Справа №339/160/20
68
2/339/107/20
10 липня 2020 року м. Болехів .
Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Ганчар Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовною заявою та просить розірвати шлюб, укладений 02 вересня 2007 року, в якому народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки перебування в шлюбі суперечить її інтересам та дітей.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сімейні відносини у них погіршились, відсутнє взаєморозуміння та повага, розходження поглядів на сімейні відносини і відносини з ведення спільного господарства, виховання дітей. Між ними часто виникають сварки та непорозуміння, в результаті таких дій шлюбні стосунки між ними припинені, а тому примирення неможливе.
18 червня 2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.21)
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, 03.07.2020 подав заяву, в якій просить судовий розгляд справи про розірвання шлюбу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнає повністю (а.с.19)
Неявка сторін не є перешкодою для розгляду справи, оскільки згідно вимогам ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Окрім того, згідно ст. 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити, так як він обґрунтований, доведений позивачем, відповідає матеріальному закону, визнаний відповідачем і це визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу сімейних відносин щодо припинення шлюбу.
Встановлено, що сторони уклали шлюб 02 вересня 2007 року у Болехівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №46 (а.с.6).
Від даного шлюбу народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7,8)
Перебуваючи у шлюбі, сторони не змогли створити міцної сім'ї, про що свідчить той факт, що вони не підтримують шлюбних відносин та поновлювати наміру їх не мають, оскільки між ними існують неприязні стосунки.
Згідно з ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При розгляді даної справи суд виходить з того, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово “сімейний” засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз” підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст. 56 СК України).
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористаласяся даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, оскільки шлюб носить формальний характер.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем, який теж наполягав на розірванні шлюбу, подавши заяву про визнання позовних вимог.
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що як позивач, так і відповідач категорично заперечують проти збереження їх сім'ї та наполягають на розлученні, суд не може покласти на них обов'язок збереження сім'ї при наявності їх категоричного заперечення цього.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Пленум ВСУ у п.10 Постанови “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” від 21 грудня 2007 року №11, роз'яснив, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
При таких обставинах, враховуючи інтереси кожного з подружжя, дітей, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася остаточно, а тому шлюб слід розірвати, неповнолітніх дітей залишити на проживанні з матір'ю.
Бажання позивача залишитись на прізвищі, яке вона обрала при укладенні шлюбу, не суперечить вимогам ст. 113 СК України, де зазначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Розподіл судових витрат суд вирішує згідно вимог ст. 141 ЦПК України: у разі задоволення позову на відповідача покладаються витрати, пов'язані з розглядом справи, що в даному спорі становлять сплату судового збору в сумі 840.80 грн.
На підставі наведеного, ст.110-112, 113 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст.258-259, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити.
Шлюб, зареєстрований 02 вересня 2007 року у Болехівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано- Франківській області, актовий запис №46, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - розірвати.
Неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишити на проживання з матір”ю ОСОБА_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити за її бажанням прізвище ОСОБА_8 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49,83,84,170,178,179,180,181,185,210,222,253,275,284,325,354,357,360,371,390,393,395,398,407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 - місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя Головенко О.С.