Справа № 523/3272/20
Провадження №2/523/2406/20
"02" липня 2020 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Дяченко В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мица А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням
Позивач звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстрована колишня дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, відповідач з лютого місяця 2017 року в вищевказаному будинку не проживає. Місцезнаходження її не відоме. В добровільному порядку відповідач не знімається з реєстраційного обліку, а тому, як вважає позивач, вона втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - ОСОБА_3 надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, викликалися належним чином. В силу вимог ч.7 ст.128 та ч.10 ст.130 ЦПК України та неповідомлення відповідачем адреси фактичного місцезнаходження, суд прийшов до висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутності відповідачів.
Зі згоди позивача справа розглянута в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи в сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до договору дарування від 01.08.1992 року, посвідченого державним нотаріусом Червертої одеської державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .
Згідно довідки виписки з будинкової книги про склад сім'ї та реєстрацію від 25.02.2020 року у вищевказаному будинку зареєстрована відповідачка - ОСОБА_2 .
Відповідачка з лютого 2017 року в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про відсутність особи від 04.02.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Частина 1 ст. 321 ЦК України, визначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
В силу ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Відповідно до статті 9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням не інакше як на підставі і в порядку, визначеному законом. Право громадянина на житло нерушиме та гарантовано статтею 47 Конституції України.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтею 391 ЦК України «Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння», якою визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з нормою ст.319 ЦК України, власник володіє,користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.7 Закона України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таким чином, враховуючи доведеність з боку позивача того факту, що відповідач по справі як тимчасовий мешканець понад шість місяців не проживає на спірній житловій площі без поважних на те причин, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування спірним житлом.
Керуючись ст.ст.5,6,10,263-265, 280-281ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 07.07.2020 року
Суддя