вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.07.2020м. ДніпроСправа № 904/1544/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі колегії: головуючий суддя Рудь І.А., судді Мілєва І.В., Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Саламандра", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 та договором про співробітництво від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Климась Ю.І., ордер № 1016262 від 05.03.2020, адвокат
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім страхування" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль":
- заборгованість зі сплати страхових платежів за жовтень та листопад 2014 в розмірі 34 125 грн. 00 коп. за договором добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4;
- заборгованість по сплаті страхових внесків, які підлягали утриманню із заробітної плати працівників в сумі 4 380 грн. 00 коп. за договором про співробітництво від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4;
- інфляційні втрати та 3% річних, що разом з основним боргом складають загальну суму 128 618 грн. 46 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договорами.
Ухвалою господарського суду від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.05.2018.
29.05.2018 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів направлення відповідачу листа від 22.04.2014 №131, відповідно до якого позивач змінив вартість страхових послуг. Вважає, що позивачем не обґрунтовано розрахунок суми боргу із зазначенням періодів нарахування суми боргу, на яку здійснюється нарахування інфляційних та 3% річних, а також не надано доказів існування заборгованості ПАТ "Криворізька теплоцентраль" перед ПрАТ "СК "Дім Страхування" за страхові внески за жовтень, листопад 2014. Просить суд застосувати позовну давність, так як спірні страхові внески за договором добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 за жовтень підлягали сплаті в строк до 20.10.2014, а за листопад - до 20.11.2014; за договором про співробітництво від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 за жовтень 2014 підлягали сплаті в строк до 01.11.2014, за листопад 2014 - до 11.12.2014. Таким чином, строк позовної давності сплинув 20.11.2017. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку із їх недоведеністю та спливом строку позовної давності.
Одночасно, у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив суд, що Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" змінило найменування на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
08.06.2018 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що наданими позивачем до позовної заяви листуванням між сторонами, в тому числі гарантійними листами відповідача від 17.11.2014 та від 17.12.2014, повністю підтверджується факт обізнаності відповідача про розмір заборгованості та факт отримання ним усіх листів, що направлялися позивачем. Вважає, що строк позовної давності не пропущено з огляду на його переривання шляхом укладання між сторонами додаткової угоди № 2 від 26.02.2016 до договору добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4, якою внесені зміни до договору в частині юридичної та фактичної адреси страховика (позивача). Підписання додаткової угоди, на думку позивача, свідчить про визнання відповідачем чинності вказаного договору та своїх договірних зобов'язань. Крім того, зауважує, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі № 904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки протягом дії мораторію зупиняється перебіг строку позовної давності, позовна заява подана позивачем до суду без порушення такого строку. Також повідомив суд, що не звертався з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, оскільки є поточним кредитором, так як спірні вимоги до відповідача виникли після 23.03.2017.
У підготовчому засіданні 19.06.2018 представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження.
Ухвалою господарського суду від 19.06.2018 замінено Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.07.2018.
12.07.2018 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до яких просив суд застосувати до нарахованої позивачем пені спеціальну позовну давність, до нарахованих 3% річних та інфляційних втрат - загальну позовну давність, а також надав власний контр розрахунок позовних вимог, відповідно до якого сума 3% річних складає 3 467 грн. 02 коп., сума інфляційних втрат - 14 631 грн. 90 коп. Крім того, вважає помилковим твердження позивача, що він є конкурсним кредитором, оскільки спірні вимоги виникли 21.11.2014, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача. Отже, у позивача було достатньо часу для звернення з кредиторськими вимогами в межах справи про банкрутство АТ «Криворізька теплоцентраль». Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
16.07.2018 на адресу господарського суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 09.07.2018, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 128 618 грн. 46 коп., з яких:
- суму основного боргу в розмірі 38 505 грн. 00 коп. за договором добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4;
- штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 90 113 грн. 46 коп.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Рудь І.А. судове засідання, призначене на 17.07.2018 не відбулося, про що сторін повідомлено листом від 17.07.2018.
Ухвалою господарського суду від 31.07.2018 підготовче судове засідання призначене на 09.08.2018.
03.08.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 26.07.2018, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 130 836 грн. 62 коп., а саме:
1) заборгованість зі сплати страхових платежів за період з 21.10.2014 до 03.04.2018:
- за договором добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) № М/ГП/Ю-04/2010-4 від 30.04.2010 у розмірі 17 250 грн. 00 коп., штрафні санкції у розмірі 41 363 грн. 29 коп., а всього в розмірі 58 613 грн. 19 коп.;
- за договором про співробітництво № М/ГП/Ю-04/2010-4 від 30.04.2010 у розмірі 2 210 грн. 00 коп., штрафні санкції у розмірі 5 299 грн. 52 коп., а всього у розмірі 7 509 грн. 52 коп.
2) заборгованість зі сплати страхових платежів за період з 21.11.2014 до 03.04.2018:
- за договором добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) № М/ГП/Ю-04/2010-4 від 30.04.2010 у розмірі 16 875 грн. 00 коп., штрафні санкції у розмірі 40 465 грн. 17 коп., а всього у розмірі 57 340 грн. 17 коп.;
- заборгованість по сплаті страхових внесків, які підлягали утриманню із заробітної плати працівників за договором про співробітництво № М/ГП/Ю-04/2010-4 від 30.04.2010 у розмірі 2 170 грн. 00 коп., штрафні санкції у розмірі 5 203 грн. 74 коп., а всього у розмірі 7 373 грн. 74 коп.
Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог та на підставі ст. 46 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 09.08.2018 зупинено провадження у справі №904/1544/18 до затвердження судом реєстру вимог кредиторів у справі № 904/128/17 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"; замінено Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", у зв'язку зі зміною найменування.
22.01.2020 на адресу суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначає, що 16.01.2020 з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень позивачу стало відомо, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 по справі № 904/128/17 задоволено клопотання Фонду Державного майна України про припинення провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", закрито провадження у вказаній справі, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду від 23.03.2017
Ухвалою господарського суду від 23.01.2020 поновлено провадження у справі № 904/1544/18.
Ухвалою господарського суду від 23.01.2020 за ініціативою суду призначено колегіальний розгляд справи № 904/1544/18.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 за № 202 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення складу колегії суддів.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.01.2020 визначено склад колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Рудь І.А., судді - Кеся Н.Б., Назаренко Н.Г.
Ухвалою господарського суду від 28.01.2020 прийнято справу №904/1544/18 до провадження в колегіальному складі та призначено її до розгляду у підготовчому засіданні на 18.02.2020; здійснено заміну позивача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім Страхування" на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" Саламандра", у зв'язку зі зміною найменування.
Ухвалою господарського суду від 10.02.2020 за клопотанням позивача підготовче засідання, призначене на 18.02.2020 о 14:10 год., ухвалено проводити у режимі відеоконференції за участю позивача; забезпечення проведення відеоконференції доручено Полтавському окружному адміністративному суду.
17.02.2020 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 14.02.2020 № 644/09, в якому повторив свої заперечення проти позовних вимог, викладені у раніше поданому відзиві на позов від 23.05.2018.
Ухвалою господарського суду від 18.02.2020 підготовче засідання відкладено на 05.03.2020 з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.
26.02.2020 позивачем до суду подано відповідь на відзив від 24.02.2020, в якій зазначив про неправомірність заявленого відповідачем пропуску позовної давності, який було перервано письмовими зверненнями відповідача щодо гарантування сплати суми боргу. Крім того, повідомив суд, що не заперечує проти укладання мирової угоди в обсягах, що визначені відповідачем у контррозрахунку суми позову.
У підготовчому засіданні 05.03.2020 оголошено перерву до 17.03.2020.
11.03.2020 позивачем до суду подані письмові пояснення від 11.03.2020, в яких зазначив, що ним направлено відповідачу проект мирової угоди, копію якого додає, але керівництво АТ "Криворізька теплоцентраль" повідомило про відмову укладати мирову угоду у запропонованій редакції. Таким чином, врегулювання спору не інакше, як на підставі рішення суду, є неможливим. Просив підготовче провадження провести без участі представника позивача, розгляд справи по суті здійснювати в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Полтавському окружному адміністративному суду.
Ухвалою господарського суду від 17.03.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 23.04.2020 з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача.
23.04.2020 судове засідання не відбулося, у зв'язку із запровадженням на території України карантину.
Ухвалою суду від 07.04.2020 відкладено судове засідання на невизначений термін.
Колегія суддів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.
У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343).
З огляду на послаблення карантину, ухвалою господарського суду від 07.05.2020 справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 04.06.2020.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2020 за № 629 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу для визначення складу колегії суддів, у зв'язку із перебуванням члена колегії Кесі Н.Б. у відпустці.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2020 визначено склад колегії у складі трьох суддів: головуючий суддя Рудь І.А., судді - Мілєва І.В., Назаренко Н.Г.
Ухвалою господарського суду від 04.06.2020 прийнято справу №904/1544/18 до провадження у зміненому колегіальному складі, ухвалено повторно розпочати розгляд справи по суті; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 02.07.2020.
24.06.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі представника ПрАТ «СК» Саламандра».
У судове засідання 02.07.2020 позивач явку повноважного представника не забезпечив.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача з огляду на подане клопотання та з урахуванням того, що про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 02.07.2020 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Під час розгляду справи судом враховано, що відповідно до п. 4 Розділу 10 “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 строк карантину продовжено з 22.06.2020 до 31.07.2020.
Таким чином, оскільки станом на день установлення на всій території України карантину (12.03.2020) дана справа перебувала на стадії розгляду по суті, розгляд справи проводився у визначені законом строки.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів, -
30.04.2010 між Акціонерним страховим товариством закритого типу «Днепринмед», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" Саламандра" (страховик) та Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (страхувальник) укладено договір добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 (надалі - договір 1).
Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору 1 предметом договору є майновий інтерес, пов'язаний зі здоров'ям та працездатністю застрахованої особи. Застрахованими особами є: робітники страхувальника, зазначені у переліку застрахованих робітників, передбаченим п. 8.2 даного договору.
За умовами п. 2.3 договору 1 страховим випадком є: звернення застрахованої особи у лікувально-профілактичні заклади, передбачені даним договором, у зв'язку із гострим порушенням здоров'я застрахованої особи або загостренням хронічного порушення здоров'я застрахованої особи за групами порушення здоров'я, передбаченими МКБ-10, що потягло лікування в амбулаторних чи стаціонарних умовах у вказаних лікувально-профілактичних закладах, підтверджене листком непрацездатності, та таке, що потребує надання медичної допомоги, медичних послуг, медикаментозного забезпечення в межах страхової суми та на умовах Програм страхування, передбачених у додатку № 1 до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Датою настання страхового випадку за даним пунктом договору є дата відкриття листка непрацездатності.
Згідно із п. 3.1 договору 1 страховий тариф за договором складає 4,61539% страхової суми, передбаченої п. 3.2 даного договору.
Страховий внесок на одну застраховану особу за договором складає 600, 00 грн., що складає 50,00 грн. в місяць та формується з заробітної платні застрахованої особи, відповідно до її заяви.
Загальний страховий внесок за договором визначається виходячи з кількості застрахованих осіб та страхового внеску на одну застраховану особу, передбаченого п. 3.2 договору.
Страхова сума на одну застраховану особу за договором складає 13 000,00 грн. За страховими випадками страхові суми зазначені у додатку № 1 (п. 3.3. договору 1).
У п. 3.4 договору 1 сторони узгодили, що страхувальник протягом строку дії даного договору щомісячно до 20-го числа кожного поточного місяця перераховує на поточний рахунок страховика страхові внески, відповідно до кількості застрахованих осіб, передбачених переліком застрахованих осіб, наданим страхувальником до 1-го числа поточного місяця, з розрахунку 50,00 грн. у місяць на одну застраховану особу.
За умовами п. 4.2 договору 1 даний договір набирає чинності з 00.00 годин 6-го робочого дня з дати, наступної за датою надходження на поточний рахунок страховика першої частини страхового внеску у повному обсязі, передбаченого п. 3.2 даного договору.
Відповідно до п. 4.4 договору 1 умови даного договору можуть бути змінені тільки за письмовою згодою сторін (крім випадків, передбачених п. 8.3 договору). Внесення змін до умов даного договору оформлюється у вигляді додаткової угоди до даного договору, яка є його невід'ємною частиною (крім випадків, передбачених п. 8.3 договору).
Дія даного договору припиняється : а) за закінченням строку дії; б) за згодою сторін; в) в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 4.5 договору 1).
У п. 5.1 визначені обов'язки страхувальника, зокрема, сплачувати страховий внесок у порядку, визначено даним договором (5.1.1), до 1-го числа кожного місяця надавати страховику перелік застрахованих осіб у відповідності до п. 8.2 даного договору (5.1.2).
