сил України та підпорядковується оперативному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) та визначається як бойова частина, що на постійній, ротаційній основі залучається до сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до розпорядження Начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.08.2019 року 304/17/бт, розпорядження командира вч НОМЕР_2 від 20.08.2019 року 2393/6/936дск та на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 13.09.2019 року 100/ДСК відповідно до статті 8 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» особовий склад в/ч НОМЕР_1 починаючи з 13.09.2019 року був залучений до складу сил і засобів в операціях Об'єднаних сил (далі - ООС) для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
При цьому, відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 23.03.2020 року 72, на підставі наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 13.03.2020 року 39/ДСК в/ч НОМЕР_1 , тобто її особовий склад з 23.03.2020 року вибули зі складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях після виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та направилися до пункту постійної дислокації в с. Гущинці Калинівського району Вінницької області на відновлення боєздатності частини.
Таким чином, представник позивача зазначає, що на час виникнення спірних питань між в/ч НОМЕР_1 та вже звільненим військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а саме в листопаді місяці 2019 року, в/ч НОМЕР_1 була залучена до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та приймала безпосередню участь в ООС в складі оперативно-тактичного угруповання в період з 13.09.2019 року по 23.03.2020 року.
З огляду на викладене, в/ч НОМЕР_1 в період з 29.11.2019 (момент виникнення спірних питань) та до 23.03.2020 (вибуття військової частини НОМЕР_1 зі складу ООС) у посадових осіб військової частини НОМЕР_1 були більш важливіші державні завдання і обов'язки, які унеможливлювали зайняття другорядними менш важливими питаннями, а тому і не змогли фізично своєчасно в строки подати до Вінницького окружного адміністративного суду відповідну позовну заяву про відновлення порушення своїх прав та інтересів.
Крім того, щодо виконання вимог ухвали суду від 28.05.2020, в частині надання доказів сплати судового збору, представник позивача зазначив, що військова частина НОМЕР_1 є військовою установою, що утримується за рахунок кошторису Міністерства оборони України та фінансується за рахунок і в межах коштів державного бюджету. При цьому, у зв'язку з відсутністю достатнього та своєчасного фінансування витрат військової частини на оплату військового збору, військова частина НОМЕР_1 вимушена кожного разу звертатись до Фінансово-економічного управління командування Сухопутних військ Збройних Сил України із заявою щодо фінансування витрат з оплати судового збору.
З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 фактично не має можливості у наданий строк сплатити судовий збір за позовної заяви через відсутність на своїх рахунках коштів, призначених для здійснення оплати судового збору.
Таким чином, представник позивача просить суд відстрочити сплату судового збору до проголошення судом рішення по суті направленої позовної заяви.
Надаючи оцінку заявленим представником позивача клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, а також про відстрочення сплати судового збору, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, положеннями ч. 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
В даному ж випадку, як слідує зі змісту позовної заяви, відповідач - ОСОБА_1 в період з 22.12.2018 по 29.11.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно довідки - розрахунку №38, виданої на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2019 №469, при звільненні з солдата ОСОБА_1 за речове майно строк носіння якого не закінчився з урахуванням зносу підлягала утриманню сума коштів в розмірі 4909,29 грн.
Під час виключення із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та зняття усіх видів забезпечення, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.11.2019 №285, з солдата ОСОБА_1 відповідної суми відшкодування за речове майно, строк носіння якого не закінчився, утримано не було.
В той же час, відповідно до даного наказу внесено запис до книги грошових стягнень та нарахувань згідно довідки №38 про відшкодування за не донос речового майна солдата ОСОБА_1 в сумі 4909,29 грн.
У відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Із наведеного вище слідує, що спір, який є предметом розгляду за даним позовом, виник між сторонами під час проходження відповідачем публічної (військової) служби.
Таким чином, заборгованість по відшкодуванню за речове майно, строк носіння якого не закінчився, обліковується за відповідачем ще з листопада 2019 року, а до суду даний позов поданий позивачем лише 25.05.2020, тобто із пропуском місячного терміну, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
В той же час, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що на час виникнення спірних питань між в/ч НОМЕР_1 та вже звільненим військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а саме в листопаді місяці 2019 року, в/ч НОМЕР_1 була залучена до складу сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та приймала безпосередню участь в ООС в складі оперативно-тактичного угруповання в період з 13.09.2019 року по 23.03.2020 року.
З огляду на викладене зазначає, що в/ч НОМЕР_1 в період з 29.11.2019 (момент виникнення спірних питань) та до 23.03.2020 (вибуття військової частини НОМЕР_1 зі складу ООС) у посадових осіб військової частини НОМЕР_1 були більш важливіші державні завдання і обов'язки, які унеможливлювали зайняття другорядними менш важливими питаннями, а тому і не змогли фізично своєчасно в строки подати до Вінницького окружного адміністративного суду відповідну позовну заяву про відновлення порушення своїх прав та інтересів.
Ознайомившись із наведеними представником позивача обставинами, приходжу до висновку, що строк звернення до суду пропущений в/ч НОМЕР_1 з поважних причин.
Крім того, в даному випадку слід також враховувати, що відповідно до постанови КМ України №211 від 11.03.2020 на усій території України починаючи з 12.03.2020 запроваджений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
При цьому, положеннями п. 3 Розділу VI КАС України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до висновку, що заявлене позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а відповідні строки звернення до суду слід поновити.
В той же час, надаючи оцінку клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору, зазначаю наступне.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 10 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Таким чином, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.
В даному випадку доводячи наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, заявником не наведено жодних обставин, які свідчили про його складний майновий стан чи/або відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору.
Також вважаю за необхідне зазначити, що наведені заявником обставини, які стосуються складнощів сплати судового збору, пов'язаних із виділенням відповідних бюджетних коштів та тривалістю операцій щодо здійснення платежів, згідно положень КАС України, а також положень Закону України "Про судовий збір" не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
До того ж, згідно із положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу наведених положень слідує, що законодавцем чітко визначено умови за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк. При цьому можливість відстрочення сплати судового збору суб'єкту владних повноважень, даними положеннями не передбачено.
За таких обставин приходжу до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору, а тому клопотання заявника не підлягає задоволенню.
Таким чином, ненадання позивачем доказів на підтвердження сплати судового збору, а також відсутність підстав для відстрочення його сплати, свідчить про виконання позивачем вимог ухвали від 28.05.2020 про залишення позовної без руху не в повному обсязі, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, вважаю за необхідне продовжити строк виконання ухвали суду від 28.05.2020 на десять днів з дня отримання даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 256 КАС України суд, -
Продовжити строк виконання ухвали суду від 28.05.2020 на 10 (десять) днів з дня отримання даної ухвали суду від 10.07.2020.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Відповідно до п. 3 Розділу VI КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо залишення позовної заяви без руху продовжуються на строк дії такого карантину.
Ухвала суду першої інстанції оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна