Справа № 521/19768/19
Провадження № 2-з/947/831/20
09.07.2020 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Кирикової О.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває на розгляді цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, в якій позивачка з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:
- визнати угоду купівлі-продажу автомобілю від 06.02.2018 року, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стосовно автомобіля марки «КІА», модель «Ніро», номер кузову НОМЕР_1 , недійсною;
- визнати автомобіль марки «КІА», модель «Ніро», реєстраційний знак НОМЕР_2 , номер кузову НОМЕР_1 , об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та здійснити його поділ, як спільного майна подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ринкову вартість Ѕ частки автомобілю.
08.07.2020 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль марки «КІА», модель «Ніро», номер кузову НОМЕР_1 , яку було передано головуючому по справі 09.07.2020 року.
В обґрунтування заяви представник позивачки посилається на те, що зазначений транспортний засіб є спільної сумісною власністю подружжя, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки був придбаний ними в період перебування у шлюбі на підставі договору №552458-Y01298 купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 06 червня 2017 року. Однак, відповідач без згоди дружини у лютому 2018 року здійснив продаж вказаного автомобіля на користь свого батька ОСОБА_4 , за наслідком чого позивачка просить суд визнати відповідну угоду недійсною.
Також представник позивача вважає, що є об'єктивні підстави для вжиття заходів забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, оскільки під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_4 спірне майно може бути знов відчужене на користь третіх осіб, а відтак невжиття таких заходів забезпечення позову значним чином ускладнить виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, чим будуть значно порушені права та інтереси позивача.
Згідно з п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява представника позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.
Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що між сторонами наявний спір стосовно автомобіля марки «КІА», модель «Ніро», номер кузову НОМЕР_1 , який був придбаний ОСОБА_3 06.06.2017 року, на підставі договору №552458-Y01298 купівлі-продажу автомобіля на умовах 100% передоплати від 06 червня 2017 року, разом з укладеними додатками до нього.
Позивач у позові стверджує, що зазначений транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був придбаний під час шлюбу та підлягає поділу.
У відзиві на позовну заяву, відповідачем ОСОБА_3 особисто підтверджено, що ним було здійснено відчуження зазначеного транспортного засобу на користь ОСОБА_4 , на підтвердження чого надано копію договору купівлі-продажу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги предмет розгляду зазначеної справи, суд вважає за необхідне заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на автомобіль марки «КІА», модель «Ніро», номер кузову НОМЕР_1 , стосовно якого виник спір в цій справі, оскільки такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може значним чином ускладнити виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, з урахуванням того, що до розв'язання виниклого між сторонами по справі спору по суті, відповідачем спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб.
При цьому, вжиті вказані заходи забезпечення позову на спірне майно до вирішення спору по суті, не призведе до обмеження прав відповідача на володіння та користування майном, на яке зареєстроване право власності, як на існуюче, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.Вжиття заявлених заходів забезпечення позову на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позовуна звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149-153, 354, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №521/19768/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання угоди недійсною, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, а саме:
- Накласти арешт на автомобіль марки «KIA», модель «Niro», номер кузову НОМЕР_1 .
Копію ухвали направити для виконання до Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області.
Копію ухвали направити для відома учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Головуючий Калініченко Л. В.