61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
09.07.2020р. Справа №905/1011/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть», м.Василівка
до відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м.Вугледар
про стягнення заборгованості в сумі 132311,13 грн.
Суддя Левшина Г.В.
при секретарі судового засідання Ламановій А.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть”, м.Василівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар, про стягнення заборгованості в сумі 132311,13 грн., у тому числі основний борг в сумі 105438,00 грн., штраф в сумі 7380,66 грн., пеня в сумі 16553,77 грн., 3% річних в сумі 1357,13 грн., інфляція в сумі 1581,57 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №304Т про закупівлю товарів за кошти підприємства за результатами відкритих торгів UA-2019-06-13-002601-b від 15.07.2019р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.2019р. по справі №905/1011/20 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 17.06.2020. о 12:50 год.
15.06.2020р. до суду від відповідача надійшов відзив від 10.06.2020р., в якому відповідач зазначив наступне:
- відповідно до видаткової накладної №РН-20114 від 20.11.2019р. було поставлено товар за договором в загальній сумі 105438,00 грн., у відповідності до облікових даних підприємства станом на теперішній час заборгованість перед позивачем складає 105438,00 грн. Таким чином, відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу за договором №304Т про закупівлю товару;
- відповідач не має можливості сплатити вказану заборгованість позивачу, оскільки на даний момент підприємство знаходиться в складному фінансовому становищі, несвоєчасні та не в повному обсязі розрахунки з боку покупців за відвантажену вугільну продукцію призвели до відсутності обігових коштів, з грудня 2019 року підприємство знаходилось у простої. Враховуючи нестабільну роботу підприємства, викликану запровадженням в Україні карантину у зв'язку з поширенням СОУЮ-19 (Постанова КМУ від 11 березня 2020 р. № 211), підприємство не мало змоги сплатити заборгованість, оскільки такі обставини не залежать від підприємства. Станом на 01.06.2020 року на підприємстві значиться заборгованість із заробітної плати, яка складає 20326 тис. грн.;
- стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, останній вважає ї безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не надано жодних підтверджувальних доказів того, що між ТОВ «ТК «Спецзапчасть» та адвокатом Т.М.Денисенко було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, а також жодного розрахунку та підтвердження сплати таких послуг.
17.06.2020р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 17.06.2020р. представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 09.07.2020 року о 12:15 год.
02.07.2020р. відповідач через канцелярію суду подав клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1000, 00грн.
07.07.2020р. позивач на електронну пошту надав заперечення щодо зменшення штрафних санкцій.
В судове засідання 09.07.2020р. сторони не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно з ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, відповідно до якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договорів поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
15.07.2019р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть”, м.Василівка та відповідачем (замовник) Державним підприємством “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” укладений договір №304Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами відкритих торгів UA-2019-06-13-002601-b, (далі за текстом - договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар: код ДК021:2015:44160000-9- Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги, та супутні вироби, зазначені у даному договорі, а замовник - прийняти та оплатити такий товар (п.1.1 договору).
Пунктом 1.2 договору визначені найменування, кількість та ціна товару.
Згідно п.п.3.1, 3.2 договору, сума цього договору становить 935833,20 грн., у тому числі ПДВ 20% - 155972,20 грн. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, яка здійснюється на підставі рахунку постачальника на умовах: предпоставка, оплата за фактом постачання протягом 30 днів.
Замовник здійснює розрахунки з постачальником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3 договору).
Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджений строк поставки товару - протягом 2016р.
Пунктом 5.2 договору, визначені умови поставки: DDP, Україна, 85670, Донецька область, м.Вугледар, відділення №1, ТОВ «НОВА ПОШТА», або м.Вугледар, вул.Магістральна, 4, ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1, умова регулюється офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010).
Датою поставки товару та переходу права власності на товар вважається дата, яка вказана замовником на товаросупровідних документах, наданих постачальником при прийнятті товару (5.3 договору).
Пунктом 6.1.1 договору визначений обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019р., а щодо виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання сторонами (п.10.1 договору).
Договір підписано керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткової накладної №РН-2114 від 20.11.19р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 105438,00 грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень.
Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видатковій накладній суд, зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов'язком сторони господарської операції.
Повноваження особи, яка приймала та підписувала видаткову накладну з боку відповідача підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю №461 від 14.11.19р. на отримання ТМЦ.
Вказана видаткова накладна №РН-20114 від 20.11.2019р. має посилання на договір №304Т від 15.07.19р.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.
Відповідно до вимог ст.ст.525,615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником, яка здійснюється на підставі рахунку постачальника на умовах: предпоставка, оплата за фактом постачання протягом 30 днів.
Отже, відповідач мав оплатити товар за накладною №РН-2114 від 20.11.19р. у строк до 19.12.2019р.
За висновками суду, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу вартості товару, строк оплати якого настав, а саме грошових коштів в сумі 105438,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.
Заборгованість на вказану суму визнана відповідачем.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.3.1 договору за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Як встановлено, згідно умов договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 16553,77 грн. за період з 21.12.2019р. по 25.05.2020р., та штраф в сумі 7380,66 грн.
За висновками суду, розрахунок штрафу є арифметично вірним, таким, що відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи.
Разом з тим, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок розміру пені виходячи з 0,1% вартості неоплаченого товару за період прострочення платежу за загальний період з 21.12.19р. по 25.05.2020.р., судом встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, оскільки пеня перевищує суму подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідній період.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ч.2 ст.343 Господарського кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України пеня за вказаний період з 21.12.19р. по 25.05.20р. складає 9754,55 грн.
Як зазначено вище, відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій до 1000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів виникнення в нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв'язку з допущенням прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
При цьому, за висновками суду, таке прострочення виконання зобов'язань не є тривалим.
За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, приймаючи до уваги відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені та штрафу на 50% до 8567,61 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1357,13 грн. за період з 21.12.2019р. по 25.05.2020р., а також інфляційні за період з січня 2020р. по квітень 2020р. в сумі 1581,57 грн.
За результатами перевірки судом розрахунку трьох процентів річних та інфляційних є вірними та підлягають задоволенню.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо стягнення, зокрема, 3% річних, інфляційних, посилаючись на складне фінансове становище підприємства, відсутність бюджетного фінансування та знаходження останнього на території проведення антитерористичної операції.
Суд вказані посилання відповідача до уваги не приймає, враховуючи, що згідно ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Законодавством не передбачена залежність виконання стороною своїх зобов'язань від її фінансово-економічного становища. Відсутність бюджетного призначення на фінансування оплати товару за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплатити отриманий товар, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати товару, а не приймати їх результати. При цьому, на момент виникнення зобов'язань перед позивачем антитерористична операція вже тривала.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За таких обставин, виходячи з того, що позовні вимоги доведені позивачем та обґрунтовані матеріалами справи, враховуючи, що відповідач визнав основну суму боргу, заперечення щодо інших вимог є необґрунтованими, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням зменшення судом штрафних санкцій: 116944,31 грн., у тому числі основний борг в сумі 105438,00 грн., 3% річних в сумі 1357,13 грн., інфляційні в сумі 1581,57 грн., штрафні санкції в сумі 8567,61 грн.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12750,00 грн.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Принцип «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.
Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Спецзапчасть» (клієнт, позивач) та ОСОБА_1 Т ОСОБА_2 (адвокат) було підписано договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п.1.1.).
Адвокат зобов'язався представляти права і законні інтереси Клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції та здійснювати професійну діяльність Адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, у тому числі з правом подачі позову, зустрічного позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, відклику позову, зміни предмету та підстав позову, правом подачі та відкликання апеляційної та касаційної скарги, визнання апеляційної та касаційної скарги. (п.1.2.)
Згідно з розділом 4 договору на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатком, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Договір укладено на один рік - до 03.02.2021р. (п.3.1).
Згідно з додатком №1 від 21.05.2020р. сторони погодили загальну вартість послуг за вказаним договором.
28.05.2020р. між сторонами підписаний акт приймання передавання наданих послуг №09 від 28.05.2020р. згідно з додатком 31 від 21 травня 2020 року договором про надання правової допомоги, за змістом якого адвокатом надані надано правову допомогу, загальна вартість робіт - 4000,00 грн.
Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з платіжним дорученням №5790 від 26.05.2020р. позивачем оплачено надані юридичні послуги по даній справі на суму 4000,00 грн.
У зв'язку з цим, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню у документально підтвердженому розмірі, а заперечення відповідача в цій частив відхиляються як спростовані матеріалами справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 81, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова компанія “Спецзапчасть”, м.Василівка до Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1”, м.Вугледар про стягнення заборгованості в сумі 132311,13 грн., у тому числі основний борг в сумі 105438,00 грн., штраф в сумі 7380,66 грн., пеня в сумі 16553,77 грн., 3% річних в сумі 1357,13 грн., інфляція в сумі 1581,57 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (вул. Магістральна, буд. 4, м. Вугледар, Донецька область, 85670; код ЄРДПОУ 34032208) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (71600, Запорізька обл., Василівський р-н., м. Василівка, вул. Ліхачова, буд. 2, р/р НОМЕР_1 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 36549406) суму основного боргу 105438,00 грн., 3% річних в сумі 1357,13 грн., інфляційні в сумі 1581,57 грн., штрафні санкції в сумі 8567,61 грн., всього 116944,31 грн., судовий збір в сумі 1857,87 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти вимог відмовити.
В судовому засіданні 09.07.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 10.07.2020р.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” внесено зміни до розділу 10 "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України та продовжено строк, в тому числі, на апеляційне оскарження, на строк дії карантину.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина