Справа № 344/5033/15-ц
Провадження № 6/344/130/20
10 липня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Татарінової О.А.,
секретаря Кондратів Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,
Заявник звернувся до суду з заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, в якій вказав, що рішенням Івано-Франківського міського суду задоволено позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 2205 pv - 06 від 20.12.2006 року станом на 10.03.2015 року у розмірі 67119,41 доларів США, з яких сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту становить 29157,90 доларів США, сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту становить 31827,47 доларів США, сума строкової заборгованості за відсотками становить 1029,98 доларів США, сума простроченої заборгованості за відсотками становить 5104,06 доларів США, та пеню у розмірі 1626597, 11 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати в розмірі 3654,00 грн. 06.07.2016 року рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року в частині визначення розміру пені, нарахованої за невиконання зобов'язань за кредитним договором змінено. Зменшено розмір пені до 1458887,36 грн. В решті рішення залишено без змін. 18.07.2016 року видано виконавчі листи з виконання вказаного рішення суду. 03.10.2019 року постановою Верховного Суду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року, в частині яка не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.07.2016 року залишено без змін. Видані на підставі цього рішення виконавчі листи перебуває на виконанні ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20.12.2019 року замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ОСОБА_2 з виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року у справі № 344/5033/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 10.02.2017 року стягувачем отримано від нього борг у сум 1820000 грн. Строк виконання за вказаною розпискою 01.12.2019 року. Відповідно до укладеного 03.01.2020 між ним та стягувачем договору, ними здійснено взаємне зарахування заборгованості і таким чином його заборгованість перед ОСОБА_2 згідно рішення Івано-Франківського міського суду, що виникла з договору № 2205 pv - 06 від 20.12.2006 року є погашена. Вказані обставини повідомлялись органу ДВС, проте не взяті ними до уваги, як підстава для закриття виконавчого провадження. Договір від 03.01.2020 року свідчить про здійснення повного взаємного зарахування заборгованості між боржником та стягувачем. Повне зарахування зобов'язань визначено сторонами в зв'язку з наявністю додатково нарахованої сторонами взаємної заборгованості зі сплати інфляційних витрат, відсотків за користування чужими коштами та неустойка.
Сторони в судове засідання не з'явились.
Стягувач ОСОБА_2 подав заяву про те, що викладені боржником у поданій заяві відповідають дійсності. Ним набуто право вимоги за договором № 2205 pv - 06 від 20.12.2006 року у розмірі 67119,41 доларів США. Одночасно в нього перед боржником існує не погашена заборгованість в сумі 1820000 грн. за договором позики. Він повідомив державного виконавця про те, що готовий здійснити зарахування існуючого боргу, оскільки, їх розмір є співмірним та еквівалентним, але він відмовився закривати виконавче провадження. Він не заперечує проти задоволення заяви боржника про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих листів, виданих Івано-Франківським міським судом на підставі рішення у справі №344/5033/15-ц.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне.
В силу положень частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За приписами положень статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення у справі є обов'язковим для виконання. Держава забезпечує виконання судових рішень у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення в силу вимог статті 14 ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, та статті 18 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов як підстава для їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
За змістом цієї норми закону підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року по справі № 755/15479/14-ц.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Судом встановлено, що в провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа № 344/5033/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором №2205 pv-06 від 20.12.2006 року станом на 10.03.2015 року у розмірі 67119 доларів 41 цент США, з яких сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту становить 29 157 доларів 90 центів США, сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту становить 31 827 доларів 47 центів США, сума строкової заборгованості за відсотками становить 1 029 доларів 98 центів США, сума простроченої заборгованості за відсотками становить 5 104 долари 06 центів США, та пеню у розмірі 1626597 гривень 11 копійок, та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3654 гривні 00 копійок.
06.07.2016 року рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року в частині визначення розміру пені, нарахованої за невиконання зобов'язань за кредитним договором, змінено. Зменшено розмір пені до 1458887,36 грн. В решті рішення залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду 18.07.2016 року видано виконавчі листи.
03.10.2019 року постановою Верховного Суду рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року, в частині, яка не змінена апеляційним судом, та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.07.2016 року залишено без змін.
20.12.2019 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ОСОБА_2 з виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.04.2016 року у справі № 344/5033/15-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
З копії договору про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 маючи один до одного зустрічні однорідні грошові вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст.ст. 598, 601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижченаведених зобов'язань, у яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є сторонами, а саме: за договором позики, що підтверджується розпискою від 10.02.2017 року ОСОБА_2 є боржником, а ОСОБА_1 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 1820000 грн. 00 коп.; за рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.04.2016 року у справі 344/5033/15-ц ОСОБА_2 є кредитором , а ОСОБА_1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 67119,41 цент США та 1458887 грн.36 коп. Зазначені у п. 1 та п. 1.1. цього Договору зобов'язання припиняються повністю у зв'язку з їхнім зустрічним зарахуванням.
У заяві боржник ОСОБА_1 зазначає, що укладений між сторонами договір підтверджує взаємне зарахування зобов'язань.
Разом з цим, у разі, якщо виконавчий лист вже пред'явлено до виконання і виконавче провадження відкрите, після чого боржником сплачено заборгованість на користь стягувача, підставою закінчення виконавчого провадження є повне фактичне виконання судового рішення (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у такому разі відсутні.
Матеріали справи свідчать про те, що між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали місце кредитні правовідносини, з яких виникли у ОСОБА_1 певні зобов'язання перед ОСОБА_2 . Спір між сторонами вирішено в судовому порядку, а рішення суду від 26.04.2016 року набрало законної сили. Завершальною стадією цивільного процесу є стадія виконання судового рішення в добровільному чи примусовому порядку. На стадії виконання судового рішення між сторонами укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.01.2020 року, яким врегульовані правовідносини за кредитним договором, що був предметом розгляду судом у справі № 344/5033/15-ц. Отже, у разі наявності відкритого виконавчого провадження на виконання рішення суду у справі № 344/5033/15-ц, де стягувачем є ОСОБА_2 , а боржником ОСОБА_1 , має значення факт виконання рішення суду у процедурі виконавчого провадження і підставами закінчення виконавчого провадження можуть бути затвердження судом мирової угоди між сторонами на стадії виконання судового рішення (заявник з такою вимогою не звертався до суду) або повне виконання виконавчого документа.
У разі відсутності відкритого виконавчого провадження, ця обставина жодним чином не впливає на права та обов'язки заявника (боржника) ОСОБА_1 та не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, заявник не подав доказів про наявність передбачених нормами матеріального і процесуального права правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та судом не встановлено, що обов'язок боржника відповідно до рішення суду в даному випадку припинено, а тому в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню слід відмовити
Керуючись ст.ст. 258, 259, 268, 432 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Суддя О.А. Татарінова