Справа № 152/713/20
2/152/272/20
08 липня 2020 року м. Шаргород
Справа №152/713/20
Провадження №2/152/272/20
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду заяву судді Славінської Н.Л. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, з участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 - про визнання права власності на земельну ділянку,
встановив:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, з участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 - про визнання права власності на земельну ділянку, означена цивільна справа передана в провадження судді Шаргородського районного суду Славінської Н.Л. (а.с.39).
07.07.2020 року суддею Шаргородського районного суду Славінською Н.Л. подано заяву про самовідвід (а.с.40), в якій остання посилається на те, що позивач ОСОБА_1 проживає разом із батьком ОСОБА_3 у тому ж будинку за АДРЕСА_1 , при цьому суддя перебуває у дружніх, добросусідських відносинах з позивачем та його батьком приблизно 8 років, включаючи проведення спільних святкувань подій, що, на думку судді, є об'єктивною обставиною, яка може викликати суб'єктивні сумніви у позивача та відповідача у її неупередженості та об'єктивності, як головуючого у справі судді.
Сумніви, що можуть виникнути у сторін у означеній справі щодо неупередженості та об'єктивності судді, є підставою для заявлення самовідводу судді, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України.
Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 ст.7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву про самовідвід судді, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із ч.1 ст.39 ЦПК України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді (п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України).
Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».
Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Відповідно до п.п.103, 104, 105 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (остаточне - 27.05.2013 року), «Для того, щоб встановити, чи може суд вважатися «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, слід звернути увагу…на спосіб призначення його членів і строк їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи створює орган видимість незалежного… Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (1) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності… Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій)… Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності…».
Аналогічний правовий висновок зроблено Європейським судом з прав людини у п.п.49, 50 рішення у справі «Білуха проти України».
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст.40 ЦПК України).
Провадження у цій справі не відкрито.
Відтак, суд вважає, що заява судді Славінської Н.Л. про самовідвід, яка подана до відкриття провадження у справі, підлягає розгляду до відкриття провадження у справі, а також, підлягає задоволенню, оскільки наведена у заяві про відвід обставина свідчить про те, що в учасників справи можуть виникнути об'єктивні побоювання щодо безсторонності судді, а також суб'єктивні сумніви щодо наявності у судді стійких особистих переконань у означеній справі, тоді як, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у об'єктивності та неупередженості судді.
При цьому, права позивача, відповідача - не порушуються.
Відповідно до вимог частини 1 ст.41 ЦПК України, у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК України, визначення судді а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
У зв'язку із чим, після вирішення заяви про самовідвід судді справу слід передати до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу між суддями.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 39, 40, 41, 258, 260 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву судді Славінської Н.Л. про самовідвід - задовольнити та відвести суддю Славінську Н.Л. від участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, з участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 - про визнання права власності на земельну ділянку.
Передати справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, з участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 - про визнання права власності на земельну ділянку до канцелярії Шаргородського районного суду для визначення складу суду, відповідно до вимог ст.33 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя: