Справа № 201/1574/20
Провадження № 2/201/1654/2020
(заочне)
08 липня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Іващенко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14.02.2020р. АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 21889 грн.68 коп. (а.с. №3-7).
Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_2 (діє на підставі довіреності від 31.01.2019р.- а.с.№34) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №41).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 10.03.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №44).
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 08.10.2010р. ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідачем була підписана анкета-заява б/н від 08.10.2010р., після підписання якої ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву від 08.10.2010р., відповідач погодився з запропонованими йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов'язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків, пені та штрафів, передбачених договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 09.12.2019р. становить 21 889,68 грн., з яких: 15 549,01 грн. - заборгованість по кредиту, 1 141,11 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3 681 грн. - заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1 018,56грн. - штраф (процентна складова). Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 102 грн.
23.06.2020р. до суду позивачем надано клопотання про долучення письмових доказів до справи, а саме, з метою обґрунтування заявлених позовних вимог позивач просив долучити виписку по картковому рахунку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані карти, витяг з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. №53-88).
В судові засідання 12.05.2020р. та 08.07.2020р. представник позивача не з'явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№45,46,51). Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , в якій представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. №39).
В судові засідання 12.05.2020р. та 08.07.2020р. відповідач двічі поспіль не з'явився, про дату та час слухання повідомлявся за останнім відомим місцем проживання, згідно відповіді наданої ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 20.02.2020р. ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться (а.с. №43). Конверти з судовими повістками, які були надіслані відповідачу, були повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.№ 47, 52). Крім того, про дату та час розгляду справи на 08.07.2020р. відповідач повідомлявся шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада» та направленням sms -повідомлення (а.с. №93-94).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
08.10.2010р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим ним була підписана анкета-заява №б/н від 08.10.2010р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. З підписанням відповідної анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з запропонованими йому для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №12).
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
При винесені рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 08.10.2010р. станом на 09.12.2019р. в розмірі 21 889,68 грн., з яких: 15 549,01 грн. - заборгованість по кредиту, 1 141,11 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 3 681 грн. - заборгованість по відсоткам нарахованих на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 1 018,56грн. - процентна складова.
Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими обставинами справи та наявними у справі доказами.
При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.10.2010р. посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід'ємні частини договору.
Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана ОСОБА_1 08.10.2010р., відсутня інформація щодо розміру ліміту, який клієнт з підписанням даної заяви бажав отримати на кредитну карту, не зазначена процентна ставка, виходячи з якої нараховуються проценти за користування кредитом, а також умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.№12).
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами, порядок їх нарахування та неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно наданих суду АТ КБ “ПриватБанк” додаткових доказів на обґрунтування доведеності позовних вимог судом встановлено наступне.
За укладеним договором ОСОБА_1 було отримано кредитну карту НОМЕР_1 термін дії карти - 09/21, на яку банком 08.11.2017р. було встановлено кредитний ліміт в розмірі 500 грн. та 30.08.2018р. кредитний ліміт було анульовано (а.с. № 56-57). Згідно виписки по картковому рахунку НОМЕР_1 станом на 26.05.2020р. встановлено, що ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами (зняття готівки, оплата товару) і відповідні платіжні операції були проведені саме в розмірі встановленого кредитного ліміту 500 грн.
Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором б/н від 08.10.2010р. (а.с. №8-11) судом встановлено, що залишок заборгованості по тілу становить 15 549,01 грн., при цьому, згідно розрахунку в заборгованість по тілу кредиту банком включено сума відсотків 10 285,06 грн. погашених за рахунок кредиту (стовпчик 4 розрахунку “відсотки погашена за рахунок кредиту”). Крім того, у виписці по картковому рахунку, окрім операцій по погашенню відсотків за рахунок кредиту, відображені операції про включення до розміру заборгованості по тілу кредиту сум, які віднесені банком на погашення пені та процентів відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, відповідні операції відображено як “списание процентов за использование кредитного лимита”, “пеня за просрочку за кредитом” та “проценти відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України” (а.с. №54).
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Тобто, банк на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинен надавати суду підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Витягу з Тарифів та Витягу з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати відсотків та неустойки у вигляді штрафу саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991р. № 1023-XII “Про захист прав споживачів”).
Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі ОСОБА_1 АТ КБ “ПриватБанк” дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо, які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.
Як зазначає позивач в позовній заяві, на підставі положень Умов і Правил, у банка наявне право на погашення процентів за користування кредитом, пені шляхом списання грошей з поточного рахунку клієнта в розмірі нарахованих процентів, пені (договірне списання). Якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.
Проте, враховуючи, що позивачем не доведено, що при підписанні анкети-заяви від 08.10.2010р. відповідач був обізнаний та погодився з редакцією Умов та Правил на яку посилається позивач, отже, позивачем не надано належних доказів, що відповідач був обізнаний та погодився з умовами надання банківських послуг, керуючись якими банк здійснював погашення процентів, пені за рахунок кредитного ліміту, чим збільшив заборгованість по тілу кредиту до 15 549,01 грн. при цьому, що карту кредитний ліміт було встановлено в розмірі 500 грн., а тому суд вважає, що сума внесених відповідачем коштів на погашення кредиту була достатньою для погашення тіла кредиту.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем підстав для стягнення з боржника заявленої суми заборгованості по простроченому тілу кредиту в розмірі 15 549,01 грн.
Відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, банк повинен довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та відповідно, на умовах встановлених договором.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 30.01.2018р. у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18).
Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам та штрафам не підлягають задоволенню, оскільки сторони договору не обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, порядок, строки нарахування неустойки, а тому суд відмовляє в позові за недоведеністю позивачем розміру заборгованості.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц, постановами Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №161/16891/15-ц , від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц, від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц, від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.