печерський районний суд міста києва
Справа № 757/49871/18-ц
04 лютого 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі - Рябцовій Ю.О.
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Бригинець А .А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення банківського вкладу,-
У жовтні 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить суд стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_4 банківський вклад у сумі 36 000 (доларів США 00 центів та проценти за вказаним вкладом у сумі 18 752 долари США 41 цент.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 13 січня 2014 року ОСОБА_4 , будучи клієнтом ПАТ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», - Відповідачем) уклав з останнім Договір вкладу «СТАНДАРТ», заява № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 року, згідно якого позивачу було оформлено депозитний вклад.
Вказаний депозитний вклад було внесено з використанням системи Internet Banking Приват24, шляхом списання Банком грошових коштів у сумі: 36 000,00 USD (тридцять шість тисяч доларів США), з інших карткових рахунків позивача, вже відкритих у Банку, зокрема з карткових рахунків: НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 .
Залишок за вказаним вкладом, станом на 13.01.2014 року, становив 36 000,00 USD (тридцять шість тисяч доларів США), що чітко зафіксовано в Заяві (розпорядженні) № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 року.
Відповідно до п. 2.2.1.1 Умов та Правил (в редакції діючій на час внесення вкладу): «Клієнт передає, а Банк приймає грошові кошти (далі Вклад) у розмірі та на строк, зазначені в Заяві на оформлення вкладу, далі Заява. Банк для зарахування суми Вкладу відкриває Клієнту депозитний рахунок (номер рахунку зазначений в Заяві) і зобов'язується виплатити Клієнту Вклад і проценти згідно з обумовленими умовами. При оформленні депозитів за допомогою систем дистанційного банківського обслуговування, Клієнт дає дистанційне розпорядження (подає заявку) Банку на відкриття депозитного особового рахунку, в якому вказує необхідні дані. Після подачі заявки, зазначена сума списується для відкриття договору на зазначений термін.»
Відповідно до п. 2.2.1.3 Умов та Правил (в редакції діючій на час внесення вкладу): «Договір Вкладу, що складається з Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, цих Умов і Правил надання банківських послуг, Заяви на вклад вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Клієнтом Заяви на оформлення вкладу та розміщення суми вкладу на рахунку вкладу.»
Відповідно до п. 1.1.1.31, а згодом п.1.1.1.37 Умов та Правил, Заява-Анкета про надання послуг, це: «звернення Клієнта до Банку про відкриття йому банківського рахунку та/або надання йому інших банківських послуг на умовах цих Умов і Правил. У разі приєднання до цих Умов і Правил не в повному обсязі послуг, які надаються Банком за цими Умовами і Правилами, Клієнтом додатково надається Заява про надання окремих послуг, які надаються Банком за цими Умовами і Правилами.
Така Заява-Анкета про надання банківських послуг була подана позивачем та прийнята Банком задовго до подання Заява № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 року, про що свідчать численні банківські картки, видані Відповідачем Позивачу, та відповідні картрахунки наведені вище.
Заява на вклад № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 року була оформлена з використанням системи Internet Banking Приват24 та чітко фіксує наявність залишку на вкладі на 13.01.2014 року у сумі 36 000 доларів США.
Отже, як зазначає представник позивача, Договір банківського вкладу, відповідно до Умов та Правил, було укладено сторонами 13.01.2014 року, строком на 6 місяців, по 13.07.2014 року, включно.
Разом з тим п. 2.2.2.1 Умов та Правил передбачав для вкладу даного виду автоматичне продовження.
Відповідно до п. 2.2.1.9 Умов та Правил (в редакції діючій на час внесення вкладу): «У разі, якщо після закінчення терміну вкладу, Клієнт не заявив Банку про відмову від продовження терміну вкладу, і Банк не заперечує проти продовження вкладу на новий термін, вклад автоматично вважається продовженим ще на один термін, зазначений у Заяві. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки Клієнта в Банк. При цьому числення нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу. … Термін вкладу продовжується неодноразово без подання клієнтом дистанційного розпорядження про закриття вкладу. При цьому, обчислення нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього терміну вкладу». Аналогічні умови передбачає діюча редакція Умов та Правил в пунктах: 2.2.1.9, 2.2.1.9.1, 2.2.1.9.2 Умов і Правил.
Так, представник зазначає, що ні клієнт, ні Банк жодного разу не повідомляли один одного про відмову від продовження терміну вкладу чи небажання продовжити вклад на новий строк. Вимога про повернення банківського вкладу була подана позивачем до Херсонської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» лише 17.04.2018 року.
Отже, термін вкладу мав неодноразово подовжуватись банком автоматично, до подання заяви вимоги про закриття вкладу (повернення банківського вкладу) та не потребував додаткових заяв клієнта.
Так, можливість дострокового розірвання вказаного договору банківського вкладу була передбачена, як пам'яткою клієнта, наведеною в Заяві № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 року, так і п. 2.2.1.35 Умов і Правил, згідно якого: «Клієнт має право достроково забрати вклад, підписавши Заяву на розірвання вкладу за 2 робочих банківських дні до дати розірвання договору.»
Вимога про повернення банківського вкладу шляхом переказу грошових коштів на картковий рахунок позивача, відкритий в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» була подана до Херсонської філії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17.04.2018 року, проте, як зазначає представник позивача до сьогоднішнього дня позивачем не здійснено повернення банківського вкладу та нарахованих відсотків.
Так, представник вказує, що ні п. 2.2.1 Умов та Правил, що регламентує загальні положення щодо депозитів, ні п.2.2.2.1 Умов та Правил, що регламентує спеціальні умови щодо вкладу «Стандарт», не містять норм протилежних загальному правилу щодо збільшення суми вкладу на проценти, що не були витребувані вкладником, встановленого ч. 6 ст.1061 ЦК України, до того ж, відповідно до Заяви № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 року нараховані проценти мали зараховуватись не на окремий рахунок чи картку Позивача, а на рахунок, за якими обліковувався банківський вклад: № НОМЕР_5 , безпосередньо збільшуючи суму вкладу на вказаному рахунку.
Порядок такого зарахування був чітко регламентований п. 2.2.1.7 Умов та Правил: «По закінченні кожного періоду нарахування процентів, що пройшов з моменту укладення договору, в перший робочий день, наступний за датою оформлення договору, після 15-00 нараховані проценти за вкладом зараховуються на карткурахунок клієнта.»
Окрім того, регламентуючи процедуру автоматичного продовження вкладів, п. 2.2.1.9.1 та 2.2.1.9.2 Умов та Правил передбачають.
«2.2.1.9.1. Після закінчення терміну депозиту Банк має право перерахувати кошти з депозиту на вклад "до запитання" Клієнта. Кошти з депозитів, які виступають забезпеченням по кредиту і з депозитів померлих клієнтів на вклад "до запитання» не перераховуються.
2.2.1.9.2. Якщо після закінчення 3-х календарних днів після надходження грошей на вклад "До запитання " Ви не затребували суму вкладу або її частину, Ви доручаєте Банку перерахувати всю суму коштів з вкладу "До запитання" на цей депозит.
При цьому процентна ставка за вкладом на новий термін відповідає ставці, яка діє в Банку для знову оформлюваних вкладів даного найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Новий термін вкладу обчислюється з дати надходження грошей на депозит з вкладу "До запитання".
Додатково на новий термін вкладу Банк збільшує процентну ставку за вкладом (далі надбавка). Розмір стандартної надбавки і види вкладів, за якими встановлюється надбавка, відображені на сайті банку (https://privatbank.ua/depozit/). Новий термін вкладу обчислюється з дати надходження коштів на депозит з вкладу "до запитання".
Якщо Клієнт відмовився від продовження депозиту на новий строк, то розриваються обидва вклада: депозит і вклад «до запитання». Виплата коштів з рахунків здійснюється згідно з правилами Банку і вимогами Національного банку України. Нарахування процентів на залишок коштів на розірваних рахунках не здійснюється.
Якщо Банк не перерахував кошти з депозиту на Ваш вклад "До запитання", то вклад автоматично продовжується ще на один строк. Строк вкладу продовжується неодноразово без вашої явки в Банк. Новий строк вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу.»
Представник акцентує увагу, що з наведено слідує, що перерахування коштів на вклад «До запитання» є правом Банку (Позивача). Вказане перерахування може не здійснюватися Банком, - такий випадок чітко передбачений умовами п. 2.2.1.9.2 Умов та Правил.
Зважаючи на те, що Банк жодного разу не повідомляв позивачу про відкриття на його ім'я вкладу «До запитання», позивач прийшов до висновку, що вклад «Стандарт» неодноразово автоматично продовжувався ще на один строк (по 6 місяців).
Відповідно до п. 2.2.1.9.2 Умов та Правил у період, з лютого 2015 року по лютий 2017 року, включно, передбачав розмір надбавки на які мала збільшуватись процентну ставку за вкладом у разі подовження строку (терміну) вкладу:
- для періоду з лютого 2015 року по листопад 2016 року така надбавка становила 0,5 % річних,
- для періоду з грудня 2016 року по лютий 2017 року, включно - 0,2 % річних.
Таким чином, під час автоматичного продовження вкладу на новий строк процентна ставка за вкладом «Стандарт» мала враховувати вказану надбавку.
Зважаючи на те, що відповідачем попри адвокатський запит від 11.08.2018 року не було надано відомостей щодо розміру базових ставок за депозитним вкладом «Стандарт» в доларах США строком на 6 місяців, що були встановлені в період з 01.01.2014 року та по теперішній час, таким чином, позивач вважає, що розмір такої ставки залишався незмінним, адже про інше його відповідач жодного разу не повідомляв.
Враховуючи викладене, представник позивача зазначає, що загальний розмір процентів, що мав бути виплачений відповідачем позивачу на банківський вклад за період з 14.01.2014 року по 13.09.2018 року становить: 18 752 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят два) долари США 41 цент.
З врахуванням зазначених обставин, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.
10.10.2018 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.
04.02.2019 відповідно до розпорядження № 53 від 04.02.2019 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, у зв'язку з відстороненням від посади судді ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. ст. 14, 33 ЦПК України справу було розподілено до розгляду судді Печерського районного суду Ільєвій Т.Г.
Ухвалою судді від 05 лютого 2019 року справу прийнято до провадження судді Ільєвої Т.Г. та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
28.03.2019 до суду надійшов відзив представника відповідача Далія С.О. , в якому зазначено, що Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 026.05.2014 рокут№260 « Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя».
Рішенням Центрального банку Російської Федерації № РН-ЗЗ/І від 21.04.2014, було припинено ще з 21.04.2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя КБ "ПРИВАТБАНК". За законодавством України чинність на окупованій території Автономної Республіки Крим нормативних актів Російської Федерації не визнається, та вони не підлягають виконуванню. В той же час, наявність вказаного вішення Банку Росії щодо припинення на території АРК ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" унеможливлювало діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - Філїі "Кримське ПАТ КБ "ПРИВАТБАЖ".
Окупаційна влада у травні 2014 року фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу ПАТ КБ "ПРИВАТБ АНК", що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК'', у тому числі - банківських документів, договорів, касових документів, приміщень банку, банкоматів. терміналів, транспортних засобів та т.і. Також були арештовані права за зобов'язаннями банку, у тому числі і права вимоги, борги за всіма зобов'язаннями, відповідно до судових постанов Державної Ради РФ.
Таким чином, відокремлений підрозділ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність після окупації АРК та міста Севастополя.
Відповідно до Протоколу засідання Правління ПАТ КБ ПРИВАТБАНК від 15.05.2014р. №18 було прийнято рішення про припинення діяльності усіх відокремлених підрозділів Кримської філія ПАТ КБ ПРИВАТБАНК на території АРК.
Відповідно до Положення про філію «Кримське регіональне управління ПАТ КБ ПРИВАТБАНК», затвердженого Протоколом Рішення Правління ПАТ КБ ПРИВАТБАНК № 50 15.12.2011р - Кримська філія ПАТ КБ ПРИВАТБАНК самостійно вела облік здійснюваних банківських та інших операцій, самостійно складала та подавала звітність, передбачену чинним законодавством, відповідним державним органам, забезпечувала збереження документів.
І зазначеного вбачається, що доступ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до первинних документів (у т.ч. оригіналів договорів та касових документів) клієнтів Кримського РУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК на даний час є обмеженим.
Разом із тим, на даний час ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" докладає усі можливі зусилля відновлення усіх банківських документів щодо укладення договорів банківських депозитів з кримськими клієнтами.
Так, представник відповідача зазначає, щодо наданих документів (доказів) позивачем в обґрунтування позовних вимог, а саме: те, що позивач посилається, що ним були відкрито у ПАТ КБ ПРИВАТБАНК чотири банківські рахунки, один депозитний вклад та у зв'язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АРК, вказаний вклад та рахунки було безпідставно заблоковано Банком.
Однак, на думку представника відповідача, на підтвердження факту відкриття рахунків не надає жодного документу, а на підтвердження наявності вкладу позивачем надано лише копію заяви про вклад "Стандарт".
Отже, важливим питанням у процесі розгляду цієї справи, є дослідження наявності у позивача оригіналів документів, які повинні підтвердити факт відкриття банківських рахунків, відкриття депозитного вкладу "Стандарт" та зарахування на них коштів.
Також, на думку представника, що позивач повинен надати суду (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він вже поніс та які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, а також детальний опис виконаних робіт/послуг з надання правничої допомоги. Окірм цього, представник вказує, що позивач не надав взагалі суду Договору про надання правничої допомоги, з якого повинні вбачатися як розмір адвокатського гонорару, так і порядок сплати такого гонорару.
Окрім цього, представник зазначає, що 02.04.2014 року було прийнято Федеральний Закон РФ № 39-Ф3 "Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя".
Метою цього Закону є забезпечення захисту інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, що зареєстровані та (чи) діють на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя станом на 16 березня 2014 року. У відповідності до ст.4 цього Закону, Державна корпорація "Агентство з страхування вкладів" (далі - Агентство) заснувало Агента у формі автономної некомерційної організації (АНО) з метою реалізації цього Федерального закону, передає йому майно, видає щодо Агента розпорядчі акти та здійснює інші повноваження, що передбачені цим Федеральним законом.
Центральним Банком Росії було прийнято рішення № РН-ЗЗ/І від 21.04.2014 року про припинення з 21 квітня 2014 року діяльності відокремлених структурних підрозділів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя.
Вказане було підставами для придбання автономною некомерційною організацією "Фонд захисту вкладників" прав (вимог) по зобов'язанням банків і здійснення компенсаційних виплат у порядку, встановленому статтями 7 та 9 Федерального Закону від 2 квітня 2014 року № 39-Ф3.
Згідно з ст.7 Федерального Закону № 39-Ф3 Банком Росії направлено на адресу АНО "ФЗВ" повідомлення про виникнення підстав для придбання АНО "ФЗВ" прав (вимог) по вкладам, що розміщені в структурних підрозділах банків.
Таким чином, АНО "ФЗВ" законодавством РФ було призначено та АНО "ФЗВ" взяв на себе зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати, у ТОМУ числі клієнтам Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" поза волею відповідача.
У відповідності до систематичних повідомлень, що розміщував АНО "ФЗВ" на своєму офіційному сайті - http://fzvklad.ru/- АНО "ФЗВ" замінив ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за всіма зобов'язаннями відповідача, що укладалися працівниками Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" - не лише депозитними, але і за орендними, кредитними та т.і. Так. на сайті було розміщено номер рахунку АНО "ФЗВ", на який пропонувалось здійснювати зарахування заборгованості та чергових платежів за кредитним договорами, що укладалися Кримською філією банку - http://www.fzvklad.ru/news/27/. Також неодноразово АНО "ФЗВ" зазначалось, шо виплата ацій вкладникам ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" буде здійснюватися за рахунок майна на території відповідача на території АРК.
Так, ухвалою Центрального районного суду м.Сімферополя від 21.04.2014 року АНО "ФЗВ" передано в довірче управління майновий комплекс Філії "Кримське РУ ПАТ КБ ВАТБАНК", у зв'язку з чим АНО "ФЗВ" користується, володіє розпоряджається всім майном ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що знаходиться на території АРК та міста Севастополя: нерухомістю, транспортом, банкоматами, терміналами, грошовими коштами, правами за всіма язаннями, а не лише депозитами. Вказана обставина підтверджується інформацією, "єною на сайті АНО "ФЗВ" - http://www.fzvklad.ru/news/27/. Ухвалою Центрального ого суду м.Сімферополя від 04.06.2014 року АНО "ФЗВ" призначено управляючим ' ом банку за всіма договорами (у тому числі депозитними, кредитними, іншим залученим ам, орендними та т.і.), а також АНО "ФЗВ" ухвалою суду уповноважено здійснювати щодо майна банку. Також в ухвалі вказано, що АНО "ФЗВ" передані права виконавчих ів банку шоло майнового комплексу банку на території АРК та міста Севастополя.
З врахуванням зазначеного, представник відповідача вважає, що викладені факти у сукупності свідчать про те, що зобов'язання за органами, укладеними між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в особі Кримської філії та крітськими антами, виконує саме АНО "ФЗВ " за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК міста Севастополь, та яке було конфісковано та націоналізовано окупаційною владою.
15.07.2019 представник відповідача Далій С.О. подав до суду орієнтовний розрахунок відсотків. Тобто представником відповідача бкув поданий свій розрахунок за даним вкладом, а саме: зазначено, що позивачем невірно розраховані відсотки за Договорами, оскільки відсотки слід розраховувати з 15.05.2014 року.
Позивачем жодним чином не підтверджено та не надано доказів неотримання відсотків на карткові рахунки починаючи з дати укладення договору, а саме з 14.01.2014 по 13.09.2018 року.
Враховуючи, що відповідно до Витягу з протоколу № 18 Засідання Правління банку від 15.05.2014 року діяльність відокремлених підрозділів Філії "Кримське Регіональне Управління ПАТ КБ "ПриватБанк" припинено саме 15.05.2014 року, не вбачається підстав для повторного нарахування та виплати відсотків по договору: SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014 за період з 14.01.2014 по 14.05.2014.
Відтак, зазначені відсотки за період з моменту укладення договорів по 14.05.2014 у розрахунку позивача не можуть бути враховані.
Так, орієнтовний розрахунок відсотків по договору № SAMDNWFD0070057145400 від 13.01.2014, повинен був мати такий вигляд:32 000,00 доларів США - сума вкладу; процентна ставка - 9 % річних;період несплачених відсотків з 15.05.2014 по 13.09.2018 = 1582 д.; сума несплачених відсотків 32 000,00/365 х 1582 х 9% = 15117,04 доларів США.
Окрім цього, заперечував щодо стягнення витрат на правову допомогу, які на його думку нічим не підтверджуються.
31.07.2019 від представника відповідача Тузової В.О. надійшли додаткові пояснення, в який представник відповідача вказав, що позивач наводить у позові посилання на Умови та правила надання банківських послуг, які є загальнодоступними на офіційному сайті Приватбанк за посиланням https://privatbank.ua/terms. в частині положення про укладання договорів банківських вкладів.
Відповідач надає суду роздруківку (витяг) з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті Приватбанк за посиланням https://privatbank.ua/terms. розділ "Архів договорів", Повний договір (станом на 01.01.2014р) - сторінка 130-144 (загальний розмір повного тексту Умов та Правил складає 658 сторінок), оскільки позивач не надав такого документу, а лише посилається на нього.
Так, вказує представник відповідача, що посилання позивача на п. 2.2.1.9.2 Умов та Правил, в якому начебто зазначено, шо відсоткова ставка повинна збільшуватися та встановлюється відповідна надбавка у період 2015-2016. 2016-2017рр. яка ще і повинна враховуватися при продовженні вкладу на новий строк, не підтверджено жодним доказом.
Окрім цього, наголошує, що судом не можуть бути взяті до уваги твердження позивача щодо застосування при розрахунку відсотків саме тих депозитних ставок, на які він посилається, та залишення їх незмінними, як вважає позивач, оскільки про інше його відповідач жодного разу не повідомляв.
Також, відповідачем зазначалось про невірне трактування Умов та Правил на які посилався позивач та вказувала на те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих Банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними Податковим Кодексом України.
02.09.2019 до суду надійшов лист ПАТ КБ «Приватбанк» щодо виконання вимог ухвали про витребування інформації.
22.10.2019 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити вимоги з викладених в позовній заяві підстав. Окрім цього, представник позивача подав в судовому засіданні додаткові пояснення, в яких зазначив, зокрема і те, що не надання доказів у справі, які витребовувались у ПАТ КБ «Приватбанк» , оскільки представник позивача, вважає, що інформація про операційну діяльність Кримських філій ПАТ КБ «ПриватБанк» не є втраченою.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог, оскільки вони є необґрунтованими. Також в судовому засіданні подав письмові пояснення в яких наполягав на тому, що в наслідок укладання між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК та ТОВ ФК "ФІНІЛОН''' Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014р та переведення боргу за зобов'язаннями Банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, якій є предметом у даній справі, АТ КБ ПРИВАТБАНК на цей час не несе зобов'язань за такими договорами, а ТОВ "ФК "ФІНІЛОН" є новим боржником за даним договором банківського вкладу.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Частиною першою ст. 1058 Цивільного кодексу України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516.
Згідно п. 1.2. Положення від 03 грудня 2003 року № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).
За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03 грудня 2003 року № 516).
Частина перша ст. 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Абзацом 1 п. 3.5. Положення від 03 грудня 2003 року № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03 грудня 2003 року № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Згідно із змістом статті 47 цього Закону встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг.
До банківських послуг належать, зокрема, і розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Тобто надавати послуги з розміщення банківського вкладу дозволяється лише юридичним особам. Зважаючи на вищевикладене, надання послуг з розміщення депозиту здійснює саме банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно із положенням, статутом, довіреністю, то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк (а не його структурна одиниця) має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.
Згідно з частиною першою ст. 1060 Цивільного кодексу України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Згідно із ч. 2 ст. 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст. 1058 ЦК України)
.Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої ст. 1060 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частини перша, друга статті 1067 Цивільного кодексу України ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини другої ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої ст. 81 ЦПК України).
У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.
Згідно закріплених положень у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як визначено положеннями частини першої статті 13 ЦПК України.
Так, судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України.
З метою забезпечення стабільності грошової одиниці України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку України, запобігання та уникнення ризиків у діяльності банків, враховуючи Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», Декларацію Верховної Ради України від 20 березня 2014 року № 1139-VII «Про боротьбу за звільнення Украйни», Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» та з урахуванням неможливості здійснювати Національним банком України банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинних шляхом, або фінансування тероризму», Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України, що свідчить про здійснення ними ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи кредиторів, у тому числі інших банків, Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову від 6 травня 2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» (далі - Постанова НБУ № 260).
Згідно з п. 5 вказаної Постанови банки, у тому числі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Рішенням Центрального банку Російської Федерації № РН-33/І від 21.04.2014 року, також було припинено з 21 квітня 2014 року діяльність відокремлених структурних підрозділів на території Республіки Крим і на території міста федерального значення Севастополя - ПАТ КБ «Приват Банк».
За законодавством України чинність на окупованій території Автономної Республіки Крим нормативних актів Російської Федерації не визнається, та вони не підлягають виконанню.
В той же час, наявність вказаного рішення Банку Росії щодо припинення діяльності на території АРК ПАТ КБ «Приват Банк» унеможливлює діяльність відокремленого підрозділу банку на території АРК та міста Севастополя - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приват Банк». Тому, відокремлений підрозділ ПАТ КБ «Приват Банк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АРК та міста Севастополя.
Разом з тим, неможливість банку здійснити повернення вкладу позивачеві у зв'язку з тим, що за законодавством Російської Федерації та відповідно до рішення Центрального Банку вказаної держави від 21 квітня 2014 року і рішень судів Російської Федерації відповідальність за повернення грошових коштів по вкладах покладено на автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників», судом не беруться до уваги, оскільки згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Тому, невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення суми банківського вкладу з цих підстав є безпідставним. Також посилання заявника, на те, що відбулось переведення боргу, не береться до уваги судом, оскільки воно є необґрунтованим,тому що воно ще відбулось у 2014 році, представником відповідача з початку не було подано суду такої інформації, тому суд розцінує посилання представника відповідача як такі, які спрямованні на наеповрнення будь - яким чином коштів вкладнику.
Окрім цього, доводи відповідача, що позивач не надав оригіналів документів та недоведеності вимог позивача через відсутність договору не можуть бути прийнятими судом до уваги, так як, наявність договірних відносин між позивем та банком підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи, а відповідачем у судовому порядку не спростовано доводи сторони позивача.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи позицію викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду, дн зазначено, що «Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».
Таким чином, проаналізувавши вищезазначене та враховуючи розрахунок наданий представником позивача (а.с. 9-11), суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними між сторонами договором банківського вкладу №SAMDNWFD007005714145400, у сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) доларів США 00 центів та проценти за вкладом 18 752 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят два) долари США 41 центів.
Щодо витрат на правову допомогу, стосовно яких представник відповідача заперечував у поданих ним документах у суду, суд прийшов до висновку, що так як в судовому засіданні представником позивача не було зазначено в прохальній частині позовної заяви та не подано жодних заяв щодо необхідності вирішення питання щодо витрат на захист прав та інтересів позивача, судом вказане питання не розглядалось судом, оскільки суд постановляв рішення в межах прохальних вимог.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 8 810 , 00 грн.
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, ст. ст. 1-16, 526, 551, 1058, 1060, 1061, 1066, 1067, 1070 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 2, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення банківського вкладу - задовольнити.
Стягнути на користь ОСОБА_4 з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за укладеним між сторонами договором банківського вкладу №SAMDNWFD007005714145400, у сумі 36 000 (тридцять шість тисяч) доларів США 00 центів та проценти за вкладом 18 752 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят два) долари США 41 центів.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 8 810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн.
Позивач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_6 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, (код ЄДРПОУ 14360570).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 13.02.2020.
Суддя Т.Г. Ільєва