Справа № 351/967/20
Номер провадження №2/351/485/20
01 липня 2020 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Сегіна І.Р.,
секретар Равлюк М.І.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 150 250 грн., -
Представник позивачки ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою. Позовні вимоги мотивувала тим, що 10.12.2019р. ОСОБА_2 під розписку, яку написала власноручно в присутності свідків, отримала від ОСОБА_3 гроші в іноземній валюті, а саме: 5000 Євро на власні потреби. Дана розписка не містить кінцевої дати повернення боргу, сторони домовилися про те, що відповідачка на першу вимогу позичальника зобов'язується повернути суму в іноземній валюті в розмірі 5000 Євро в повному обсязі. На вимогу позивачки повернути отримані кошти в сумі 5000 Євро відповідачка свої зобов'язання не виконала, борг не повертає, про що свідчить наявний у позивачки оригінал письмової розписки про передачу коштів, яка датована 10.12.2019р. та видана в присутності свідків. За розрахунком загальна сума боргу відповідачки перед позивачкою становить 150 250 грн. в національній валюті, або 5000 Євро в іноземній валюті. Станом на 01.06.2020р. відповідачка, ігноруючи свої зобов'язання, не повернула ОСОБА_3 жодного євро чи гривні.
Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за розпискою в сумі 150 250 грн., що на день написання позовної заяви до суду відповідає 5000 Євро. Стягнути з відповідачки судовий збір в розмірі 1525 грн.
Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2020р. було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з викладених у позові підстав, просив позов задоволити.
Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечила, про що подала до суду відзив на позовну заяву. Пояснила, що жодних грошових коштів у позивачки не позичала. Із розписки вбачається, що вона 10.12.2019р. отримала кошти в сумі 5000 Євро від ОСОБА_3 в присутності двох свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .. Зазначила, що у розписці відсутні дані про те, що вона взяла кошти у сумі 5000 Євро у борг і відсутнє її зобов'язання повернути кошти в певний термін. Кошти від позивачки отримала за майбутній продаж квартири. Ні договору купівлі-продажу, ні попереднього договору чи договору завдатку, щодо відчуження квартири, укладено між ними не було. Вона просто отримала кошти від позивачки в рахунок майбутнього продажу квартири. Вважає, що по своїй правовій природі між нею та позивачкою не було укладено договору позики. З вказаних підстав просила відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх в сукупності, а також, надавши правову оцінку обставинам справи та не виходячи за межі позовних вимог, суд вважає, що позов підставний і його слід задоволити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.12.2019р. відповідачка ОСОБА_2 отримала у позивачки ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 5000 Євро, дана сума отримана в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується написаною власноручно відповідачкою розпискою.
Із письмових пояснень ОСОБА_3 , адресованих адвокату Фармузі В.С., вбачається, що вона позичила ОСОБА_2 5000 Євро для того, щоб вона допомогла цими коштами придбати житло для своєї доньки, яка проживає в Греції. Домовились з відповідачкою, що вона поверне гроші на першу вимогу. Оскільки, у відповідачки грошей немає, то остання запропонувала їй купити у неї квартиру. Бажає, щоб ОСОБА_6 повернула кошти.
Із показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , яка являється донькою позивачки, вбачається, що її мати дала відповідачці 5000 Євро, які хоче щоб остання повернула. Її мати та відповідачка давно знайомі та є подругами. ОСОБА_2 мала намір купити квартиру в Греції, і мати дала їй кошти. Правових підстав передачі матір'ю коштів не знає, дуже переживає з приводу повернення їй боргу. На грунті цього захворіла. Чи придбала відповідачка квартиру не знає.
Із показів допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , яка являється знайомою відповідачки слідує, що відповідачка ОСОБА_2 покликала її бути свідком при передачі коштів в сумі 5000 Євро за продаж квартири в майбутньому. Нотаріально посвідченого договору не укладали.
Із письмових пояснень свідка ОСОБА_4 від 22.06.2020р. та 23.06.2020р. вбачається, що він був свідком при передачі позивачкою коштів в сумі 5000 Євро відповідачці ОСОБА_2 на покупку її квартири. Метою отримання відповідачкою коштів було придбання квартири в Греції.
29.04.2020р. позичальниці ОСОБА_2 представником позивачки направлено досудову вимогу, згідно якої він просить повернути ОСОБА_3 суму коштів в іноземній валюті, які нею були отримані 10.12.2019р., а саме: 5000 Євро. Також, ОСОБА_3 застерігає, що у разі відсутності з боку ОСОБА_2 дій спрямованих на повернення коштів в повному обсязі, змушена буде звертатися із позовом до суду про стягнення вказаної суми в примусовому порядку.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір ж позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Виходячи із умов розписки, складеної ОСОБА_2 , не вбачається, що відповідачка позичила 5000 Євро в борг та зобов'язувалась повернути вказану суму у встановлений строк.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
Законом не передбачено, що якщо аванс згідно з умовами попереднього договору був переданий, а зобов'язання не виконано, тобто основний договір у визначений попереднім договором строк не укладений, то аванс залишається у сторони, яка його отримала. Така умова попереднього договору суперечить вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки дана розписка, написана відповідачкою, не є борговою розпискою, а тому вимога про повернення позики є необгрунтованою.
Разом з тим, судом встановлено, що розписка була дана відповідачкою з метою продажу у майбутньому належної їй квартири.
Договір купівлі-продажу квартири, належної відповідачці, чи договір завдатку, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були. А тому, сторони лише домовилися про продаж квартири в майбутньому, передана відповідачу ОСОБА_2 грошова сума в розмірі 5000 Євро, що еквівалентно 150 250 грн., є авансом, який підлягає поверненню позивачу.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.07.2018 р. у справі № 461/5297/16-ц та правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13 лютого 2016 року у справі № 6-176цс12.
За таких обставин суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Також у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачка на користь позивачки підлягають стягненню понесені позивачкою судові витрати в розмірі 1525 грн.
На підставі ст. ст. 526, 549, 551, 570, 610, 1048 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість згідно розписки в сумі 150 250 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1525 грн. судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: І.Р.Сегін