Дата документу 13.04.2020
Справа № 334/8827/19
Провадження № 2-а/334/77/20
13 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Ісакова Д.О.,
при секретарі Бараш Ю.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначає, що відповідно до постанови серії ІД № 00016946 у справі про адміністративне правопорушення від 10.10.2019 року він притягнений до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст. 152-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн.
Відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 00016946 інспектором з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням, ОСОБА_2 зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 , Д1004 вул. Глинки - вул. Харківська (район ТРК Мост-Сіті-Центр), відповідальність за яке передбачена ст. 152-1 ч.1 КУпАП.
Відповідно до оскаржуваною постанови, 18.08.2019 року о 16 год. 17 хв., транспортним засобом Lexus GX 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено адміністративне правопорушення, а саме несплата вартості послуг користування майданчиком для платного паркування за адресою: м.Дніпро, вул. Глинки - вул. Харківська (район ТРК Мост-Сіті-Центр), Д1004, чим порушено абз. 2 п.26 Правил паркування транспортного засобу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП.
Оскаржувана постанова отримана 16.12.2019 року.
Позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152-1 КУпАП, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, 10.10.2019 року позивачем було здійснено паркування транспортного засобу на місцях призначених для безоплатного користування паркування транспортних засобів для осіб з інвалідністю, знак «Парковка для інвалідів».
Інвалідність позивача підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.10.2015 року, а тому у відповідності до ч.6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» він як особа з інвалідністю має право на безкоштовну зупинку, стоянку або паркування свого транспортного засобу у спеціально відведених для цього місцях.
Відповідно до оскаржуваної постанови фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу Login instrument fieldbook k80v2. Отже з фотозйомки та/або відеозапису вбачається, що він припаркував свій транспортний засіб на місці для паркування інвалідів, а тому відповідно до вимог закону не повинен сплачувати за паркування.
Просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки вона отримана ним 16.12.2019 року, скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 152-1 ч.1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.
Представником позивача до суду була надана заява про розгляд даної адміністративної справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Позивач за визначенням п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.
Індивідуальний акт, за визначенням п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд відзначає, що юридична особа може бути піддана адміністративним фінансовим санкціям в порядку передбаченому податковим, господарським та іншим спеціальним законодавством, тоді як КУпАП регулює відносини індивідуальної юридичної відповідальності фізичних осіб, в тому числі під час виконання посадових обов'язків.
Так згідно ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Відповідно до ч.1 ст.14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення передбачено ст. 287 КУпАП, відповідно до вимог частини 1 якої постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 18.08.2019 року о 16 год. 17 хв., транспортним засобом Lexus GX 460, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснено адміністративне правопорушення, а саме несплата вартості послуг користування майданчиком для платного паркування за адресою: м.Дніпро, вул. Глинки - вул. Харківська (район ТРК Мост-Сіті-Центр), Д1004, чим порушено абз. 2 п.26 Правил паркування транспортного засобу.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч.1 ст. 152-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.
В постанові зазначено: фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу Login instrument fieldbook k80v2.
Постанова отримана 16.12.2019 року, що підтверджується відомостями «Укрпошта».
Згідно ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою і третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п'ятою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 197, 198 цього Кодексу.
Від імені виконавчих комітетів (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 197, 198 цього Кодексу (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг), мають право адміністратори центрів надання адміністративних послуг.
Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Порушення правил паркування транспортних засобів регламентовані статтею 152-1 КУпАП.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі несплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в 20-ти кратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Згідно ст. 279-1 КУпАП у раз, і якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 142 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, - чи підлягає вона адміністративній відповідальності, - чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, - чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, - а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, на думку суду, оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до приписів ст. 152-1 КУпАП під несплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти несплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Відповідно до п.4 Правил паркування транспортних засобів затверджених постановою КМУ № 1342 від 03.12.2009 р.: місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування позначене дорожньою розміткою відповідно до руху; паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування. Відповідно до п.13 Правил паркування транспортних засобів «Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної».
Суд бере до уваги, що постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені особою, яка може бути зацікавленою, отже, підтвердження зазначених фактів іншими безсторонніми особами матеріали справи не містять.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 26.11.2014 року, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи за загальним захворюванням.
Згідно із ч. 6 ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським організаціям осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою. Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Отже, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ІД № 00016946 від 10.10.2019 року.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки під час розгляду судом даної адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю шляхом скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як встановлено судом відповідний порядок КМУ на сьогоднішній день не прийнятий, а тому судові витрати за розгляд справи, враховуючи звільнення позивача від сплати вказаних судових витрат при зверненні до суду, слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 152-1, 279-1, 280 КУпАп, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд, -
поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ІД № 00016946 від 10.10.2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ісаков Д.О.