Згідно із п. 8.2 договору 1 перелік застрахованих робітників із зазначенням П.І.П., дати народження, адреси, № цеху, табельного номеру, ІПН та паспортних даних застрахованих осіб є невід'ємною частиною даного договору. Цей перелік надається страховику при укладанні даного договору та коригується щомісячно (з урахуванням прийнятих на страхування робітників відповідно до їх заяв та звільнених робітників у кожному місяці).
У п. 8.4 договору 1 сторони визначили, що страховик має право внести зміни до даного договору при зміні вартості медикаментів та/або вартості медичних послуг на 20% та більше у строк дії договору, у випадку, якщо сума виплаченого страхового відшкодування склала 67% і більше від сплаченого страхового внеску, та в інших випадках, шляхом направлення страхувальнику письмового повідомлення із зазначенням усіх внесених змін та дати набрання ними чинності.
Відповідно до п. 8.8 договору 1 у випадку, якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення його дії, даний договір вважається діючим на новий строк, передбачений у п. 4.1 договору, за умови дотримання страхувальником умов п. 3.7 даного договору. При цьому першим днем нового строку дії договору вважається перший день, наступний за останнім попереднього строку дії договору.
26.02.2016 сторонами укладена додаткова угода № 2 до договору 1, якою змінено найменування страховика на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» Дім страхування» та внесені змін щодо банківських реквізитів останнього.
Крім того, 30.04.2010 між Акціонерним страховим товариством закритого типу «Днепринмед», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія" Саламандра" (страховик) та Державним підприємством «Криворізька теплоцентраль», правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (підприємство) укладено договір про співробітництво від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 (надалі - договір 2), відповідно до умов якого сторони домовилися співпрацювати в області добровільного медичного страхування та добровільного страхування здоров'я на випадок захворювання та від нещасних випадків працівників підприємства, родичів працівників підприємства (п. 1.1. договору 2).
Відповідно до п. 2.1 договору 2 підприємство зобов'язується, зокрема, щомісячно утримувати з заробітної плати робітників страхові внески за Договорами добровільного страхування здоров'я на випадок захворювання та від нещасних випадків та договорів добровільного медичного страхування (договори страхування), відповідно до заяви робітників, та перераховувати їх страховику в порядку, визначеному даним договором (2.1.1); щомісяця перераховувати утримані страхові внески, згідно із загальною кількістю застрахованих осіб, на поточний рахунок страховика до 01 числа кожного місяця, наступного за місяцем утримання (2.1.2); надавати та звіряти з відповідальним співробітником компанії до 01 числа кожного місяця, наступного за місяцем утримання, списки застрахованих робітників, з заробітної плати яких були утримані страхові внески (2.1.4).
Згідно із п. 2.2 договору 2 страховик зобов'язується своєчасно, після надання усіх необхідних документів, здійснювати страхові виплати за договором страхування (2.2.1); перераховувати на поточний рахунок підприємства 2% від перерахованих підприємством страхових внесків, у якості компенсації витрат підприємства по веденню обліку застрахованих осіб та перерахуванню страхових внесків, протягом перших 5-ти банківських днів, наступних за днем надходження страхових внесків на поточний рахунок страховика (2.2.2).
Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (п. 3.3 договору 2).
Строк дії даного договору 1 рік з дати набрання ним чинності (п. 3.4 договору 2).
У разі, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення строку дії даного договору не повідомить у письмовій формі іншу сторону про свій намір розірвати даний договір, він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 3.5 договору 2).
На виконання умов п. 8.4 договору 1 позивач листом від 22.04.2014 № 131 повідомив відповідача про збільшення розміру страхового платежу на одну застраховану особу з рівня 50,00 грн. до рівня 75,00 грн., у зв'язку зі зміною вартості медикаментів медичних послуг, з метою утримання граничного рівня збитковості, визначеного позивачем для виконання своїх зобов'язань за договорами страхування (т. 1, а.с. 62-63).
Як зазначає позивач, в порушення зобов'язань за спірними договорами, відповідачем у жовтні та листопаді 2014 не були сплачені страхові внески, утримані з заробітної плати працівник, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 38 505 грн. 00 коп., з яких:
- за договором добровільного медичного страхування (безперервне страхування здоров'я) № М/ГП/Ю-04/2010-4 від 30.04.2010 у загальному розмірі 34 125 грн. 00 коп., з яких: 17 250 грн. 00 коп. - за жовтень 2014, 16 875 грн. 00 коп. - за листопад 2014;
- за договором про співробітництво від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 у загальному розмірі 4 380 грн. 00 коп., з яких: 2 210 грн. 00 коп. - за жовтень 2014, 2 170 грн. 00 коп. - за листопад 2014.
Відповідач підтвердив наявність спірної заборгованості надавши позивачу гарантійний лист від 17.11.2014 № 8232/06 та гарантійний лист від 17.12.2014 № 8962/06, за змістом яких гарантував сплату страхових внесків робітників підприємства по медичному страхуванню та страхуванню від нещасного видку, утриманих з заробітної плати за жовтень та листопад 2014 у загальній сумі 38 505 грн. 00 коп. та повідомив, що сплата внесків буде проводитися після виплати заробітної плати за жовтень та листопад 2014 відповідно (т. 1, а.с. 64, 65).
Листами від 06.03.2015 № 226 (отриманий відповідачем 10.03.2015), від 20.04.2015 № 249 (отриманий відповідачем 21.04.2015), від 08.11.2017 № 149 (отриманий відповідачем 09.11.2017) позивач звертався до останнього з вимогами погасити заборгованість в сумі 38 505 грн. 00 коп. (т. 1, а.с. 66, 67, 70).
Листом від 12.03.2015 № 1137/01 «Щодо погашення заборгованості» відповідач повідомив позивача, що не може спрогнозувати строки погашення існуючої заборгованості (т. 1 , а.с.68-69).
14.12.2017 позивач направив на адресу відповідача претензію від 01.12.2017 № 1811 про стягнення заборгованості за договором добровільного медичного страхування, в якій вимагав сплати заборгованість в сумі 38 505 грн. 00 коп. та нараховані позивачем штрафні санкції.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку із чим 15.04.2018 позивач звернувся до господарського суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Позивач стверджує, що страхові внески за жовтень 2014 мали бути сплачені відповідачем до 20.10.2014, а страхові внески за листопад 2014 - до 20.11.2014. Відповідно, починаючи з 21.10.2014 та 21.11.2014 у відповідача виник обов'язок з відшкодування суми боргу з урахуванням штрафних санкцій за кожен день прострочення.
Згідно із п. 7.2 договору 1 невиконання сторонами зобов'язань, передбачених даним договором тягне застосування до винної сторони штрафних санкцій. У разі несвоєчасного здійснення страхових виплат страховик сплачує застрахованій особі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення.
За умовами п. 4.1 договору 2 при недотриманні чи неналежному виконанні умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
Із посиланням на норми ст.. 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору 1 позивач додатково нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 48 002 грн. 36 коп. за загальний період з 21.10.2014 по 03.04.2018, 3% річних у загальному розмірі 3 939 грн. 00 коп. за вказаний період та інфляційні втрати в сумі 38 172 грн. 10 коп. за період з жовтня 2014 по березень 2018.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) та договору про співробітництво, строк дії договорів, строк сплати страхових внесків, наявність прострочення сплати страхових внесків.
На підтвердження обставин, викладених позивачем у позові, останнім надано до матеріалів справи такі докази:
- копії договору добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4 та договору про співробітництво від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4;
- копію додаткової угоди № 1 від 26.02.2016 до договору добровільного медичного страхування (безперервного страхування здоров'я) від 30.04.2010 № М/ГП/Ю-04/2010-4;
- копії гарантійних листів від 17.11.2014 № 8232/06, від 17.12.2014 № 8962/06;
- копії листів позивача від 06.03.2015 № 226, від 20.04.2015 № 249, від 08.11.2017 № 149;
- копію листа відповідача від 12.03.2015 № 1137/01 «Щодо погашення заборгованості»;
- копію претензії від 01.12.2017 № 1811 та опису вкладення у цінний лист від 14.12.2017;
- розрахунок суми позову.
Також клопотанням від 13.07.2018 позивачем до справи долучені оригінали письмових доказів.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Відповідач позов не визнає, зазначає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки заявлені позивачем із пропуском як спеціальної, так і загальної позовної давності.
На підтвердження заперечень відповідачем до матеріалів справи надано контр розрахунок суми позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно- правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
За нормами ст. 979 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За нормами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та вбачається за змісту п. 3.4 договору 1 страхові внески перераховуються страхувальником на поточний рахунок страховика щомісячно до 20-го числа кожного поточного місяця.
Отже, строк сплати страхових внесків за договором 1 є таким, що настав: за жовтень 2014 - 20.10.2014; за листопад 2014 - 20.11.2014.
При цьому, умовами пп. 2.1.2 договору 2 визначені інші строки оплати страхових внесків, а саме: до 01 числа кожного місяця, наступного за місяцем утримання.
Таким чином, строк оплати страхових внесків за договором 2 є таким, що настав: за жовтень 2014 - 01.11.2014, за листопад 2014 - 01.12.2014.
Наведене свідчить про помилковість тверджень позивача, що страхові внески за обома договорами за жовтень 2014 мали бути сплачені відповідачем до 20.10.2014, а страхові внески за листопад 2014 - до 20.11.2014.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за спірними договором не сплатив страхові внески за жовтень та листопад 2014, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у загальній сумі 38 505 грн. 00 коп. слід визнати обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.
При цьому, колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо необізнаності останнього про зміну позивачем розміру страхового платежу на підставі п. 8.4 договору 1 (лист від 22.04.2014 № 131), оскільки з листування сторін щодо спірної заборгованості вбачається відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо розміру страхових внесків у спірному періоді та визнання такої заборгованості із зазначенням конкретних сум боргу у гарантійних листах.
Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для застосування заявленої відповідачем загальної позовної давності до вимог про стягнення основного боргу з огляду на таке.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як встановлено судом, обов'язок зі сплати страхових внесків за спірними договорами виник у відповідача 20.10.2014, 20.11.2014, 01.11.2014, 01.12.2014.
Отже, строк позовної давності у межах якого позивач мав звернутися до суду з вимогою про стягнення спірної заборгованості визначається до 21.10.2017, 21.11.2017, 02.11.2017 02.12.2017 відповідно.
Позивач звернувся до господарського суду із даним позовом 11.04.2018, що підтверджується штампом відділення поштового зв'язку на поштовому конверті (т.1, а.с. 45).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 провадження у справі №904/128/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" закрито та скасовано мораторій, введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017.
Господарський суд 30.10.2018 закрив провадження у справі №904/128/17 посилаючись на те, що відповідно до пункту 43 розділу X Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Внаслідок того, що Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №358-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році", та наказу Фонду державного майна України від 08.06.2018 №760 увійшло до списку підприємств по яких прийнято рішення про приватизацію, вирішив закрити провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 №36-р "Про затвердження переліку об'єктів приватизації державної власності" продовжено приватизацію об'єктів державної власності, включених до переліку, рішення про приватизацію яких були прийняті в 2018 році. До затвердженого переліку за цим Розпорядженням знову включено Публічне акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, з моменту порушення справи про банкрутство стосовно відповідача (23.03.2017) до закриття провадження у справі про банкрутство та скасування дії мораторію (30.10.2018), на підставі ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перебіг позовної давності було зупинено на період дії мораторію.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача про порушення позивачем строків загальної позовної давності та свідчать про те, що позивач звернувся до господарського суду із вимогами про стягнення основного боргу в сумі 38 505 грн. 00 коп. в межах такого строку.
Колегія суддів також вважає помилковими твердження позивача, що строк загальної позовної давності переривався, у зв'язку із укладанням сторонами додаткової угоди № 2 від 26.02.2016 до договору 1, оскільки зі змісту вказаної додаткової угоди не вбачається, що відбулася зміна основного договору, відповідно до якої боржник визнав існування боргу або просив внести такі зміни до договору.
Щодо заявленої до стягнення позивачем пені в сумі 48 002 грн. 36 коп. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
З наведеного вбачається, що чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.
Згідно із п. 7.2 договору 1 невиконання сторонами зобов'язань, передбачених даним договором тягне застосування до винної сторони штрафних санкцій. У разі несвоєчасного здійснення страхових виплат страховик сплачує застрахованій особі пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення.
За умовами п. 4.1 договору 2 при недотриманні чи неналежному виконанні умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.
Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що ним нарахована пеня за прострочку сплати відповідачем страхових внесків на підставі п. 7.2 договору 1.
Проте, за змістом вказаного пункту договору 1 передбачена відповідальність саме страховика за несвоєчасне здійснення страхових виплат.
Як встановлено судом, умовами спірних договорів не передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.
Зі змісту спірних договорів не вбачається, що сторони визначили, які саме норми законодавства України є підставою для сплати відповідачем штрафних санкцій та не встановили конкретного розміру (відсотку) штрафної санкції (пені), яка в силу ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України підлягає обчисленню саме у відсотках.
Отже, безпосередньо договори, які і є підставою для застосування договірної неустойки, містять не її розмір, а лише посилання на «законодавство України».
За наведених обставин, колегія суддів доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 48 002 грн. 36 коп., оскільки у спірних договорах сторонами не встановлено конкретний розмір договірної неустойки (пені) за порушення відповідачем зобов'язань зі сплати страхових внесків.
З огляду на вищевикладене, обставини щодо пропуску позивачем строку спеціальної позовної давності при зверненні до суду із вимогами про стягнення пені, про який заявлено відповідачем, не досліджуються судом, оскільки позов в цій частині не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості.
Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 3 939 грн. 00 коп. та інфляційних втрат у розмірі 38 172 грн. 10 коп. колегія суддів зазначає таке.
Згідно із положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вже зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017 порушено провадження у справі №904/128/17 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2018 провадження у справі №904/128/18 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" закрито та скасовано мораторій, введений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2017.
При цьому, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, обґрунтованими визнаються вимоги позивача про стягнення 3% річних за порушення зобов'язань зі сплати страхових внесків за договором 1: за період з 21.10.2014 по 23.03.2017 та за період з 21.11.2014 по 23.03.2017; за договором 2: за період з 02.11.2014 по 23.03.2017 та за період з 02.12.2014 по 23.03.2017.
За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальній сумі 2 745 грн. 01 коп., з яких: 1 253 грн. 34 коп. за період з 21.10.2014 по 23.03.2017, 1 183 грн. 10 коп. за період з 21.11.2014 по 23.03.2017; 158 грн. 39 коп. за період з 02.11.2014 по 23.03.2017 та 150 грн. 18 коп. за період з 02.12.2014 по 23.03.2017. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному, у зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні у загальній сумі 27 155 грн. 37 коп., з яких: 12 519 грн. 80 коп. за період з листопада 2014 по лютий 2017, 11 704 грн. 62 коп. за період з грудня 2014 по лютий 2017 (за договором 1), 1 532 грн. 87 коп. за період з грудня 2014 по лютий 2017, 1 398 грн. 08 коп. за період з січня 2015 по лютий 2017 (за договором 2). Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Наведені обставини спростовують твердження відповідача про порушення позивачем строків загальної позовної давності при зверненні позивача до суду із вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності в цій частині.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В ході вирішення спору відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача щодо порушення відповідачем зобов'язань за спірними договорами та встановлені судом фактичні обставини справи.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладених із позивачем договорів та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 505 грн. 00 коп. основного боргу, 2 745 грн. 01 коп. 3% річних, 27 155 грн. 37 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, як встановлено колегією суддів, при зверненні до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 26.07.2018, яка прийнята до розгляду як заява про збільшення позовних вимог, позивачем не надано доказів сплати судового збору в сумі 33 грн. 27 коп.
Оскільки вказані обставини з'ясовані судом після прийняття вказаної заяви до розгляду, з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Саламандра" підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України 33 грн. 27 коп. судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Саламандра" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 21, код ЄДРПОУ 21870998) 38 505 грн. 00 коп. (тридцять вісім тисяч п'ятсот п'ять грн.. 00 коп.) основного боргу, 2 745 грн. 01 коп. (дві тисячі сімсот сорок п'ять грн.. 01 коп.) 3% річних, 27 155 грн. 37 коп. (двадцять сім тисяч сто п'ятдесят п'ять грн.. 37 коп.) інфляційних втрат, 1 026 грн. 08 коп. (одну тисячу двадцять шість грн. 08 коп.) витрат по сплаті судового збору.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" Саламандра" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 21, код ЄДРПОУ 21870998) в дохід Державного бюджету України 33 грн. 27 коп. (тридцять три грн. 27 коп.) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 10.07.2020
Головуючий суддя І.А. Рудь
Суддя І.В. Мілєва
Суддя Н.Г. Назаренко