Суддя Попова В. О.
Справа № 644/3886/19
Провадження № 2/644/365/20
25.06.2020
25 червня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді- Попової В.О.,
за участю секретаря - Дашкової К.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області
про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що постановою Харківського апеляційного суду від 28.12.2018 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської дирекції, треті особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24620 від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 31 жовтня 2017 року щодо стягнення суми в розмірі 113 714,32грн. на виконання вимог умов кредитного договору № 810/4-27/2/1-6-173 від 28 грудня 2006 року та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір. Уточнивши позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.09.2019 року, позивач остаточно просив стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на його користь суму в розмірі 204 741 грн. 41 коп., яка складається з безпідставно отриманих коштів за виконавчим написом № 24620 від 31 жовтня 2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем; процентів за користування за невиконання зобов'язання на рівні облікової ставки Національного банку України , інфляційних витрат та 3% річних від простроченої сплати. Крім того, просив стягнути на його користь з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області виконавчий збір - 11 371,45 грн. Також вважав такими, що підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 29 300 грн та судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сорока О.О. підтримали уточнені позовні вимоги, мотивуючи свої доводи аналогічно викладеному в позові.
Представник відповідача АТ «Альфа-Банк» - адвокат Голосна А.В. просила відмовити в задоволенні позову за безпідставністю вимог.
Представник відповідача Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату та час слухання справи.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 20.08.2019 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 10.12.2019 року замінено відповідача у справі АТ "Укрсоцбанк" його правонаступником АТ "Альфабанк".
Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного суду від 28.12.2018 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Харківської дирекції, треті особи: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 24620 від 31 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 31 жовтня 2017 року щодо стягнення суми в розмірі 113 714,32грн. на виконання вимог умов кредитного договору № 810/4-27/2/1-6-173 від 28 грудня 2006 року та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір. Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини , встановлені рішенням суду , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Розглянувши позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Банку на його користь безпідставно набутих грошових коштів у сумі 113 714, 32грн.грн., суд виходить із такого.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (ч. 3).
Частиною 1 статті 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що грошові кошти в розмірі 113 714, 32грн., які без достатніх правових підстав знаходяться на рахунку відповідача АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» , відповідно до ст.1212 ЦК України вважаються безпідставно набутими коштами, тому вимоги в частині стягнення зазначених коштів на користь позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача АТ «Альфа-Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк» , на корить позивача процентів за користування безпідставно набутими грошовими суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу).
Згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В постанові №6-1412цс16 від 07.09.2016р. ВСУ зробив правовий висновок, згідно з яким у разі не визначення договором розміру процентів за користування чужими грошовими коштами після спливу строку на повернення він застосовується на рівні облікової ставки НБУ.
Виходячи з вищевказаних вимог діючого законодавства, обставин даної справи, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами законною та обґрунтованою.
Разом з тим, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком розміру процентів, у зв'язку з чим суд зробив власний розрахунок процентів, застосувавши розмір облікової ставки НБУ та кількість днів нарахування, які зазначені позивачем.
Так, за період з 13.08.2018р. по 06.09.2018р. (25дн) при обліковій ставці НБУ 17,5% розмір процентів становить: 113714,32грн :100 х 17,5 :365дн х25дн=1363,01грн.
- за період з 07.09.2018р. по 25.04.2019р. (231дн) при обліковій ставці НБУ 18% розмір процентів становить: 113714,32грн :100 х 18 :365дн х231дн=12954,09грн.
- за період з 26.04.2019р. по 18.07.2019р. (84дн) при обліковій ставці НБУ 17,5% розмір процентів становить: 113714,32грн :100 х 17,5 :365дн х84дн=4579,73грн.
- за період з 19.07.2019р. по 05.09.2019р. (49дн) при обліковій ставці НБУ 17% розмір процентів становить: 113714,32грн :100 х 17 :365дн х49дн=2595,18грн.
- за період з 06.09.2019р. по 18.09.2019р. (13дн) при обліковій ставці НБУ 16,5% розмір процентів становить: 113714,32грн :100 х 16,5 :365дн х13дн=668 ,00грн.
Усього розмір нарахованих процентів становить 22 160,01грн., які слід стягнути з відповідача АТ «Альфа-Банк» на користь позивача.
Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за безпідставне користування коштами та інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення на підставі ст.625 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними ст.536 ЦК України).
Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховується відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття та збереження грошових коштів. У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст.536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3% річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України (правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15)
Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь - якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладену у Постанові від 2 березня 2016 року у справі № 2-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухваленні рішення суду, а частина 5 статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Від висновку щодо неможливості стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей, коли нараховуються відсотки відповідно до ст.536 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не відходила.
Крім того, предметом спору, що був розглянутий Верховним Судом України (справа № 2-2491цс15), було стягнення на підставі ст.1214 ЦК України процентів за користування чужими грошовими коштами з моменту укладення визнаного в подальшому недійсним договору купівлі-продажу, а також 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України. Позивач просив стягнути процентів та суми, нараховані на підставі ст.625 ЦК України, на суму коштів, яка булла стягнута з відповідача рішенням суду на виконання двосторонньої реституції.
У справі, яка розглядалася Великою Палатою Верховного Суду (справа № 686/21962/15-ц) також грошове зобов'язання виникло на підставі судового рішення - вироку суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки положеннями ч.2 ст.1214 ЦК України передбачено відповідальність за безпідставне одержання чи збереження грошей - нарахування процентів за користування ними, то положення ст.625 ЦК України до вказаних правовідносин не застосовується.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача -Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області виконавчого збору в розмірі 11 371, 45 грн., суд приходить до наступного.
Стаття 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 7 ст.24 зазначеного Закону, передбачено що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
З огляду на викладене, позивач ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до державного виконавця із заявою про повернення стягнутого судового збору на підставі ч.7 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, позовні вимоги в частині стягнення виконавчого збору задоволенню не підлягають.
При вищевикладених встановлених судом фактичних обставинах справи, суд вважає, що стягненню з відповідача АТ «Альфа-Банк» на користь позивача у цій справі підлягають безпідставно набуті грошові кошти в сумі 113 714,32 грн. та нараховані на цю суму проценти в розмірі 22 160, 01 грн., усього 135 874 грн. 33 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Щодо заявлених позивачем вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 29 300,00 грн. суд зазначає наступне.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи , чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої - другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надав суду копію договору про надання правової допомоги від 21.05.2018 року, (а.с. 57), та акт виконаних робіт (наданих послуг ) від 10.12.2019 року , відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив адвокату Сороці О.О. - 26 600 грн за правову допомогу, (а.с. 127).
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 11 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Наведені положення Основного Закону до 01 січня 2019 року гарантують кожному громадянину України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають на території України, право на правову допомогу та вибір захисника своїх прав - особу, яка є фахівцем у галузі права і на законних підставах має право надавати таку допомогу особисто.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Гарантії дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод закріплені у статті 22 Конституції України.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Отже, Конституцією України закріплено не лише основні права і свободи людини і громадянина, а й передбачено відповідні конституційно-правові гарантії їх дотримання та захисту, зокрема заборону скасування конституційних прав і свобод, неможливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, крім обмежень певних прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану, забезпечення кожному судового захисту його прав і свобод, у тому числі гарантування звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції України, та надання при цьому можливості використання будь-яких інших не заборонених законом засобів захисту своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань (частина третя статті 8, частини друга, п'ята статті 55).
Оскільки Основним Законом не допускається звуження змісту та обсягу права кожного на отримання правової допомоги, а вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, підстави обмежувати сторону на відшкодування витрат, понесених на отримання правової допомоги, що була отримана від інших суб'єктів, фахівців у галузі права, ніж адвокат, відсутні.
Зазначений висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №826/863/18.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (ч.1 ст. 58 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Разом з тим, як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
ОСОБА_1 на підтвердження розміру понесених ним витрат на правничу допомогу надав суду лише копію договору про надання правової допомоги від 21.05.2018 року, (а.с. 57), та акт виконаних робіт (наданих послуг ) від 10.12.2019 року , відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 - 26 600 грн за правову допомогу, (а.с. 127).
Тоді як Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України). Аналогічне положення міститься й у ст. 81 ЦПК України.
ОСОБА_1 в порушення вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надав суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних його представником, не вказав час, витрачений його представником на надання таких послуг, й вартість кожної з наданих послуг, квитанції про сплату зазначених послуг, рахунок за наданні послуги з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг.
З урахуванням викладеного, заявлені позивачем вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 29 300,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 18 000 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням викладеного з АТ «Альфа-Банк» підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір -1 357 грн. 14 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 131, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів- задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м.Київ, вул. Велика Василівська, 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму в розмірі 135 874 грн. 33 коп., з яких: 113 714 (сто тринадцять сімсот чотирнадцять) грн. 32 коп. безпідставно отримані кошти за виконавчим написом № 24620 від 31 жовтня 2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем у розмірі; 22 160 (двадцять дві тисяча сто шістдесят) грн. 01 коп. - процентів за користування за невиконання зобов'язання на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 13.08.2018 року по 18.09.2019 року.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа - Банк» (ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м.Київ, вул. Велика Василівська, 100) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 19 357 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 14 коп., з яких: 1 357 грн. 14 коп. - сплачений судовий збір, 18 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 25.06.2020. Повний текст рішення складено 06.07.2020.
Суддя Попова В.О.