Справа №461/1368/20
09 липня 2020 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря
судового засідання Івасюти Н.В.,
представника позивача ОСОБА_1 С.В ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання умов кредитного договору недійсним та перерахунок заборгованості по кредиту,
встановив:
ОСОБА_3 звернулась в суд з даним позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання недійними п.п.1.3, 6.1 кредитного договору №Z06.00203.005341640 від 05 червня 2019 року та перерахунок заборгованості.
Обґрунтовуючи позов покликається на те, що 05 червня 2019 року між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір №Z06.00203.005341640, відповідно до якого банк надав позивачу кредит на поточні потреби в розмірі 119 999 гривень 00 копійок зі сплатою 21 99% на строк 60 місяців до 05 червня 2024 року. Пунктом 4 цього кредитного договору передбачено обов'язок сплати позивальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах визначені п.5 договору «Графік повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення». 03 липня 2019 року між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк» укладено додаткову угоду Z06.00203.005341640/1, відповідно до якої банк змінив процентну ставку в розмірі 12.49% та змінив Графік щомісячних платежів. Однак, такі умови договору позивач вважає несправедливими, банк не мав права в кредитному договорі встановлювати позичальнику сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту. Вказує, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту і це є підставою для визнання таких положень недійсними, у зв'язку з чим, позивач просить позов задовольнити та визнати недійсним з моменту укладення договору умову п.1.3 кредитного договору від 05 червня 2019 року №Z06.00203.005341640, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк», якою передбачено здійснення позичальником плати за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором; визнати недійсним з моменту укладення договору п. 6.1. кредитного договору від 05 червня 2019 року №Z06.00203.005341640 укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк», в частині визначення у графіку щомісячних платежів за кредитним договором комісії, що підлягає сплаті за період з 05 червня 2019 року по 05 червня 2024 року; зобов'язати АТ «Ідея Банк» провести перерахунок здійснених з часу укладення кредитного договору від 05 червня 2019 року №Z06.00203.005341640 ОСОБА_3 платежів, зарахувавши сплачену комісію на час розгляду справи у рахунок інших обов'язкових платежів - в тіло кредиту за кредитним договором.
Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позов підтримала.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав наведених у ньому та просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач подав до суду відзиву на позов, згідно якого позов заперечує повністю, вказуючи що до підписання кредитного договору позивачу в письмовій формі була надана вся інформація про умови кредитування. При цьому, отримання банком плати за обслуговування кредиту не суперечить приписам Закону України «Про споживче кредитування», оскільки щомісячна плата 2,95% процентів за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно від початкової суми кредиту встановлена за надання послуг позичальнику за кредитним договором, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного позивачем договору у вказаній частині недійсним. Вказав, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», позивач мала право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, позивач не відмовлялась від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликала, не зверталась до банку за додатковими роз'ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористався цим своїм правом. Представник банку просила відмовити у задоволенні позову повністю та проводити розгляд у її відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та пояснення учасників процесу, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05 червня 2019 року між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір №Z06.00203.005341640. Згідно умов даного договору банк надав позивачу кредит на поточні потреби в розмірі 119 999 гривень 00 копійок зі сплатою 21 99% на строк 60 місяців до 05 червня 2024 року.
Пунктом 4 кредитного договору передбачено обов'язок сплати позивальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах визначені п.5 договору «Графік повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення».
03 липня 2019 року між ОСОБА_3 та АТ «Ідея Банк» укладено додаткову угоду №Z06.00203.005341640/1, відповідно до якої банк змінив процентну ставку в розмірі 12.49% та змінив Графік щомісячних платежів.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша стаття 229 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
За змістом статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов'язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов'язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит -це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Статтями 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», передбачена така форма витрат, як плата за обслуговування кредиту, яка визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Згідно п.8 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Згідно з п.6 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст.4 цього Закону є Договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.
Постановою Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 затвердженні Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила), які розроблено відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» «Про Національний банк України», «Про споживче кредитування», встановлено порядок та методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача.
Пунктом 5 Правил передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь Банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування. Згідно п.5 Пояснення щодо заповнення Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у колонках 7 (у розрізі платежів за колонками 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 і т.д.) та 8 (у розрізі платежів за колонками 8.1, 8.2 і т.д.) зазначаються усі платежі споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.
Згідно пункту 8 Правил, банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки. Банк зазначає реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту за рядком «Усього» у колонках 9 і 10 (відповідно) форми, наведеної в додатку 2 до цих Правил.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які с несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.
Позивач, обравши спосіб захисту своїх прав шляхом визнання пунктів кредитного договору недійсним з підстав передбачених статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зобов'язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.
Зі змісту Паспорту споживчого кредиту від 05.06.2019 року, який підписаний позивачем остання письмово підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальність вартість кредиту, надані виходячи із обраних Позивачем умов кредитування. Позивач підтвердила про отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для позивача, в тому числі в разі невиконання позивачем зобов'язань за таким договором.
Встановлено що позивач була повідомлена про суму/ліміт кредиту, що становить 119999.00 гривень; строк кредитування - 60 місяців; процентну ставку, відсотків річних - 21.99%; плату за обслуговування кредитної заборгованості - 2.95% щомісячно від початкової суми кредиту; загальні витрати за кредитом - 412666,99 гривень; орієнтовну загальну вартість кредиту - 412666,99 гривень; реальну річну процентну ставку, відсотків річних - 103,27644349%.
Також встановлено, що позивачу до підписання ним договору було відомо про графік щомісячних платежів, який наведений у п.5. додатку №1 до Кредитного договору, та який відображає всі щомісячні платежі, з урахуванням розміру плати за обслуговування кредитної заборгованості, процентів та тіла кредиту та загальної місячної суми, що підлягає сплаті.
Згідно п.4 Паспорту споживчого кредиту Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги.
Таким чином, пунктом 7.4. Таблиці «Графік щомісячних платежів за кредитним договором» відповідач правомірно зазначив плату (комісію) за обслуговування кредиту. Крім цього, вбачається, що відповідач не встановлював комісії за ведення справи, договору, обліку заборгованості споживача, тощо; за дії які банк здійснює на власну користь - за прийняття платежів від позичальника, тощо, за укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди, тощо.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним п.п.1.3,6.1 Кредитного договору, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доведення факту ненадання відповідачем інформації про умови кредитування при укладенні договору. Водночас встановлено, що позичальник ознайомилась з паспортом споживчого кредиту 05.06.2019 року, що підтверджується її підписом. За даних обставин, покликання позивача на те, що кредитор приховав від неї повну та достовірну інформацію про умови кредитування та реальну ціну фінансової послуги спростовуються вищезазначеними доказами.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Отже, дії відповідача при укладанні спірного кредитного договору не суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону, відтак підстави для визнання окремих положень договору недійсними та зобов'язання банку здійснити перерахунок здійснених з часу укладення Кредитного договору №Z06.00203.005341640 від 05 червня 2019 року позивачем платежів відсутні, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до розділу XII пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 354 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.
Повний текст рішення складено 10 липня 2020 року.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.