10.06.2020 року м.Дніпро Справа № 908/999/15-г
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Колесник Д.А.
представники строін:
від позивача: Калінін Михайло Володимирович, довіреність №38 від 11.12.2019 р., адвокат;
від відповідача: Клименкова Яна Олександрівна, довіреність №1605 від 30.01.2020 р., адвокат;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2019 року (повний текст складено 23.12.2019 року) у справі № 908/999/15-г (суддя Топчій О.А.)
за позовом Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84302, м. Краматорськ Донецької області, вул. Комерційна, 8; адреса для листування: 49107, м. Дніпро, проспект Гагаріна, 118, поштове відділення № 107, а/с № 5709)
про стягнення 824 696 445,73 грн,-
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2019 року у справі № 908/999/15-г в задоволенні заяви Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про визнання наказу у справі №908/999/15-г таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Ухвала мотивована відсутністю підстав для зарахування сплачених боржником - АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" грошових коштів у розмірі 209 714 665,80 грн. в рахунок погашення боргу за рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року у справі №908/999/15-г та відсутністю підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості на загальну суму 209 714 665,80 грн.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі електромережі" оскаржило її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, зокрема, що:
- постановою Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №910/13267/18 підтверджується, що обов'язки АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", як боржника за договором купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 року №4863/01, припинено;
- саме за вкзаним договором рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 року у даній справі стягнуто на користь Державного підприємства "Енергоринок" заборгованість за період вересень - грудень 2014 року та видано наказ на примусове стягнення згідно постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року;
- вказана в оскаржуваній ухвалі заборгованість за листопад 2014 року, яка, як вказує господарський суд, є заборгованістю з найдавнішим терміном виникнення, входить до загального пероду заборгованості згідно наказу №908/999/15-г;
- доводи заявника безпідставно не прийняті господарським судом до уваги, чим порушено норми матеріального права.
Апелянт просить:
- скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2019 року по справі №908/999/15-г повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості на загальну суму 209 714 665,80 грн.;
- зупинити виконання судового наказу у справі №908/999/15-г про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, поштова адреса: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Войнич, 2, код ЄДР 00131268) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДР 21515381) 787 763 908,93 грн. основного боргу, пені в розмірі 1 268 621,44 грн., 254 139,76 грн. штрафу, 22 409 695,17 грн. інфляційних нарахувань, 1 582 487,43 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 72 068,24 грн., до розгляду цієї заяви;
- направити копію даної ухвали/постанови до органу, що здійснює примусове виконання наказу у справі №908/999/15-г, а саме до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (м. Київ, вул. Городецького, 13).
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Енергоринок" спростовує доводи боржника.
Зазначає на правомірність висновків оскаржуваної ухвали.
Просить залишити ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2019 року у справі № 908/999/15-г без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт зазначив, що АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" не вимагає зарахувати 209 714 665,80 грн. у рахунок певного періоду або повернути безпідставно зараховану суму ДП "Енергоринок" на інший договір без згоди боржника, а вимагає визнати наказ у справі №908/999/15-г таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення заборгованості на загальну суму 209 714 665,80 грн. в зв'язку з тим, що:
- постановою Верховного Суду від 10.09.2019 року по справі №910/13267/18 встановлено факт перерахування коштів у розмірі 209 714 665,80 грн. АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на відповідний рахунок ДП "Енергоринок", що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок щодо здійснення оплат на рахунок ДП "Енергоринок" та факт надходження зазначених коштів саме на виконання основного договору №4863/01 (п.48 постанови ВС, сторінка №15);
- постановою Верховного Суду від 10.09.2019 року по справі №910/13267/18 встановлено факт припинення обов'язків АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", як боржника, за договором купівлі - продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну суму 209 714 665, 80 грн., тобто за договором, відповідно до умов якого стягнута заборгованість по справі №908/999/15-г;
- ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2019 року у справі №905/707/16 встановлено факт того, що заборгованість, яка була предметом спору у справі №908/999/15-г, є заборгованістю з найдавнішим терміном виникнення;
- пунктом 6.5 договору купівлі-продажу електричної енергії № 4863/01 від 19.08.2008 року, відповідно до умов якого стягнута з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" заборгованість по справі №908/999/15-г, встановлено, що у разі надходження коштів понад очікувану вартість електричної енергії, придбаної в розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.
У запереченні на відповідь на відзив стягувач зазначає, що:
- боржник сам підтверджує, що кошти у розмірі 209 714 665, 80 грн. перераховано ним на виконання договору №4863/11, а не на виконання рішення суду згідно наказу №908/999/15-г;
- предметом розгляду Верховним Судом та прийняття ним рішення у справі №910/13267/18 було визнання недійсним одностороннього правочину, а не питання припинення зобов'язань АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", як боржника за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року №4863/01, про що свідчить зміст мотивувальної та резолютивної частини постанови Верховного Суду від 10.09.2019 року №910/13267/18; доказів протилежного боржником не надано;
- вищезазначеною постановою Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №910/13267/18 взагалі не розглядалося питання про зарахування коштів, сплачених понад вартість купованої АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" в жовтні, листопаді, грудні та липні 2018 року електроенергії, в той чи інший період, оскільки такі вимоги боржника залишені без розгляду;
- вимоги про зарахування коштів в той чи інший період можуть бути предметом розгляду виключно позовного провадження, з дотриманням встановленої нормами процесуального права процедури їх розгляду, а не в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню;
- боржник у своїй заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в межах справи №908/999/15-г, посилається нібито на факт зарахування цих же 209 714 665,80 грн. в рахунок погашення заборгованості у даній справі. Однак, з огляду на наявність позовного провадження у справі №910/1065/20, боржником не доведено факт виконання рішення суду у справі №908/999/15-г на спірну суму 209 714 665,80 грн., що свідчить про відсутність законних та обґрунтованих підстав для можливості визнання виконавчого документу у справі №908/999/15-г таким, що не підлягає виконанню;
- щодо доводів скаржника про те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2019 року у справі N2905/707/16 встановлено факт того, що заборгованість, яка була предметом спору у справі №908/999/15-г, є заборгованістю з найдавнішим терміном виникнення, то суд у вказаній ухвалі не встановлював найдавніший термін виникнення заборгованості за договором в цілому, а на підставі наданого акту звірки розрахунків лише констатував наявність у позивача заборгованості за період листопад, грудень 2014 року (справа №908/999/15-г) та дійшов логічного висновку, що за терміном виникнення вона є давнішою, ніж заборгованість за березень - квітень 2015 року, що підтверджена рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2016 року у справі №905/707/16;
- вимоги поданої АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" у справі №905/707/16 заяви не містили необхідності та обов'язку у суду встановлювати заборгованість АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" з найдавнішим терміном її виникнення перед ДП "Енергоринок"; будь-яких доказів для обгрунтованої можливості встановлення судом найдавнішого періоду виникнення усієї заборгованості АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" також подано не було; господарський суд Донецької області у справі №905/707/16 міг встановлювати обставини і факти лише в межах спірних правовідносин по справі, яка знаходилася у його провадженні, тобто правовідносин які охоплювалися періодом виникнення заборгованості, стягнення якої було предметом розгляду справи №905/707/16, а саме виключно за період січень - грудень 2015 року.
Щодо посилання скаржника на акт звірки взаєморозрахунків, представник стягувача зазначає, що спірні 209 914 665,80 грн. віднесені самим боржником на зовсім інший період виникнення заборгованості, ніж той, про який він зазначає у поданій заяві; акт звірки вказує на наявність між сторонами розбіжностей у залишку боргу за куповану електроенергію, підтверджену рішенням суду у справі №908/999/15-г, що свідчить про неузгодженість заборгованості.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2008 року між Державним підприємством "Енергоринок" (позивач, стягувач) та Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (АТ "ДТЕК Донецькі електромережі") (відповідач, боржник) укладено договір №4863/01, згідно з яким позивач зобов'язався продавати, а відповідач зобов'язався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору) (том 1 а.с.14-21).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2019 року у справі №908/999/15-г позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок" задоволено в повному обсязі (том 1 а.с.92-94). Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на користь позивача 787 763 908 грн. 93 коп. основного боргу, 12686214 грн. 44 коп. пені, 254 139 грн. 76 коп. штрафу, 22 409 695 грн. 17 коп. інфляційних нарахувань, 1 582 487 грн. 43 коп. 3% річних та судовий збір в розмірі 73 080 грн.
Зі змісту зазначеного рішення слідує, що заборгованість відповідача виникла за період з вересня по грудень (включно) 2014 року.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 року у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2019 року у справі №908/999/15-г змінено в частині визначеного розміру пені та розподілу судових витрат (том 1 а.с. 180-183).
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на користь позивача 1 268 621 грн. 44 коп. пені, та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 72 068 грн. 24 коп. Також стягнуто на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 505 грн.88 коп.
03.09.2015 року видано відповідні накази про примусове виконання судового рішення (том 1 а.с.188,190).
Відповідно до статті 160 Господарського процесуального кодексу України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Статтею 328 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Заявник, звернувшись до господарського суду, посилався на відсутність обов'язку боржника щодо сплати 209 714 665,80 грн. позивачу у зв'язку з припиненням зобовязання внаслідок визнання судом недійсним з моменту вчинення одностороннього правочину Державного підприємства "Енергоринок" щодо зарахування здійснених Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" оплат понад повну поточну вартість електроенергії, купленої у вересні-грудні 2017 року та липні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 №4863/01 на загальну суму 209 714 665,80 грн., в рахунок оплати заборгованості, що виникла за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії №11296/01 від 12.06.2015, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18.
У постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №910/13267/18 зазначено наступне:
"15. У жовтні 2017 року Товариство закупило електроенергію на суму 334811350,58 грн., але при цьому перерахувало у вказаному місяці на рахунок відповідача оплату у більшому розмірі, а саме у сумі 370608028,56 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії та довідкою щодо здійснення оплат на рахунок відповідача. Суму переплати позивач у листі від 08.11.2017 №61-1746 просив відповідача зарахувати у рахунок погашення заборгованості за вказані періоди з жовтня по грудень 2017 року за судовими рішеннями у справах №20/2, №39/49, №908/999/15-г, №905/707/16, а також як авансовий платіж на листопад 2017 року за Основним договором.
Підприємство у листі №07/51-4-13409 від 14.11.2017 повідомило позивача про здійснені ним зарахування, зокрема суму 35400360,43 грн., сплачену позивачем понад повну поточну вартість купленої у жовтні 2017 року за Основним договором електричної енергії, зараховано у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
16. У листопаді 2017 року Товариство закупило електроенергію на суму 390614809,10 грн. і сплатило у цьому місяці на рахунок відповідача 363138625,39 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії та довідкою щодо здійснення оплат на рахунок відповідача. Також за розрахунками позивача врахуванню підлягала сума переплати жовтня 2017 року, яку позивач просив відповідача зарахувати як авансовий платіж на листопад 2017 року за Основним договором у cумі 34207725,33 грн. Тобто загальна сума надходжень в ОРЕ у рахунок оплати вартості електроенергії, купленої у листопаді 2017 року за Основним договором, становила 397346350,72 грн., а сума оплати понад повну поточну вартість - 6731541,62 грн., яку позивач у листі від 11.12.2017 №61/1976 просив відповідача зарахувати як авансовий платіж за грудень 2017 року за Основним договором.
Відповіді на цей лист від Підприємства не надійшло.
17. У грудні 2017 року відповідно до акта купівлі-продажу електроенергії Товариство закупило електричну енергію на суму 396254997,79 грн. і згідно з довідкою про надходження коштів на рахунок відповідача здійснило оплату у цьому місяці на загальну суму 525638356,14 грн. За розрахунками позивача, з урахуванням переплати у листопаді 2017 року у сумі 6731541,62 грн., загальна сума надходжень в ОРЕ у рахунок оплати вартості електроенергії, купленої у грудні 2017 року за Основним договором становила 532369897,76 грн, з них переплата - 136114889,97 грн., яку позивач у листі від 10.01.2018 №61/18 просив відповідача зарахувати як авансовий платіж на січень 2018 року за Основним договором.
Однак Підприємство у листі від 12.01.2018 №07/51-4-598 повідомило позивача про зарахування сплачених ним у грудні 2017 року коштів у рахунок погашення заборгованості за рішеннями суду у справах №20/2, №39/49, №908/999/15-г, №905/707/16, №905/1563/16, №905/453/17, тобто заборгованості за Основним договором минулих періодів і заборгованості за договором від 12.06.2015. Отже, відповідач зарахував 100714539,54 грн., сплачених позивачем за електричну енергію за Основним договором, у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
18. У липні 2018 року Товариство закупило електричної енергії на суму 298969518,68 грн та перерахувало на рахунок відповідача у вказаному місяці 372997909,17 грн., що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії та довідкою щодо здійснення оплат. Сума переплати становить 74028390,49 грн., яку позивач у листі від 08.08.2018 №61/1062 просив відповідача зарахувати у рахунок оплати за судовим рішенням від 21.04.2016 у справі №905/707/16 (фактично це заборгованість за лютий 2015 року за Основним договором) та як авансову оплату за електроенергію, придбану в серпні 2018 року за Основним договором.
У листі від 13.08.2018 №07/51-4-10444 Підприємство погодило таке зарахування. Проте у листі від 17.09.2018 №01/51-4-11941 відповідач повідомив позивача про коригування суми зарахованих коштів, сплачених позивачем у липні 2018 року понад повну поточну вартість електроенергії, шляхом зарахування 73599765,83 грн., сплачених Товариством понад повну поточну вартість купленої у липні 2018 року електричної енергії за Основним договором, у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015.
19. У вересні 2018 року відповідно до акта купівлі-продажу електроенергії Товариство закупило електроенергії на суму 15167184,42 грн. та згідно з довідкою щодо здійснення оплат перерахувало на рахунок відповідача у зазначеному місяці 47742958,27 грн. Суму переплати - 32575773,85 грн. позивач у листі від 08.10.2018 №61/1304 просив відповідача зарахувати у рахунок оплати електроенергії, купленої за Основним договором, а саме згідно з відповідними графіками виплат заборгованості відповідно до судового рішення від 05.05.2015 у справі №908/999/15-г.
Однак Підприємство у листі від 11.10.2018 №01/51-4-13249 повідомило позивача про зарахування цих коштів у рахунок погашення заборгованості за судовим рішенням від 26.04.2018 у справі №905/2882/17, тобто за різницю перетоків електричної енергії, купленої позивачем протягом 2017 року на підставі договору від 12.06.2015.
20. Отже, за період жовтня-грудня 2017 року, липня та вересня 2018 року відповідач здійснив зарахування грошових коштів у сумі 242290439,65 грн., сплачених позивачем за Основним договором, у рахунок погашення заборгованості за договором від 12.06.2015" (том 5 а.с.22).
Колегія суддів поділяє доводи суду першої інстанції щодо того, що визнаючи недійсним спірний односторонній правочин ДП "Енергоринок", Верховний Суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, судами попередніх інстанцій не встановлено та Підприємством не доведено існування чи настання відповідних випадків, у тому числі щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів у рахунок оплати вартості перетоків електричної енергії, що оформлений листами ДП "Енергоринок" від 14.11.2017 року №07/51-4-13409, від 12.01.2018 року №07/51-4-598 та від 17.09.2018 року №01/51-4-11941 оспорюваний у справі №910/13267/18 правочин є односторонньою відмовою відповідача від договору від 19.08.2008 року, спрямованою на припинення зобов'язань Товариства за договором від 12.06.2015 року. Як наслідок, цей правочин вчинено ДП "Енергоринок" з порушенням вимог чинного цивільного законодавства та умов пункту 6.5 договору від 19.08.2008 року.
Отже, здійснивши перезарахування коштів з одного договору на інший, ДП "Енергоринок" вчинив односторонній правочин, зі змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - зміна правовідносин сторін, а саме збільшення кредиторської заборгованості АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" за договором від 19.08.2008 року та зменшення такої заборгованості за договором від 12.06.2015 року.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є обов'язок відповідача здійснити реституцію, тобто повернути незаконно зараховані кошти за куплену в жовтні-грудні 2017 року та липні 2018 року за договором від 19.08.2008 року електроенергію на загальну суму 209 714 665,80 грн., у рахунок подальшого погашення заборгованості за договором від 19.08.2008 року з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав.
На думку колегії суддів між сторонами має місце спір про право, який повинен розглядатися в межах позовного провадження, а не в порядку, обраному боржником по даній справі.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно змісту рішення суду, на виконання якого видано виконавчий документ, заборгованість відповідача виникла за період з вересня по грудень (включно) 2014 року.
Предметом розгляду у справі №910/13267/18, на постанову Верховного Суду у якій посилається скаржник, є переплата АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", проведена у жовтні 2017 року.
З цього приводу є такими, що заслуговують на увагу доводи стягувача про те, що вимоги про зарахування коштів в той чи інший період можуть бути предметом розгляду виключно позовного провадження, з дотриманням встановленої нормами процесуального права процедури їх розгляду, а не в межах розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню; а також його доводи що боржник не довів факт виконання рішення суду у справі №908/999/15-г на спірну суму 209 714 665,80 грн.
Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів вважає також необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Суду у справі “Трофимчук проти України” no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Висновок оскаржуваної ухвали про недоведеність боржником підстав для задоволення його заяви, визначених ч.2 ст.328 Господарського процесуального кодексу України , є вірним, апелянтом не спростованим.
Апеляційна скарга не доведена, задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід покласти на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.12.2019 року у справі № 908/999/15-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 10.07.2020 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков