Справа № 201/14294/19
Провадження № 2/201/159/2020
07 липня 2020 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Батманової В.В.
за участю секретаря - Гоц Г.Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,-
27.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини (а.с. № 3-6).
Позивач у позовній заяві в обґрунтування вимог посилалася на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою та знаходяться на утриманні позивача. Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2016 було присуджено до стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання його малолітньої дитини до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, стягуючи на аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 . Як зазначає позивач, нею, за період з 2017 по 2019 було витрачено на розвиток особливих здібностей доньки, а саме на заняття курсами з фізики, математики та англійської мови, а також на придбання ліків на загальну суму у розмірі 35 485 грн. половину з яких вона просить стягнути з відповідача. Позивачка вважає, що такі витрати є додатковими витратами та підлягають стягненню з відповідача в порядку ст. 185 СК України на її користь, у зв'язку з чим і звернулась до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі наполягали на задоволенні позову.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що вказані кошти витрачено не на розвиток особливих здібностей доньки, а на її забезпечення яке охоплюється обсягом сплачуваних ним аліментів.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2016 було присуджено до стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання його малолітньої дитини до досягнення нею повноліття, в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, стягуючи на аліменти на користь матері дитини ОСОБА_1 (а.с. № 11-16).
Відповідно до рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.04.2017 шлюб між сторонами розірвано (а.с. № 10)
Судом також встановлено, що батьком ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. № 9).
Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Так, поряд із аліментами на утримання дитини батьки повинні сплачувати кошти на покриття додаткових витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається даною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Відповідно до даної норми обов'язок брати участь у додаткових витратах на дитину поширюється не лише на тих батьків, хто сплачує аліменти, а й на того з батьків, до якого позов про стягнення аліментів не пред'являвся. У такому випадку такий батько зобов'язаний нести додаткові витрати на дитину.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Частина 2 статті 185 СК України передбачає, що розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Розмір коштів, що стягуються на додаткові витрати, не може бути більше самих додаткових витрат. Суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і стягненні аліментів відповідно до ст. ст. 181, 182 СК України. У випадку, коли матеріальне положення батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, додаткові витрати можуть бути компенсовані лише частково.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.
Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
У пункті 18 вищезазначеної постанови зазначено, що передбачені ст. 185 СК України додаткові витрати на утримання дитини, викликані особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом, тощо) можуть стягуватись лише з батьків і у разі фактичних витрат, їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрати є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами. Таким чином, витрати, на здобуття освіти і навчання дитини є додатковими витратами, які направленні на розвиток дитини та її здібностей, здобуття освіти тощо.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на розвиток особливих здібностей доньки ОСОБА_5 у розмірі 17 742,99 грн., понесені нею на заняття курсами з фізики, математики та англійської мови, а також на придбання ліків на загальну суму у розмірі 35 485 грн., чим і обґрунтовує свої позовні вимоги, як вбачається з наданих позивачкою підтверджень додаткових витрат (а.с. № 17-34).
Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходить з того, що додаткові витрати на дитину на заняття курсами з фізики та математики понесені позивачем направленні на розвиток дитини та її здібностей, зокрема здобуття освіти, оскільки в такий спосіб дитина намагалась поступити до навчального закладу з більшим обсягом та рівнем знань, завдяки чому покращила свої результати у навчальному закладі в якому вона наразі навчається.
Разом з цим, суд критично оцінює наполягання позивача на стягненні з відповідача додаткових витрат на заняття курсами з англійської мови, а також на придбання ліків, оскільки вказане не може відноситись до розвитку здібностей дитини та наявності в неї тяжкої хвороби або каліцтва, крім того, належних та достатніх доказів наявності у дитини тяжкої хвороби суду не надано та вказані витрати мають охоплюватись спільними витратами батька та матері на дитину, в тому числі аліментами.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину підлягають частковому задоволенню лише в частині стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на заняття курсами з фізики та математики в розмірі 11127,23 грн.
Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України та приймаючі до уваги, що позовні вимоги позивачки задоволені частково, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені при подачі позову судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 141, 185 Сімейного Кодексу України (в редакції від 17.05.2017р., що набрала чинності з 08.07.2017р.), п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. у №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, ч. 6 ст. 82, ст.ст. 89, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 1 ст. 280, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції від 03.10.2017р.), суд ,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , додаткові витрати на утримання його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 11127 (одинадцять тисяч сто двадцять сім) гривень 23 копійки на користь матері дитини ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.В. Батманова