Справа №359/1134/20
Провадження №2/359/1531/2020
9 липня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
при секретарі судового засідання Шеремет А.І.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
В лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та обґрунтовує його тим, що 2 листопада 2012 року сторони уклали шлюб. Під час якого у них народився син ОСОБА_3 . Позивач не бажає жити однією сім'єю з відповідачем, збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Тому ОСОБА_1 просить суд розірвати шлюб.
У судовому засіданні позивач підтримує позов та просить його задовольнити.
ОСОБА_2 не з'явився у судове засідання. Він завчасно у встановленому порядку повідомлений про час та місце розгляду цивільної справи. Ця обставина підтверджується довідкою від 4 червня 2020 року (а.с.17).
Вислухавши пояснення позивача та дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 2 листопада 2012 року сторони уклали шлюб, зареєстрований у ВДРАЦС Бориспільського МРУЮ у Київській області, про що в книзі реєстрації шлюбів був зроблений відповідний актовий запис за №499. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 2 листопада 2012 року (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 5 березня 2013 року (а.с.6).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу супере-чило б інтересам хоча б одного з них.
Як роз'яснив Верховний Суд України, згідно зі ст.24 цього Кодексу шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допуска-ється. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН.
Встановлено, що ОСОБА_1 не бажає жити однією сім'єю з відповідачем. Збереження шлюбу буде суперечити її інтересам. Примушування позивача до шлюбу з ОСОБА_2 не допускається.
З огляду на це суд вважає, що шлюб, укладений між сторонами, допустимо розірвати.
Відповідно до ч.1 ст.141 та п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, пов'язане з розподілом між сторонами судових витрат. Зокрема, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №0.0.1606859148.1 від 6 лютого 2020 року (а.с.1). Пред'явлений нею позов задоволений в повному обсязі.
З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ч.1-ч.3 ст.259, ст.ст.263-265, 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб, укладений 2 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №499, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець