Справа № 344/8639/20
Провадження № 2/344/2725/20
10 липня 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М. вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою від 10 липня 2020 року відкрито провадження у справі.
Одночасно з позовною заявою до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - АДРЕСА_2 ; транспортний засіб марки «Opel Astra», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , видане 28.12.2018 року; кухонні меблі, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_3 ; коридорну меблеву систему, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_3 . В обґрунтування заяви зазначено, що у відповідача знаходяться всі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру та автомобіль, останній вільно володіє та розпоряджається спільним нерухомим та рухомим майном, так як вона з дітьми проживають окремо в найманому житлі, а не за місцем реєстрації, а відповідно, відповідач може відчужити спірне майно чи приховати його, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду за поданим нею цивільним позовом, з огляду на що клопоче про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все спірне нерухоме та рухоме майно. Як зазначає позивач, існує реальна небезпека того, що відповідач відчужить майно, з метою уникнення відповідальності, що повністю унеможливить виконання рішення суду, позбавить ефективного захисту її прав, за захистом яких вона звернувся до суду.
Вивчивши заяву та матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до предFявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У відповідності до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обFєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звFязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З матеріалів заяви про забезпечення позову та наданих доказів слідує, що у поданій заяві не зазначено обставини та не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі не вжиття цих заходів забезпечення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози відчуження майна на користь третіх осіб, а лише містяться посилається на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб'єктивним припущенням сторони заявника, також до заяви не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вищезазначеного.
За таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, передбачені законом підстави для задоволення заяви відсутні.
Одночасно слід роз'яснити заявнику його право на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 2 ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 150, ст. 153, 260-261, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.М. Антоняк