вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2020 р. Справа№ 910/811/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська Залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 31.03.2020
у справі № 910/811/20 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 5 168, 16 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 5 168,16 грн. штрафу за несвоєчасну поставку товарів.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані не належним виконанням відповідачем зобов'язань у частині дотримання встановлених строків доставки вантажу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 168,16 грн., а також суму судового збору у розмірі - 2 102,00 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі № 910/811/20 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» суму штрафу у розмірі 5 168,16 грн. суму судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 168,16 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська Залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №910/811/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2020, справу №910/811/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська Залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №910/811/20, роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Позиції учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі №910/811/20 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (далі - позивач, замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська Залізниця» (далі - відповідач, перевізник) був укладений договір №07153/ПЗ-2018 про надання послуг (далі - Договір).
Предметом цього Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендою платою (п. 1.1. Договору).
У п. 12.1. Договору сторони погодили, що Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником Договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.
Згідно з п. 1.3. Договору надання послуг за цим Договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною картою, зведеною відомістю та іншими документами.
14.07.2019 відповідачем згідно перевізних документів № 40670036 та №40680514 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Красне Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ «Грейнсвард».
Крім того, 15.07.2019 відповідачем згідно перевізних документів №40694150, №40694168, № 40694176, № 40694184 та № 40694192 прийнято до перевезення по станції Одеса-Порт Одеської залізниці вантаж - вагони залізничні, на власних осях, не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Ланівці Львівської залізниці. Одержувач - ТОВ «Грейнсвард».
За твердженням позивача, вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, відповідачем було доставлено ТОВ «Грейнсвард» вже після закінчення встановленого терміну доставки, про що свідчать відповідні записи у залізничних накладних, а саме, календарний штемпель видачі вантажу (графа 52).
Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.
У п. 7.1. Договору сторони встановили, що усі спірні питання з виконання умов Цього Договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.
Відповідно до п. 7.3. Договору якщо спірні питання, що виникли в зв'язку з виконанням умов цього Договору, не можуть бути вирішені шляхом переговорів, вони передаються за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору на розгляд суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Позивач зазначив, що за залізничними накладними № 40694150, №40694168, № 40694176, № 40694184, № 40694192, № 40670036, №40680514, відповідачем були порушені строки доставки, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із претензією від 24.07.2019 № 2407-289 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на суму 3 230,10 грн та із претензією від 25.07.2019 № 2507-290 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на суму 1 938, 06 грн.
Відповідач листом (№ ЦМЮА-317) від 14.08.2019 повідомив позивача, що претензії від 24.07.2019 № 2407-289 та від 25.07.2019 № 2507-290 прийняті до розгляду.
Доказів виконання вимоги по сплаті штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в загальному розмірі - 5 168, 16 грн матеріали справи не містять та відповідачем не подані.
У відповідності до п. 6.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експортну/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені чинним законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до Договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставини непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів (п. 6.2. Договору). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини (п. 6.3. Договору). Виникнення обставин непереборної сили не є підставою для відмови замовника від сплати за послуги надані до виникнення вказаних обставин (п. 6.4. Договору). У разі, якщо обставини непереборної сили будуть тривати понад три місяці, кожна сторона має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір без відшкодування іншій стороні збитків, але за умови здійснення взаємних розрахунків за послуги, надані на дату розірвання цього Договору.
З урахуванням наведених обставин, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 5 168,16 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу (646, 02 грн за накладною - № 40694150; 646,02 грн за накладною - № 40694168; 646,02 грн за накладною - №40694176; 646, 02 грн за накладною - № 40694184; 646,02 грн за накладною - № 40694192; 969,03 грн за накладною - № 40670036; 969,03 грн за накладною - № 40680514).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Аналогічні норми містяться у ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України, де вказано, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п. 2 «Статуту залізниць України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (п. 5 Статуту).
У п. 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 п. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Пунктом 41 Статуту регламентовано, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. «Правил обчислення термінів доставки вантажу», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Так, відповідно до пп. 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Згідно з п. 2.1. Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число _____ місяць".
Відповідно до п.п. 2.4, 2.9, 2.10 Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Пунктом 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Матеріали справи свідчать, що 14.07.2019 Акціонерним товариством «Українська залізниця» до станції призначення - Красне та 15.07.2019 до станції призначення - Ланівці здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙНСВАРД», що підтверджується вищезазначеними накладними.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що:
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40670036 від 14.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Кресне (відстань 696 км) - 19.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 25.07.2019, про що повідомлено одержувача 25.07.2019 о 01:14 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 25.07.2019 о 06:32 год. За прострочення доставки вантажу на 5 діб, провізна плата за який складає 3 230,10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 969, 03 грн (3 230, 10 *30%);
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40680514 від 14.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Кресне (відстань 696 км) - 19.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 25.07.2019, про що повідомлено одержувача 25.07.2019 о 01:13 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 25.07.2019 о 06:32 год. За прострочення доставки вантажу на 5 діб, провізна плата за який складає 3 230, 10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 969, 03 грн (3 230, 10 *30%);
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40694150 від 15.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Ланівці (відстань 675 км) - 20.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 24.07.2019, про що повідомлено одержувача 24.07.2019 о 04:48 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 24.07.2019 о 12:02 год. За прострочення доставки вантажу на 3 доби, провізна плата за який складає 3 230, 10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 646, 02 грн (3 230, 10 *20%);
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40694168 від 15.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Ланівці (відстань 675 км) - 20.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 24.07.2019, про що повідомлено одержувача 24.07.2019 о 04:50 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 24.07.2019 о 12:02 год. За прострочення доставки вантажу на 3 доби, провізна плата за який складає 3 230, 10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 646, 02 грн (3 230, 10 *20%);
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40694176 від 15.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Ланівці (відстань 675 км) - 20.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 24.07.2019, про що повідомлено одержувача 24.07.2019 о 04:50 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 24.07.2019 о 12:01 год. За прострочення доставки вантажу на 3 доби, провізна плата за який складає 3 230, 10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 646, 02 грн (3 230, 10 *20%);
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40694184 від 15.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Ланівці (відстань 675 км) - 20.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 24.07.2019, про що повідомлено одержувача 24.07.2019 о 04:51 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 24.07.2019 о 12:01 год. За прострочення доставки вантажу на 3 доби, провізна плата за який складає 3 230, 10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 646, 02 грн (3 230, 10 *20%);
- розрахунковий граничний термін доставки вантажу за накладною №40694192 від 15.07.2019 зі станції Одеса-Порт до станції Ланівці (відстань 675 км) - 20.07.2019. Водночас, відповідно до відмітки у графі 51 накладної, вантаж прибув 24.07.2019, про що повідомлено одержувача 24.07.2019 о 04:52 год, що підтверджується відміткою у графі 49 накладної. З відмітки у графі 53 накладної вбачається, що розкредитування накладної вантажоотримувачем було здійснено 24.07.2019 о 12:01 год. За прострочення доставки вантажу на 3 доби, провізна плата за який складає 3 230, 10 грн (графа 34) відповідачу нараховано штраф у розмірі 646, 02 грн (3 230, 10 *20%).
Таким чином, відповідач доставив вантаж позивачу із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту та "Правилами обчислення термінів доставки вантажу", що підтверджується календарними штемпелями на накладних (52 графа), за номерами: № 40694150, № 40694168, № 40694176, № 40694184, № 40694192, №40670036, № 40680514.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній розраховано згідно норм чинного законодавства, зокрема, у відповідності до ст. 116 Статуту, у зв'язку із чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 168,16 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідачем обставини прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалася й правильність здійсненого позивачем розрахунку штрафу. Відповідач лише стверджує про те, що порушення строків доставки вантажу відбулось не з його вини.
Стосовно стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу згідно договору № 081-02 про надання правничої допомоги від 06.02.2019 у розмірі 5 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як докази здійснення витрат на послуги адвоката за розгляд даної справи у суді першої інстанції у розмірі 5 000, 00 грн представником позивача долучено до матеріалів справи копію договору про надання правничої допомоги № 81-02 від 06.02.2019, ордер на надання правничої (правової) допомоги СА 1001181 від 16.01.2020 адвокатом Драченко Владиславом Вікторовичем, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЧК №000897 від 02.04.2018 на ім'я Драченко В.В. , акт виконаних робіт (наданих послуг) № 81-02/21 від 16.01.2020, рахунок на оплату та платіжне доручення № 307 від 16.01.2020.
Водночас, позивач у позовній заяві здійснив попередній розрахунок суми судових витрат, які поніс (очікує понести) в зв'язку з розглядом справи, так відповідно до розрахунку, судові витрати на професійну правничу допомогу складають - 5 000, 00 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, у поданому до позовної заяви акті виконаних робіт про надання правової допомоги детально визначено витрачений час та види робіт, які здійснив адвокат щодо складання тексту позовної заяви, формуванню матеріалів позовної заяви та подачі даного позову до суду.
Заперечуючи щодо розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач не надав доводів неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, з урахуванням чотирьох складових, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, зокрема: із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про відшкодування йому відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повне задоволення позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська Залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2020 у справі № 910/811/20 залишити без змін.
2. Матеріали справи № 910/811/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич