вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"08" липня 2020 р. Cправа № 902/368/16
Господарський суд Вінницької області в складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщені суду у судовому засіданні матеріали по справі
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м.Вінниця
про стягнення 278 854 822 грн 21 коп. заборгованості за договором № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 р.
за участю:
від Відповідача : Кравчук О.В., за довіреністю
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 року частково задоволено позов у справі № 902/368/16 та вирішено стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 81 365 166 грн 10 коп. основного боргу, 14 872 539 грн 50 коп. пені, 943 483 грн 89 коп. - 3 % річних та 2 346 664 грн 18 коп. інфляційних втрат та 73 771 грн 23 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Також, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 року вищевказане рішення суду у даній справі залишено без змін.
В подальшому, на виконання рішення суду від 08.11.2017 року, судом було видано відповідний наказ від 12.11.2019 року.
Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2020 року, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 року у справі № 902/368/16 скасовано. Справу №902/368/16 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
При цьому, ухвалою суду від 20.05.2020 року, зокрема, визнано наказ Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 року у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, ухвалою суду від 24.06.2020 року було задоволено заяву АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" №210007.1-Ск-2695-0520 від 26.05.2020 року про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим документом, з врахуванням заяви АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" № 210007-Ск-2881-0620 від 10.06.2020 року про зменшення вимог по справі № 902/368/16, повністю; ухвалено стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" безпідставно одержані на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 року по справі № 902/368/16, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти у сумі 733 152,30 грн.
Поряд з цим, на виконання вищевказаної ухвали суду від 24.06.2020 року, судом було видано відповідний наказ від 24.06.2020 року по даній справі.
02.07.2020 року на електронну поштову адресу суду від представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява № 39/3-157 від 01.07.2020 року (вх. № 01-36/487/20) про визнання наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 03.07.2020 року призначено вищевказану заяву до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2020 року та заборонено приймати наказ Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року по справі № 902/368/16 до виконання до розгляду заяви АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 39/3-157 від 01.07.2020 року про визнання наказу суду у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню.
Поряд з цим, 06.07.2020 року від представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява № 39/3-157 від 01.07.2020 року і в паперовому вигляді.
На визначену дату - 08.07.2020 року в судове засідання з'явилася представник АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз".
Водночас, судом встановлено, що 06.07.2020 року на електронну поштову адресу суду від представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшло клопотання № 39/3-61 від 06.07.2020 року про відкладення розгляду заяви № 39/3-157 від 01.07.2020 року по справі № 902/368/16 на іншу дату, в зв'язку із карантинними заходами, запровадженими на території України.
Крім того, 07.07.2020 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до суду надійшло пояснення № 210007-Ск-3320-0720 від 07.07.2020 року по суті заяви №39/3-157 від 01.07.2020 року.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник Відповідача вказала про можливість розгляду справи за відсутності представника Заявника.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно ч. 3 ст. 328 ГПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Отже, розгляд заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, обмежено десятиденним строком.
Крім того, за змістом п. 4 Прикінцевих положень (Розділ Х) ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, на час дії карантину, вищевказаною нормою не передбачено продовження строків, передбачених статтею 328 ГПК України щодо розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 03.07.2020 року направлялася на електронні поштові адреси АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ngu@naftogaz.com та представника Заявника - адвокату Кулик О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1.
За вказаних вище обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення Заявника про дату, час та місце судового слухання.
Поряд з цим, суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що неявка в судове засідання представника Заявника не перешкоджає розгляду поданої заяви по суті.
З огляду на вказане, суд дійшов про відмову у задоволенні клопотання представника АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 39/3-61 від 06.07.2020 року про відкладення розгляду заяви № 39/3-157 від 01.07.2020 року по справі № 902/368/16 на іншу дату.
В ході розгляду поданої заяви, представник Відповідача заперечила стосовно цієї заяви з підстав, викладених у поясненні № 210007-Ск-3320-0720 від 07.07.2020 року.
Суд, розглянувши вищевказану заяву про визнання наказу суду таким, що не підлягає виконанню, заслухавши представника Відповідача, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.
За змістом заяви № 39/3-157 від 01.07.2020 року, НАК "Нафтогаз України" 30.06.2020 направила на адресу АТ "Вінницягаз" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 39-2038/1.2-20.
Як вбачається зі змісту вказаної заяви Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" станом на 30.06.2020 року має заборгованість перед Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 на суму 733 152,30 грн.
Водночас, AT "Вінницягаз" має заборгованість перед НАК "Нафтогаз України" з оплати заборгованості за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013 на суму 81 365 166,10 грн.
За цих обставин, НАК "Нафтогаз України" у заяві № 39-2038/1.2-20 від 30.06.2020 року заявило про повне припинення зобов'язання перед AT "Вінницягаз" згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 на суму 733 152,30 грн, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань AT "Вінницягаз" перед НАК "Нафтогаз України" з оплати заборгованості за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013 року на суму 733 152,30 грн.
При цьому, НАК "Нафтогаз України" належним чином повідомила AT "Вінницягаз" про вчинення одностороннього правочину (копія заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та доказів її направлення на адресу AT "Вінницягаз", а саме фіскального чеку з описом вкладення додаються).
З огляду на вказане, на переконання Заявника, відповідно до заяви НАК "Нафтогаз України" № 39-2038/1.2-20 від 30.06.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання НАК "Нафтогаз України" перед AT "Вінницигаз" згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 зі сплати грошових коштів у сумі 733 152,30 грн повністю припинилися, а тому наразі заборгованість НАК "Нафтогаз України" перед AT "Вінницягаз" згідно наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 - відсутня та відповідний наказ є таким, що не підлягає виконанню.
За цих обставин, Заявник просить суд : визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 про стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" безпідставно одержані на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 року по справі № 902/368/16, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти у сумі 733 152,30 грн.
Відповідно до пояснення АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" №210007-Ск-3320-0720 від 07.07.2020 року по суті заяви № 39/3-157 від 01.07.2020 року, повідомлені такі обставини.
Підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, на думку AT "НАК "Нафтогаз України", є те, що Компанією було направлено Товариству заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2020 року № 39-2038/1.2-20.
У відповідь на дану заяву AT "Вінницягаз" було направлено на адресу НАК "Нафтогаз України" лист про відмову у прийнятті заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2020 р. № 39-2038/1.2-20 (копії листа та доказів його направлення його на адресу Компанії засобами поштового зв'язку додаються до даних пояснень), у зв'язку з тим, що зазначена заява є нікчемним правочином, який не припиняє зобов'язань АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо повернення грошових коштів у розмірі 733 152,30 грн на рахунок AT "Вінницягаз" та повідомлено Компанію про відмову Товариства від проведення такого зарахування з огляду на відсутність умов, визначених ст.203 ГК України та ст. 601 ЦК України для зарахування зустрічних однорідних вимог.
Окрім того, однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Разом з тим, наразі, в Північно-Західному апеляційному господарському суді продовжується розгляд справи № 902/368/16 за позовом НАК "Нафтогаз України" до AT "Вінницягаз" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 року. Водночас, при розгляді даної справи розглядається також питання щодо підстав та строків виконання AT "Вінницягаз" зобов'язання перед НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 року.
Тому, на переконання Відповідача, до остаточного прийняття рішення у справі №902/368/16 AT "Вінницягаз", строк виконання по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13-110-ВТВ від 04.01.2013 не є таким, що настав та не є встановленим.
Факт неприйняття судом апеляційної інстанції остаточного рішення по справі №902/368/16 свідчить про спірність вимог, які зараховуються, а саме - наявність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
В той же час, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у даній справі заяву AT "Вінницягаз" про стягнення безпідставно набутих коштів за виконавчим документом задоволено, стягнуто на користь Товариства з НАК "Нафтогаз України" грошові кошти у розмірі 733 152,30 грн. На виконання даної ухвали у справі №902/368/16 господарським судом видано наказ від 24.06.2020 року.
Відтак, строк виконання зобов'язання НАК "Нафтогаз України" щодо сплати на користь AT "Вінницягаз" грошових коштів в розмірі 733 152,30 грн. вже настав на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.06 2020 р та наказу від 24.06.2020 року по справі № 902/368/16.
Враховуючи те, що строк виконання по стягненню заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 не є таким, що настав, не є встановленим, наявність заперечень зі сторони AT "Вінницягаз" на заяву АТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2020 року, що виключає можливість такого зарахування.
За наведених вище обставин, Відповідач просить суд відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі №902/368/16 таким, що не підлягає виконанню, у повному обсязі.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Як встановлено судом, подана заява № 39/3-157 від 01.07.2020 року мотивована тим, що внаслідок наявної заборгованості НАК "Нафтогаз України" перед AT "Вінницягаз" на суму 733 152,30 грн, яка виникла на підставі ухвали Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 та заборгованості AT "Вінницягаз" перед НАК "Нафтогаз України" в розмірі 81 365 166,10 грн по оплаті за природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 року, Заявник звернувся до Відповідача із заявою № 39-2038/1.2-20 від 30.06.2020 року щодо часткового зарахування зустрічних зобов'язань AT "Вінницягаз" перед НАК "Нафтогаз України" з оплати заборгованості за вказаним договором купівлі-продажу природного газу на суму 733152,30 грн.
З огляду на звернення Заявника до Відповідача із вказаною вище заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, на переконання Заявника, обов'язок НАК "Нафтогаз України" щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 відсутній повністю, у зв'язку з його припиненням та відповідний наказ є таким, що не підлягає виконанню.
Також, судом з'ясовано, що AT "Вінницягаз" було направлено на адресу НАК "Нафтогаз України" лист № 210007.1-Ск-3306-0720 від 05.07.2020 року про відмову у прийнятті заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог № 39-2038/1.2-20 від 30.06.2020 року, у зв'язку з тим, що зазначена заява є нікчемним правочином, який не припиняє зобов'язань АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо повернення грошових коштів у розмірі 733 152,30 грн на рахунок AT "Вінницягаз" та повідомлено Компанію про відмову Товариства від проведення такого зарахування з огляду на відсутність умов, визначених ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України для зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Частина 1 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 908/3039/16, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними, тобто вони повинні бути однорідними у розумінні їх матеріального змісту, тобто мати однорідний предмет; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством, за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Отже, зарахування можливе при наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав.
Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Тотожні висновки, викладенні у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 910/21645/17, в якій також, вказано, що наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17.
Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі № 914/2326/18, аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Таким чином, зобов'язання з оплати заборгованості за договором постачання природного газу може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Згідно матеріалів справи, ухвалою суду від 20.05.2020 року, зокрема, визнано наказ Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 року у справі № 902/368/16 про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 81 365 166 грн 10 коп. - основного боргу, 14 872 539 грн 50 коп. - пені, 943483 грн 89 коп. - 3 % річних та 2 346 664 грн 18 коп. - інфляційних втрат та 73 771 грн 23 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору, таким, що не підлягає виконанню.
В подальшому, ухвалою суду від 24.06.2020 року, зокрема, ухвалено стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" безпідставно одержані на підставі наказу Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 року по справі № 902/368/16, який визнаний таким, що не підлягає виконанню, грошові кошти у сумі 733 152,30 грн та на виконання даної ухвали суду був виданий відповідний наказ від 24.06.2020 року.
Водночас, вказаною ухвалою від 24.06.2020 року, зокрема, було встановлено, що, загальна сума коштів, яка була стягнута із АТ "Вінницягаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" згідно визнаного наказу Господарського суду Вінницької області від 12.11.2019 року у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню, склала 733 152,30 грн.
Також, згідно наявних матеріалів справи, згадані вище ухвали суду в апеляційному порядку не оскаржувалася та є чинними.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ПАТ "НАК "Нафтогаз України" перед АТ "Вінницягаз" у розмірі 733 152,30 грн, встановлена судовим рішенням, яке набуло законної сили та є чинним.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що вказана у поданій заяві заборгованість AT "Вінницягаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" в розмірі 81 365 166,10 грн по оплаті за природний газ, виникла згідно договору купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 року, що була встановлена рішенням Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 року, яким частково задоволено позов у справі № 902/368/16 та було вирішено стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказану заборгованість.
Як зазначалося вище, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 року вищевказане рішення суду у даній справі залишено без змін.
В подальшому, Господарським судом Вінницької області було видано наказ від 12.11.2019 року на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 08.11.2017 року у справі № 902/368/16, яке набрало законної сили 28.10.2019 року згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 року.
Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2020 року, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 року у справі № 902/368/16 скасовано. Справу №902/368/16 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Так, згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі №902/368/16; зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 8 листопада 2017 року в справі № 902/368/16.
Крім того, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року, зокрема, призначено по справі № 902/368/16 судову експертизу та зупинено апеляційне провадження по справі № 902/368/16 на час проведення експертизи до надходження до Північно-західного апеляційного господарського суду висновку судової експертизи та повернення матеріалів справи № 902/368/16 до Північно-західного апеляційного господарського суду.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що на даний час судом апеляційної інстанції здійснюється перегляд рішення від 08.11.2017 року у справі №902/368/16, яким було вирішено стягнути з AT "Вінницягаз" на користь НАК "Нафтогаз України" заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 року в розмірі 81 365 166,10 грн, що не дає підстав для висновку про безспірність цієї заборгованості, яка вказана Заявником у заяві № 39-2038/1.2-20 від 30.06.2020 року про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Оскільки, наразі не прийнято остаточне рішення у справі № 902/368/16 та останнє не набуло законної сили, суд приходить до висновку, що строк виконання по стягненню заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-110-ВТВ від 04.01.2013 року не є таким, що настав та не є встановленим, а тому заборгованість AT "Вінницягаз" перед НАК "Нафтогаз України" в сумі 81 365 166,10 грн є спірною та остаточно не встановлена відповідним рішенням суду.
З огляду на вказане, твердження Заявника про те, що згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання НАК "Нафтогаз України" перед AT "Вінницигаз" згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 зі сплати грошових коштів у сумі 733 152,30 грн повністю припинилися, а тому наразі відсутня відповідна заборгованість згідно наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у даній справі та зазначений наказ є таким, що не підлягає виконанню, є передчасними та спростовуються наведеними вище обставинами.
Крім того, оскільки AT "Вінницягаз" було направлено на адресу АТ "НАК "Нафтогаз України" лист № 210007.1-Ск-3306-0720 від 05.07.2020 року про відмову у прийнятті заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" про зарахування зустрічних однорідних вимог №39-2038/1.2- 20 від 30.06.2020 року, що виключає проведення відповідного зарахування у добровільному порядку.
Також, зважаючи на вказане, наразі відсутні умови, передбачені ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви АТ "НАК "Нафтогаз України" № 39-2038/1.2-20 від 30.06.2020 року.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини наведені Заявником у заяві №39/3-157 від 01.07.2020 року, не можуть бути підставами для визнання наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" №39/3-157 від 01.07.2020 року про визнання наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню, у повному обсязі.
Крім того, оскільки судом розглянуто вищевказану заяву, суд дійшов висновку про скасування встановленої ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.07.2020 року по справі № 902/368/16 заборони приймати наказ Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року по справі № 902/368/16 до виконання.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234-236, 242, 326, 328 ГПК України, суд -
1. Відмовити у задоволенні заяви АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 39/3-157 від 01.07.2020 року про визнання наказу Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року у справі № 902/368/16 таким, що не підлягає виконанню, повністю.
2. Скасувати встановлену ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.07.2020 року по справі № 902/368/16 заборону приймати наказ Господарського суду Вінницької області від 24.06.2020 року по справі № 902/368/16 до виконання.
3. Копію ухвали надіслати на електронні поштові адреси сторін, а саме: АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - ngu@naftogaz.com; представнику АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - адвокату Кулик О.А. - ІНФОРМАЦІЯ_1, АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" - office@vngas.com.ua, представнику АТ "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" - адвокату Кравчук О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-256, підпункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.