Справа № 766/24385/19
н/п 2/766/3597/20
06 липня 2020 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого-судді Прохоренко В.В.,
секретаря Кравченко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонська Теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, зміни формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення індексації та моральної шкоди,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Херсонська Теплоелектроцентраль»(далі АТ «Херсонська ТЕЦ») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зміну формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги, стягнення індексації та стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом №51-к від 07.02.2000року був прийнятий на роботу до відповідача на посаду електромонтера головного щиту управління електростанції 4 групи. Наказом №78-к від 18.02.2003року переведений на посаду електромонтера по обслуговуванню електроустаткування електростанції 5 групи зі шкідливими умовами праці. Наказом №386-к від 05.11.2008року переведений на посаду начальника зміни електростанції підприємства.
Наказом №454-к від 02.10.2019року звільнений з роботи згідно п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін з 07.10.2019року.
В порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні він не отримав належні йому до виплати суми, у тому числі заробітну плати за період з травня 2019року по жовтень 2019року в сумі 108 459,16грн., що підтверджується довідкою про заборгованість.
Враховуючи, що відповідач не виплатив належну йому при звільненні заробітну плату, тому відповідно до приписів ст.117 КЗпП України повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені середнім заробітком.
У вересні та жовтні 2019року його заробітна плата складала 34 697,89грн., кількість робочих днів у вересні та жовтні 25, середньоденний заробіток становить 1387,92грн.(34697,89 :25= 1387, 92грн.) Станом на день подачі позову кількість робочих днів з 07.10.2019року про 18.11.2019року складає 30днів, тому відповідно до вимог ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити 41 637,47грн.(1387,92?30=41637,47грн.).
У зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та невиконання умов колективного договору у вигляді порушення строків оплати праці та наявністю заборгованості із виплати належної йому заробітної плати, він 24.09.2019року подав заяву про його звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.
При звільненні він отримав копію наказу та трудову книжку де підставою звільнення зазначено, за угодою сторін за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Вважає, що роботодавець незаконно змінив правові підстави його звільнення, тому просить змінити формулювання причин розірвання трудового договору з ч.1 ст.36 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України, а також стягнути на його користь вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України у розмірі тримісячного середнього заробітку, який складає 61 день в сумі 84 663,12грн.( 1387,92?61 день - три останні місяці).
Відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Оскільки, відповідач на запит адвоката відмовився надати інформацію щодо індексації заробітної плати, а наявні в нього розрахункові листи дають підстави вважати, що індексація відповідачем не нараховувалася.
Відповідно до розрахунку за період з 19.11.2014року по жовтень 2019року індексація склала 4406,06грн.
Враховуючи, що на час подачі позову він не має відомостей щодо розміру виплаченої заробітної плати за весь час роботи у відповідача, остаточний розрахунок компенсації буде зроблений після їх отримання, за ухвалою суду.
Крім того, діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 50 000,00грн., як компенсацію за моральні страждання, у зв'язку зі значною шкодою його здоров'ю, погіршення якості життя, оскільки невиплата належних грошових коштів, змінила його життя на гірше. Жодного разу за все життя йому не доводилося бути у такій ситуації, жодного разу не відчував такого відчуття безпорадності, приниження, які довелося пережити.
З огляду на викладене, норми ст.ст. 38, 44, 116,117 КЗпП України, позивач просив стягнути з АТ «Херсонська ТЕЦ» на користь ОСОБА_1 : заборгованість по заробітній платі в сумі 108 459,16грн.; відповідно до ст. 117 КЗпП України 41 637,47грн.; відповідно до ст.44 КЗпП України 84 663,12грн.; індексацію у розмірі 4 406,06грн.; моральну шкоду в розмірі 50 000,00грн..
Зобов'язати АТ «Херсонська ТЕЦ» змінити запис про його звільнення у трудовій книжці з ч. 1 ст.36 КЗпП України на ч.3 ст.38 КЗпП України, судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 11.12.2019року відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано у відповідача документи на підтвердження обставин звільнення позивача та належних йому при звільненні розрахункових сум..
Ухвалою суду від 05.02.2020 року задоволено клопотання відповідача та продовжено АТ «Херсонська ТЕЦ» строк для надання доказів.
У відзиві на позов тимчасово виконуючий обов'язки голови правління АТ «Херсонська ТЕЦ» Лазірко М.О. заперечував проти позову, зазначивши, що наказом № 454-к від 02.10.2019року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника зміни електростанції підприємства за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Наказ про звільнення позивачем не оспорений, запис в трудовій книжці проведений відповідно до чинного наказу №454-к від 02.10.2019року, тому звільнення ОСОБА_1 відбулося за ч.1 ст.36 КЗпП України.
Крім того, позивач не довів порушення його прав та інтересів заповненням трудової книжки не у відповідності з наказом № 454-к, та не надав доказів скасування вказаного наказу, що прямо залежить від зміни у трудовій книжці формулювання підстав звільнення.
Оскільки, згідно з наказом № 454-к позивач звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, а не на підставі ст.38 чи 39 КЗпП України і, на день складання відзиву наказ є чинним та не скасований, тому відсутні підстави для виплати вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України.
Вимоги позивача про стягнення індексації у розмірі 4406,06грни. за період з 19.11.2014року по жовтень 2019року заявлені поза межами строку позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України. Індексація не включається в поняття заробітна плата, а тому для стягнення індексації застосовується строк позовної давності..
Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження відмови АТ «Херсонська ТЕЦ» здійснювати індексацію заробітної плати, зважаючи на те, що у розрахунковому листі за липень 2019року відображено нарахування індексації, а саме, «Инд.д (187) 7/9 65,31».
АТ «Херсонська ТЕЦ» постійно виконує вимоги законодавства щодо індексації заробітної плати, отже позовні вимоги не тільки не містять ґрунтовного розрахунку суми індексації заробітної плати, а й містять недостовірну інформацію щодо дій товариства.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 надумав собі моральні страждання, самостійний стрес, головні болі, погіршення сну та інші обставини, які зазначає без правового підґрунтя.
Щодо стягнення судових витрат, то судовий збір сплачений позивачем за звернення до суду із майновою вимогою про відшкодування моральної шкоди, і у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача. Витрати на правову допомогу в розмірі 24 000,00грн., не підлягають задоволенню, оскільки до позовної заяви не надано розрахунку даної суми, яка можливо була оплачена позивачем за зверненням до суду по іншій справі, консультацій з інших питань, які не стосуються даного предмету позову.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25.05.2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд установив наступні обставин та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював у відповідача з 07.02.2000року на посаді електромонтера головного щиту управління електростанції 4 групи, наказом №78-к від 18.02.2003року переведений на посаду електромонтера по обслуговуванню електроустаткування електростанції 5 групи зі шкідливими умовами праці, наказом №386-к від 05.11.2008року переведений на посаду начальника зміни електростанції підприємства.
24.09.2019 року позивач подав заяву, у якій просив звільнити його з посади 07.10.2019року на підставі частини третьою статті 38 КЗпП України, у зв'язку з тривалим порушенням товариством законодавства про працю та умов колективного договору у вигляді порушення строків оплати праці та наявності заборгованості із виплати належної йому заробітній платі, із виплатою вихідної допомоги у відповідності до вимог ст.44 КЗпП України та проведення остаточного розрахунку при звільненні.
Наказом № 454-к керівника АТ «Херсонська ТЕЦ» від 02.10.2019року ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України. До трудової книжки ОСОБА_1 07.10.2019року внесений відповідний запис про звільнення.
Факт ознайомлення з наказом від 07.10.2019року та отримання позивачем трудової книжки в день звільнення сторонами не заперечується.
За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. У разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не має права самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на звільнення за угодою сторін без посилання на частину третю статті 38 КЗпП України.
Для визначення правової підстави розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах №6-120цс12 від 31.10.2012року, №6-34цс13 від 22.05.2013року, №741/1128/17 від 13.06.2018року, який суд у відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Так, звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 зазначав про порушення відповідачем законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у строк, передбачений статтею 115 КЗпП України, та наявність заборгованості по виплаті належної йому заробітної плати.
Матеріалами справи, а саме довідкою АТ «Херсонська ТЕЦ» підтверджена заборгованість товариства по виплаті позивачеві заробітної плати, що виникла за період з травня 2019року по жовтень 2019 року і, на день звільнення при остаточному розрахунку належало до виплати 108 459,16грн
Згідно зі статтею 24 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР(з послідуючими змінами) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За встановленими судом обставинами справи підтверджено порушення АТ «Херсонська ТЕЦ» вимог ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про працю», а саме, невиплата позивачеві заробітної плати з травня 2019року, що стало підставою подачі ним 24.09.2019року заяви про розірвання трудового договору за ініціативою працівника за ч.3 ст.38 КЗпП України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звільнення позивача за ч.3 ст. 38 КЗпП України.
Згідно зі ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З огляду на викладене, наведені вище норми матеріального права суд вважає, що відповідач не вправі був змінювати підставу розірвання трудового договору на п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України за відсутності на те волевиявлення позивача, а тому наказ виконуючого обов'язки директора АТ «Херсонська ТЕЦ» від 02.10.2019року № 454-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ч.1 ст.36 КЗпП України не відповідає чинному законодавству України.
Відповідно до ч. 3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Оскільки, позивач не бажає продовжувати трудові відносини з відповідачем, суд вважає вимоги позивача, щодо зміна формулювання підстав звільнення та внесення відповідного запису до трудової книжки такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припинення трудового договору з підстав, зокрема, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору(статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченого колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
За таких обставин, при звільненні працівника за ч.3 ст.38 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний виплатити йому вихідну допомогу у відповідності до приписів ст.44 КЗпП України, що .
Згідно довідки АТ «Херсонська ТЕЦ» заробітної плати ОСОБА_1 за два останні місяці роботи 2019року складала серпень - 24767,73грн., вересень - 34 697,89 грн. = 59465,62грн,, середньоденна заробітна плата становить 1415,85грн.( серпень 21 робочих днів, вересень 21 робочих днів 59465,62 : 42= 1415,85грн.)
Отже, на користь позивача підлягає стягненню тримісячний заробіток в сумі 86 366,85 (1415,85 ?61 = 86366,85грн).
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, організації, установи. проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як вбачається із довідки АТ «Херсонська ТЕЦ» позивачу в день звільнення не були виплачені належні йому від підприємства суми, не проведений розрахунок на день звернення до відповідача і, на час розгляду справи.
Згідно зі частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку
При розрахунку середнього заробітку суд виходить із Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995року(зі послідуючими змінами) про те, що обчислення середньої заробітної плати для оплати вимушеного прогулу проводиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до п. 5 розділу ЙV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно зі пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).
Згідно зі п. 4 розділу III Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються одноразові виплати (компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога, тощо) (підпункт «б»).
При визначені середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить із середньоденної заробітної плати в розмірі 1415,85грн., яка визначена із заробітної плати ОСОБА_1 за два останні місяці роботи 2019року: серпень - 24767,73грн., вересень - 34 697,89 грн. = 59465,62грн.( серпень 21 робочих днів, вересень 21 робочих днів 59465,62 : 42= 1415,85грн.)
Відповідно до загальних засад цивільного судочинства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, суд враховуючи стягнення на користь позивача вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, приходить до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені в сум 172 733,70грн., за період січень-червень 2020року, що становить 122 робочих днів (122 ? 1415.85грн.= 172733,70грн.), що визначений без утримання єдиного соціального внеску та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до статті 237 -1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Отже, звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатити належні при звільненні суми має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.
Із матеріалів справи вбачається, що негативні явища в житті позивача, пов'язані з невиплатою йому товариством заробітної плати, яка мала місце з травня 2019року по жовтень 2019року та триває протягом більше ніж п'ять місяців після звільнення.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який розмір може мати суто умовний вираз. При цьому, суд враховує вимушені зміни в житті позивача, а також відшкодування середнього заробітку за затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням вимог справедливості, добросовісності та розумності, вважає необхідним визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення індексації заробітної плати за період з листопада 2014року до жовтня 2019року, суд вважає, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Разом із тим, відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що індексацію зарплати проводять усі роботодавці незалежно від своєчасності її виплати працівникам, і при цьому індексація проводиться в індивідуальному порядку для кожного працівника, позивач звертаючись із позовом до суду не надав доказів на підтвердження не проведення товариством у спірний період індексації його заробітної плати та доказів того, що він мав право на виплату індексації.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення індексації такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до приписів ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд приходить до висновку що визначений адвокатом розмір в сумі 24000,00 грн., не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і вважає можливим зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 484,00 грн., з яких: 3 715,6 грн. за вимогами майнового характеру, та 768,40 грн. за вимогами немайнового характеру, та на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог судовий збір, сплачений за вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 46,10 грн., що становить 6% від заявленої суми (3 000,00 грн. (задоволено)*100% / 50 000,00 (заявлено до стягнення) = 6%).
На підставі викладеного, ст.ст. 21,38,44,115-117,235,237?КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4-7, 9-13, 141, 179,258-259,263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Визнати формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з посади начальника зміни електростанції Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України таким, що не відповідає чинному законодавству України.
Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 , зазначені в наказі №454-к від 02.10.2019року виконуючого обов'язки керівника Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» із звільнений за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України на звільнений на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.
Зобов'язати Акціонерного товариство «Херсонська ТЕЦ» внести відповідні зміни в трудову книжку ОСОБА_1 , змінити запис « звільнений з роботи за угодою сторін, п. 1 ст.36 КЗпП України», на «звільнений за власним бажанням згідно зі ч.3 ст.38 КЗпП України».
Стягнути Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» код ЄДРПОУ 00131771 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 108 459,16 грн.
Стягнути Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» код ЄДРПОУ 00131771 на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 86 366,85грн.
Стягнути Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» код ЄДРПОУ 00131771 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 172 733,70грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» код ЄДРПОУ 00131771 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000,00грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.
Стягнути Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» код ЄДРПОУ 00131771 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 46,10 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонська ТЕЦ» код ЄДРПОУ 00131771 в дохід держави судовий збір в сумі 4 484,00 грн., з якої: 3 715,6 грн. за вимогами майнового характеру, та 768,40 грн. за вимогами немайнового характеру.
В решті частини позовних вимог відмовити.
У разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Відповідно до Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Суддя В.В.Прохоренко