Справа № 951/396/20
Справа № 3/951/287/2020
08 липня 2020 року суддя Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Козівського відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, -
згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №175749 від 01.06.2020 року, 31.05.2020 року близько 21:00 год. на вулиці АДРЕСА_2 Золота Слобода Козівського району гр. ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно свого сина ОСОБА_2 ..
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що цього дня конфлікт із сином мав місце, однак жодним чином насильсва не чинив.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя дійшла такого висновку.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.1 ст.173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Розташування зазначеної статті у Главі 14 КУпАП «Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку» свідчить, що об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадський порядок і громадську безпеку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення обов'язково зазначаються суть адміністративного правопорушення та прізвище, адреси потерпілих, якщо вони є.
У рішенні по справі «Karelinv. Russia» no. 926/08ECHR від 20 вересня 2016 року зауважено, що з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, є недопустимим уточнення у судовому рішенні фабули правопорушення, усунення певних розбіжностей та неточностей, які мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такий підхід становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції у частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.
За таких умов особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки має захищатися від обвинувачення, яке фактично судом підтримується.
Наведене доводить, що саме з протоколу про адміністративне правопорушення суддя має встановити сукупність достатніх даних, які дозволяють зробити обґрунтований, коректний висновок про свідоме вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі.
У той же час у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство до сина. Проте не зазначено у чому проявилось домашнє насильство та якого характеру воно було.
Таким чином, вказаний протокол не містить наведених вище ознак протиправної поведінки ОСОБА_1 домашнього насильства, які б розкривали об'єктивну сторону діяння, за яке він притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobetsv. Ukraine») no. 16437/04ECHR 14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надається оцінка лише тим обставинам, які зазначені у відповідному протоколі, вихід за його межі суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного проступку за ст.173-2 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.173-2, 251, 256, 280, 283-285 КУпАП, -
провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Суддя /підпис/ О.Б.Гриновець
Згідно з оригіналом.
Суддя О.Б.Гриновець