вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/15355/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Дикунської С.Я.
за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.
явка учасників справи в судове засідання згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 13.04.2020 (повне рішення складено 23.04.2020)
у справі №910/15355/19 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"
до Державного підприємства "Завод 410 ЦА"
про стягнення коштів 512 446,26 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА", в якому просив стягнут з відповідача 378 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі ст.ст. 202, 205, 207, 525, 625, 627, 628, 629, 712, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, а також 30 975,26 грн. 3% річних, 103 471,00 грн. інфляційних втрат.
Позивач вказував, що ним на виконання умов договору, укладеного у спрощений спосіб, за допомогою оператора поштової доставки, було поставлено відповідачу обумовлену продукцію, яку позивачем було прийнято, установлено на підприємстві, проте, оплата якої не здійснена у встановленому порядку та у розмірі, заявленному до стягнення - 378 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення коштів 512 446,26 грн. - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказів передачі від позивача відповідачу та прийняття відповідачем спірного товару позивачем та відповідачем до суду не надано; додані до позовної заяви експрес-накладні ТОВ "Нова пошта" не є належними доказами поставки відповідачу вказаного в позовній заяві товару на заявлену суму, оскільки на вказаних експрес-накладних в графі "підпис, печатка одержувача" відсутній підпис та печатка відповідача про отримання товару; позивачем не надано суду жодних доказів поставки відповідачу товару на спірну суму. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач (ТОВ "Промелектроніка") 05.05.2020 (згідно інформації відділення поштового зв'язку АТ "Укрпошта" на конверті у якому надійшла апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" у повному обсязі. Також скаржник просить здійснити перерозподіл судових витрат, понесених у суду першої інстанції та стягнути з відповідача у справі судові витрати пов'язані із апеляційним провадженням.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем було надано докази в підтвердження поставки товару, зокрема звіти про прийняття продукції, експрес-накладні на перевезення товару поштовим оператором «Нова пошта», заяву свідка - директора ТОВ «Промелектроніка», які суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, як і безпідставно відмовив позивачу у витребуванні додаткових доказів поставки товару, у задоволенні витребування яких судом першої інстанції безпідставно відмовлено, у зв'язку з чим відповідне клопотання заявлено скаржником разом з апеляційною скаргою. Скаржник наголошує, що наявними у справі доказами в сукупності підтверджується факт здійснення поставки позивачем відповідачу товару, а відтак, і виникнення у відповідача обов'язку з його оплати у заявленому до стягнення розмірі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/15355/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промелектроніка» рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19, розгляд справи призначено в судовому засіданні 25.06.2020.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 отримана позивачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 6900209420379, а відповідачем - згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - 0315123844190.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 25.06.2020 з'явився представник скаржника.
Відповідач в судове засідання 25.06.2020 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача - до суду апеляційної інстанції - не надходив.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для розгляду справи, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, а також містять і письмові позиції учасників справи щодо спірних правовідносин, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов'язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників відповідача в судове засідання - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.
Представник скаржника в судовому засіданні 25.06.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" у повному обсязі, а також здійснити новий розподіл судових витрат, стягнувши, зокрема з відповідача, витрати на професійну правничу допомогу, понесені скаржником в судах першої та апеляційної інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із комерційної пропозиції за вих. №445 від 07.12.2016, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач пропонував придбати відповідачеві кисневі прилади КП-24М у кількості 14 одиниць за ціною 27 000,00 грн. без ПДВ та кисневі прилади КІІ-21 у кількості 5 одиниць за ціною 20 000,00 грн. без ПДВ на умовах відстрочки платежу 14 днів, строк поставки 30 календарних днів.
У відповідь на вищенаведену комерційну пропозицію, відповідач надав згоду №16.4-3650 від 12.12.2016 на придбання продукції, копія вказаної відповіді також міститься в матеріалах справи.
Позивач наголошує, що ним було здійснено поставку відповідачу товару за експрес-накладними поштового перевізника «Нова пошта», і разом з виробами надіслано акти приймання - передачі продукції, копії яких подано разом з позовом:
- № 59998040346367 - поставлено кисневий прилад КП-24М у кількості 2 одиниці, № виробів 9645, 5315, які фактично отримані відповідачем 17.12.2016, і разом з ним надіслано акт приймання - передачі від 16.12.2016 та рахунок - фактуру № СФ-0003520 від 16.12.2016;
- № 59000223994256- поставлено кисневий прилад КП-24М у кількості 2 одиниці, № виробів 7623, 3521, які фактично отримані відповідачем 13.12.2016, і разом з ним надіслано акт приймання - передачі від 12.12.2016 та рахунок - фактуру № СФ-0003483 від 12.12.2016;
- № 59000223932839- поставлено кисневий прилад КП-24М у кількості 2 одиниці, № виробів 3027, 4985, які фактично отримані відповідачем 13.12.2016, і разом з ним надіслано акт приймання - передачі від 12.12.2016 та рахунок - фактуру № СФ-0003489 від 12.12.2016;
- № 59000230969050 поставлено кисневий прилад КП-24М у кількості 8 одиниці, № виробів 7009, 2856, 1469, 4242, 2248, 799, 5564, 1983, які фактично отримані відповідачем 16.01.2017, і разом з ним надіслано акт приймання - передачі від 14.01.2017 та рахунок - фактуру № СФ-0000061 від 14.01.2017.
Позивач вказував, що товар відповідачем було прийнято, встановлено на борти літаків, проте, надіслані акти приймання - передачі товару - не підписані і не повернуті.
При цьому, в рамках кримінального провадження № 22017080000000051 позивач отримав копії звітів про прийняття продукції, які складені відповідачем за фактом отримання продукції, і які підтверджують факт надходження продукції на склад покупця, зокрема:
- звіт про прийняття продукції від 19.12.2016, який підтверджує надходження на підприємство відповідача кисневих приладів КП-24 № 9645, 5315;
- звіт про прийняття продукції від 13.12.2016, який підтверджує надходження на підприємство відповідача кисневих приладів КП-24 № 7623, 3521; 3027, 4985;
- звіт про прийняття продукції від 26.10.2017, який підтверджує надходження на підприємство відповідача кисневих приладів КП-24 № 2856, 799, 1983, 9645.
Позивач наголошував, що ним належним чином доведено факт здійснення поставок та наявності підстав для оплати відповідачем продукції: 14 кисневих приладів вартістю 27 000,00 грн., що загалом складає 378 000,00 грн., за прострочення оплати якої позивачем нараховано до сплати 3% річних та інфляційні втрати.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.
Ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Ст. 629 Цивільного кодексу України визначено що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При цьому при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України погодження позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, який укладається і в спрощений спосіб, зокрема щодо погодження ціни поставки.
При цьому, надані позивачем докази (накладні поштового оператора, односторонньо підписані акти, звіти про прийняття продукції) не приймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази як укладення між сторонами, так і виконання договору поставки між позивачем і прийняття (отримання) відповідачем товару певної вартості у розумінні приписів ст. 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 663, 712 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції наголошує, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
При цьому, дослідивши наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять будь-яких видаткових накладних (та/або інших первинних документів) в підтвердження фіксації між позивачем та відповідачем господарської операції з поставки товару на заявлену до стягнення суму, а надані позивачем докази в обгрунтування факту такої поставки на спірну суму (експерт-накладні поштового оператора, односторонньо сформовані акти передачі продукції, рахунок фактура, листи на адресу відповідача, як і відповідь відповідача у листі №16.4-3650 від 12.12.2016) - не є первинними та двосторонньо узгодженими документами в розумінні вищенаведених вимог закону, а також і не містять відомостей про беззаперечне виникнення між сторонами правовідносин поставки та узгодження її істотних умов, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції як належні, допустимі та вірогідні докази поставки в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Також, надані позивачем копії звітів про прийняття продукції - не приймаються судом апеляційної інстанції як докази в підтвердження вчинення між позивачем та відповідачем правочину (договору) поставки на заявлену до стягнення суму та не встановлює жодних прав та обов'язків для сторін по відношенню один до одного в розумінні ст.ст. 11, 509, 628 Цивільного кодексу України та ст. 181 Цивільного кодексу України.
Також, стосовно експерес-накладних поштового оператора, суд апеляційної інстанції дійшов виснвку, що всупереч частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надані накладні не містять посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, як не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято як доказ, заяву свідка - директора ТОВ «Промелектроніка» Гусака С.А. , судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Частинами 1 та 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Статтею 88 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Частиною 1 статті 89 Господарського процесуального кодексу України визначено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що показами свідка не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних первинних документах, які фіксують факти виникнення і здійснення певних господарських операцій на певну суму та з певним об'єктом, і відповідно, які відображають певні господарські операції, які оцінюються судом в сукупності з урахуванням правил оцінки доказів, закріплених у ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини стосовно існування між позивачем та відповідачем правовідносин поставки, а також стан їх виконання, не можуть встановлюватись на підставі показань свідків, оскільки обставини щодо виникнення між юридичними особами - учасниками спору правовідносин з поставки товару відображаються у первинних документах, на які учасники спору посилаються в обгрунтування своїх вимог і заперечень, а тому пояснення свідка в контексті спірних правовідносин сторін, не можуть бути прийняті як доказ виконання позивачем господарської операції з поставки товару, оскільки відповідні обставини відображаються у відповідних документах, які і підлягають оцінці судом, що узгоджується з приписами ч. 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України. А як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять будь-яких видаткових накладних (та/або інших первинних документів) в підтвердження фіксації між позивачем та відповідачем господарської операції з поставки товару на заявлену до стягнення суму, а надані позивачем докази в обгрунтування факту такої поставки на спірну суму - не приймаються судом апеляційної інстанції як належні, допустимі та вірогідні докази в розумінні ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи не встановлено наявність у відповідача документально підтвердженого належними та допустимими доказами обов'язку перед позивачем щодо сплати 378 000,00 грн., оскільки позивачем не було доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України існування зобов'язальних відносин щодо поставки товару у спрощений спосіб на заявлену до стягнення суму та в межах певного товару в розумінні ст.ст. 509, 526, 639 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин сторін.
Таким чином, оцінивши обставини справи в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 378 000,00 грн. суми основного боргу відсутні, як відсутні і підстави для стягнення з відповідача 30 975,26 грн. 3% річних, 103 471,00 грн. інфляційних втрат, оскільки позивачем не доведено прострочення виконання відповідного зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.
Також, судом апеляційної інстанції, після заслуховування позиції представника скаржника в судовому засіданні 25.06.2020 клопотання позивача про витребування доказів в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оригіналів для огляду та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи наступних документів: актів прийому-передачі кисневих приладів КП-24М від 14.01.2017, від 12.12.2016 та від 16.12.2016; журналу "Вхідного контролю МТМ №32" та всі інші документи, які складаються за результатами проведення вхідного контролю продукції за 2016, 2017; "дело ремонта" ("справу ремонту") по бортам 95-08, 98-05, 104-03, 102-02 та всю іншу документацію, яка велася відповідачем у зв'язку з ремонтом/обслуговуванням бортів літаків 95-08, 98-05, 104-03, 102-02, перепустки на ввіз матеріальних цінностей на територію заводу за період з 2016-2017, розписки цеха №8 про отримання продукції за 2016,2017; картки складського обліку за період 2016,2017, а у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16199/18 для огляду - відхилено з огляду на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що аналогічне клопотання скаржником заявлялось суду першої інстанції і у задоволенні якого було обгрунтовано відмовлено судом першої інстанції з посиланням на те, що позивачем у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України не зазначено жодних заходів, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно та не надано суду доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що вирішення спору в аналогічній справі №910/16199/18 - не є підставою для витребування такої справи у суду першої інстанції, з огляду на приписи ст. 2, 14 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Також, скаржником долучено до апеляційної скарги клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн., розглянувши яке суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обумовлених ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України підстав для його задоволення, оскільки апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 - залишено без задоволення
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі №910/15355/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка".
4. Матеріали справи №910/15355/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 02.07.2020.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
С.Я. Дикунська