Справа № 766/21166/17
н/п 2/766/2648/20
19.05.2020 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.,
секретар Капітонова А.Ф.,
за участі представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Хом'ячука Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Новотроїцького управління водного господарства до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Страхова компанія "Інго Україна", про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,
Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. У якому просить стягнути з ОСОБА_2 відшкодування матеріальної шкоди, розмір якого складає 71122,21 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 1500,00 грн. та судовий збір.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 25.12.2012 року за участю автомобіля марки «Форд Мондео», реєстраційний номер номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «ГАЗ 31105» реєстраційний номер НОМЕР_2 який є власністю Новотроїцького управління водного господарства та знаходиться на балансі управління відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автотранспортний засіб «ГАЗ 31105» був пошкоджений. Винуватцем даної дорожньо-транспортної пригоди був визнаний ОСОБА_2 . Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику пошкодженого автомобіля - «ГАЗ 31105» внаслідок вказаної ДТП складає 71122,21 грн.
26.01.2018 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою від 04.06.2018 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Страхову компанію "Інго Україна".
Відповідно до розпорядження Херсонського міського суду Херсонської області №01-09/122/19 від 24.01.2019 року суддя Хайдарова І.О. не може продовжувати розгляд справи у зв'язку з закінченням терміну повноважень.
24.01.2019 року судді Херсонського міського суду Херсонської області Єпішину Ю.М. повторно автоматизовано розподілено дану справу.
04.06.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість.
Ухвалою від 01.02.2019 року справу прийнято до провадження та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою від 27.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав, наполягав на його задоволенні, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача адвокат Хом'ячук Ю.П. судовому засідання позов не визнав у повному обсязі, проти його задоволення заперечував з підстав викладених у відзиві.
Від третьої особи представник у судове засідання не з'явився, пояснень з приводу заявленого позову не надав.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши вступне слово представників сторін, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно довідки від 30.08.2018 року №1034/1274 на балансі Новотроїцького управління водного господарства перебуває автомобіль марки «ГАЗ 31105» реєстраційний номер НОМЕР_2 , інвентарний номер НОМЕР_3 (а.с. 100).
Вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25.05.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки (а.с. 40-43).
Зазначеним вироком встановлено, що водій ОСОБА_2 , 25.12.2012, приблизно о 08.15 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Херсон-Генічеськ», зі сторони Херсона у напрямку м. Генічеськ, в районі 104 кілометру + 700 метрів вищевказаної автодороги, біля с. Калинівка Каховського району Херсонської області, в порушення вимог п.п. 2.3.б, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, здійснюючи рух по проїзній частині, на якій була ожеледиця, будучи належним чином про це проінформованим дорожнім знаком 1.13 (слизька дорога), проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, а саме не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ 31105», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку. ОСОБА_2 володів транспортним засобом марки «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1 та здійснював діяльність пов'язану із використанням у власних цілях вказаного транспортного засобу в момент скоєння ДТП.
Відповідно до статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З матеріалів справи убачається, що транспортний засіб марки «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1 , застрахований приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інго Україна» на підставі полісу № АВ/6683695 від 20.05.2012, яким встановлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50000,00 грн., за завдання шкоди життю та здоров'ю - 100000,00 грн., франшиза - 510 грн.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля «ГАЗ-31105», державний номер НОМЕР_2 22/06-16 від 13.06.2016 року вартість матеріального збитку автомобіля марки «ГАЗ-31105», державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, дорівнює його ринковій вартості до моменту ДТП та складає 71122,21 грн. (а.с. 16-39).
Відповідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №2 від 01.06.2018 року утилізаційна вартість пошкодженого автомобіля ГАЗ-31105, державний номер НОМЕР_2 , за наданими копіями документів (копія висновку №22/06-16 експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля ГАЗ-31105, держномер НОМЕР_2 та додатків до неї), на дату - 22.05.2018 року, може складати 33726,11 грн. (а.с. 76-80).
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Згідно ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності і власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ-31105», державний номер НОМЕР_2 вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема якщо особа зазнала втрати у зв'язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно із ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використання, зберігання хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Разом із тим, за положеннями ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, положення ст. 1187 ЦК України регулюють правовідносини зі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки іншій особи, і у цьому випадку особа, яка є володільцем джерела підвищеної небезпеки звільняється від відповідальності у випадках визначених зазначеною нормою.
На відміну від зазначених положень, ст. 1188 ЦК України регулює правовідносини щодо шкоди спричиненої взаємодією декілька джерел підвищеної небезпеки та спричинення шкоди кожному з них і при цьому враховують дії кожного володільця джерела підвищеної небезпеки, зокрема, порушення ним Правил дорожнього руху, наявність причинного зв'язку не тільки з дорожньо-транспортною пригодою, а і її наслідками.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Тобто, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року за результатами розгляду справи № 755/18006/15-ц щодо застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом, яким керував відповідач по справі, на момент ДТП була застрахована у ПрАТ АСК "Інго Україна", що підтверджується страховим полісом № НОМЕР_4 від 20.05.2012 року. Позивач в свою чергу не звертався до страхової компанії із заявою про сплату страхового відшкодування, а звернувся із позовом до відповідача по справі.
Відповідно до ст. 20-1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
На момент настання дорожньо-транспортної пригоди у відповідача був дійсний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Як вбачається з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди.
Суд приходить до висновку, що обов'язок по відшкодуванню шкоди та виплаті страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/6683695 від 20.05.2012 року автомобіля «ГАЗ 31105», підлягає виконанню саме страховиком, оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміту страхової відповідальності, отже позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.
Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, зміст правовідносин, що виникли між сторонами, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263- 265, 280, 281, 282, 289 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви Новотроїцького управління водного господарства до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Страхова компанія "Інго Україна", про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки - відмовити.
Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Херсонського апеляційного суду.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Ю.М.Єпішин