номер провадження справи 6/1/12
02.07.2020 Справа № 5009/342/12
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши скаргу приватного підприємця Бойка Олега Васильовича від 03.04.2020 (вх. № 8243/08-08/20 від 24.04.2020) на дії головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
До Приватного підприємця Бойко Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення 15 879,43 грн.
орган виконання: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 поверх)
Представники сторін:
Від стягувача: не з'явився ;
Від боржника (заявника): Говіна Л.В., ордер АР № 1016034 від 01.07.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП001776 від 31.08.2018, посвічдення ЗП001776 від 31.08.2018, адвокат;
Від Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків): не з'явився;
08.04.2020 до Господарського суду Запорізької області від Приватного підприємця Бойко Олега Васильовича надійшла скарга від 03.04.2020 на дії головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Михайлової Юлії Вадимівни.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2020, враховуючи звільнення з посади судді Місюри Л.С., вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 08.04.2020 прийнято скаргу до розгляду, судове засідання призначено на 21.04.2020 без виклику стягувача, боржника та Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Ухвалою суду від 21.04.2020 продовжено процесуальні строки розгляду скарги у справі №5009/342/12 до завершення строку дії карантину. Запропоновано Міжрайонному ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області та стягувачу виконати вимоги ухвали суду від 08.04.2020.
24.04.2020 від Приватного підприємця Бойко Олега Васильовича до Господарського суду Запорізької області надійшла уточнена скарга від 23.04.2020 (вх. № 8243/08-08/20 від 24.04.2020) на дії (бездіяльність) державного виконавця.
Ухвалою від 22.06.2020 судове засідання з розгляду скарги приватного підприємця Бойка Олега Васильовича від 03.04.2020 на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області призначено на 02.07.2020 об 11 год. 00 хв. з викликом стягувача, боржника та Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Зобов'язано Міжрайонний ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області та стягувача виконати вимоги ухвал суду від 08.04.2020 та від 21.04.2020.
30.06.2020 від приватного підприємця Бойка Олега Васильовича до суду надійшла заява № б/н від 30.06.2020 (вх. № 12314/08-08/20 від 30.06.2020), відповідно до якої скаржник просить суд розгляд скарги призначений на 02.07.2020 провести за його відсутності, за участі його представника - адвоката Говірної Л.В. Уточнену скаргу підтримав у повному обсязі.
Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.07.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Акорд».
У судовому засіданні 02.07.2020 представник боржника (заявника) підтримав скаргу в повному обсязі. Приватний підприємець Бойко О.В. просить суд:
- визнати неправомірними (протиправними) дії головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Михайлової Юлії Вадимівни - в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , на картковий рахунок, на який зараховується заробітна плата, та на картковий рахунок, на який зараховується пенсія від Головного Управління ПФУ в Запорізькі області, що містяться (відкриті) в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.11.2019 року ВП №52570831 винесену головним державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 - в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на рахунку в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК, на який зараховується заробітна плата та на рахунку, на який зараховується пенсія, що містяться (відкриті) в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»;
- зобов'язати державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області усунути порушення прав скаржника по виконавчому провадженню ВП № 52570831 року шляхом вчинення всіх процесуальних дій необхідних для зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», на який зараховується заробітна плата та на рахунку, на який зараховується пенсія від Головного Управління ПФУ в Запорізькі області, що містяться (відкриті) в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК».
Представники стягувача та Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області у судове засідання 02.07.2020 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні не скористались.
Відповідно до ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши матеріали справи № 5009/342/12, матеріали скарги Приватного підприємця Бойка Олега Васильовича від 03.04.2020 з урахуванням доводів від 23.04.2020 та додані до неї документи, заслухавши представника боржника, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно приписів ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з п. “а” ч. 1 ст. 341 ГПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 у справі № 5009/342/12 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємця Бойко Олега Васильовича на користь Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго” основний боргу в сумі 15 503,95 грн., 3 % річних у розмірі 58,07 грн., пеню в сумі 300,09 грн. та судовий збір у розмірі 1 607,72 грн. В іншій частині позову відмовлено.
20.02.2012 на виконання рішення господарського суду Запорізької області видано відповідний наказ № 908/342/12.
04.10.2016 постановою державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавче провадження № 52570831 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 5009/342/12 від 20.02.2012 про стягнення з ПП Бойко О.В ОСОБА_3 на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» заборгованості та судового збору у розмірі 17 469,83 грн.
Постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24.12.2019 ВП № 52568390 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження встановлено, що на виконанні у відділі перебуває декілька виконавчих проваджень щодо одного боржника - Бойко О.В., у зв'язку з чим об'єднані виконавчі провадження № 52567366, № 52568390, № 52568684, № 52570729, № 52570831 у зведене виконавче провадження № 60937041.
В матеріалах справи міститься звіт АТ «Харківобленерго» про здійснені відрахування та виплати № 14-724 від 12.02.2019, з якого вбачається, що за січень 2019 з ОСОБА_1 утримано 20% з доходів, а саме:
- 1 243,55 грн. за платіжним дорученням № 2430 від 06.02.2019 по ВП № 50346031 (прим. Борг погашений повністю на користь УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя);
- 1 555,80 грн. за платіжним дорученням № 2435 від 06.02.2019 по ВП № 52568684 (прим. Борг на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»);
- 1 555,80 грн. за платіжним дорученням № 2432 від 06.02.2019 по ВП № 52567729 (прим. Борг на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»),
та звіт № 14-768 від 15.02.2019, з якого вбачається, що за лютий 2019 з ОСОБА_1 утримано 20% з доходів, а саме:
- 2 110,40 грн. перераховано 15.12.2019 по ВП № 52568684 (прим. Борг на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»; по даній справі складає 17 576,48 грн.);
- 2 110,40 грн. перераховано 15.12.2019 по ВП № 52567729 (прим. Борг на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго»; по даній справі складає 19 800,79 грн.).
22.11.2019 головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області винесено постанову ВП № 52570831 з примусового виконання наказу № 5009/342/12 від 20.02.2012 про накладення арешту на грошові кошти Бойко О.В., що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містять на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23.01.2020 по ВП № 52570831, у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Харківській області, наказ Господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 № 5009/342/12 передано до правонаступника - Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).
23.01.2020 Міжрайонним ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № 52570831 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2012 № 5009/342/12.
В матеріалах справи міститься довідка Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 13.01.2020 № HRC3RTG4BLGPS31Q про те, що клієнту ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на карту для виплат зараховується пенсія від Головного управління ПФУ у Запорізькій області» та на картку для виплат зараховується заробітна плата від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання».
13.03.2020 скаржник звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з заявою про отримання копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, постанов про арешт коштів боржника, у зв'язку з їх не отриманням. Додатково просив вирішити питання про зняття арешту з рахунків, на яких обліковується моя пенсія та заробітна плата.
25.03.2020 року на вищевказане звернення ОСОБА_1 отримав відповідь № 19/52762 віж 20.03.2020, якою було відмовлено у знятті арештів з рахунків. Разом з тим, було надіслано:
- копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52567366 від 04.10.2016 року в порядку виконання наказу № 5009/278/12 виданого 20.03.2012 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з ПП ОСОБА_4 О ОСОБА_5 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суми боргу у розмірі 19 949,60 грн;
- копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52570831 від 04.10,2016 року в порядку виконання наказу № 5009/342/12 виданого 20.02.2012 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з ПП ОСОБА_4 О ОСОБА_5 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суми боргу у розмірі 17 469,83 грн;
- копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52570729 від 04.10.2016 року в порядку виконання наказу № 5009/1036/12 виданого 18.06.2012 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з ПП ОСОБА_4 О ОСОБА_5 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суми боргу у розмірі 31 526,58 грн;
- копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52568684 від 04.10.2016 року в порядку виконання наказу № 5009/279/12 виданого 20.03.2012 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з ПП ОСОБА_4 О ОСОБА_5 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суми боргу у розмірі 19 157,89 грн;
- копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52568390 від 04.10.2016 року в порядку виконання наказу № 5009/2168/12 виданого 30.07.2012 року Господарським судом Запорізької області про стягнення з ПП Бойко О. ОСОБА_6 на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суми боргу у розмірі 116 600,49 грн;
- копію постанови ВП № 52568390 від 24.12.2019 року про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.
ПП Бойко О.В. у скарзі зазначає, що оскаржувана Постанова про арешт коштів боржника від 22.11.2019 ВП № 52570831 винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ від 02.06.2016 (надалі - «Закон № 1404-VIII»), оскільки положеннями вказаного Закону обмежені права державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника на рахунках для виплати заробітної плати та пенсії, а відтак постанова про арешт коштів боржника від 22.11.2019 ВП № 52570831 в частині накладення арешту на рахунки для зарахування заробітної плати та пенсії є незаконною та підлягаю скасуванню.
Відповідно до ст. 129і Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-УІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Додатково слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд». Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, n. 66. ECHR 1999-V).
Отже, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Необгрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
В свою чергу стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII визначає виконавче провадження, як завершальну стадію судового провадження і примусового виконання судових рішень.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, у тому числі, принципу обов'язковості виконання рішень (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до положень Закону № 1404-VIII основними стадіями виконавчого провадження є: 1)відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 18 розділі IX Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частин 1-4 статті 48 Закону №1404-УШ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18 1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Статтею 59 Закону України “Про банки та банківську діяльність” від 07.12.2000 № 2121 встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.
Частиною 5 ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Положеннями ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У зв'язку з чим, законодавцем окремо, у розділі IX Закону України “Про виконавче провадження”, визначено порядок звернення стягнення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Так, приписами ч. ч. 1, 3 ст. 68 розділі IX Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Частиною 1 ст. 69 розділі ІX Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника встановлений ст. 70 розділі IX Закону України “Про виконавче провадження” і становить 20 відсотків.
На підставі відкритого виконавчого провадження постановою ВП № 52570831 від 04.10.2016, винесеною державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з метою виконання виконавчих документів, щомісячно на користь стягувача відраховуються заборгованість у розмірі 20% з пенсії та 20% з заробітної плати ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ст. 48 розділі IX Закону України “Про виконавче провадження” забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України “Про теплопостачання”, статті 151 Закону України “Про електроенергетику”, та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 59 розділі ІX Закону України “Про виконавче провадження” у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Як вбачається з матеріалів скарги, заявник посилається на порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» в частині накладення арешту на кошти боржника на рахунках для виплати заробітної плати та пенсії, та у зв'язку з цим на постанови Верховного Суду по справі № 916/73/19 від 27.06.2019, № 916/1572/19 від 10.10.2019, № 340/1018/19 від 17.01.2019 та № 820/5422/17 від 29.01.2018. Однак, вказані твердження судом до уваги не приймаються, оскільки у зазначених постановах розглядалось питання щодо порушення вимог Закону в частині накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржників, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці, в той час як предметом розгляду у цій справі є накладення арешту на рахунок скаржника, який призначений для отримання нарахованої йому заробітної плати та пенсії, що не є тотожним.
Заявником не надано суду жодних доказів того, що станом на час розгляду скарги з рахунку ОСОБА_1 здійснюється утримання більше 20% доходів саме за ВП № 52570831, що заявник здійснює виплати заробітної плати з банківського рахунку. Не надано доказів отримання на вказаний рахунок виключно заробітної плати та пенсії та відсутності інших джерел доходу.
Також суд враховує, що заявником вже більше восьми років не вжито жодних заходів щодо погашення у добровільному порядку заборгованості за рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 по справі № 5009/342/12.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що станом на день звернення зі скаргою до суду, ОСОБА_1 працює у ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», а не в АТ «Харківобленерго», і ним не надано до суду жодних доказів, які б свідчили про фактичне утримання за його місцем роботи частини заробітної плати в погашення стягуваної у виконавчому провадженні № 52570831 суми заборгованості перед ВАТ „Запоріжжяобленерго”.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, суд зазначає, що скаржником не доведено порушення головним державним виконавцем Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові ГТУЮ у Харківській області вимог чинного законодавства України, скаржник належним чином не обґрунтував скаргу, не подав належні докази в своє обґрунтування, які б свідчили про законні вимоги поданої скарги.
Відповідно до ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін.
У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008 та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010 Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
Судом також зазначалось, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично (рішення Суду у справі Чіжов проти України, заява №6962/02).
Отже, суд дійшов висновку, що дії головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові ГТУЮ у Харківській області, щодо яких подано зазначену скаргу не можуть розцінюватись як неправомірні, оскільки вони спрямовані на виконання законного рішення суду з метою захисту та реалізації прав стягувача.
За таких обставин, перевіривши надані докази та скаргу заявника, господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що скарга Приватного підприємця Бойка Олега Васильовича у справі № 5009/342/12 не підлягає задоволенню у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.
Керуючись ст., ст. 233, 234, 235, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні скарги Приватного підприємця Бойка Олега Васильовича від 03.04.2020 (вх. № 8243/08-08/20 від 24.04.2020) на дії (бездіяльність) головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Михайлової Ю.В. - відмовити.
2. Копію даної ухвали направити сторонам у справі та на адресу Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7/8, 7 поверх).
Відповідно до ст.235, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України ухвала суду набрала законної сили 02.07.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено: 07.07.2020.
Суддя К.В. Проскуряков