Справа № 2-172/12
Провадження № 4-с/513/3/20
Саратський районний суд Одеської області
30 червня 2020 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Фабрикатор Н.В., стягувача ОСОБА_1 , представника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Барбінягра В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт.Сарата Одеської області скаргу стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; Татарбунарська міська рада Одеської області, начальник Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мітакі Олена Миколаївна, на бездіяльність Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),
24 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подали до суду скаргу, в якій з урахуванням уточнень від 23 квітня 2020 року (т.3 а.с. 15-16) просять: визнати дії Татарбунарського відділу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" неправомірними; зобов'язати Татарбунарський відділ ДВС поновити порушені права стягувачів шляхом винесення постанови про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого Саратським районним судом Одеської області.
Скаргу обґрунтовували тим, що рішенням Саратського районного суду Одеської області у справі № 2-172/12 від 11 лютого 2013 року зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у здійсненні права власника ОСОБА_2 на житловий будинок під АДРЕСА_1 , а саме: розібрати дерев'яну споруду для зберігання дров на межі суміжної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 , та перенести тимчасову цегляну споруду для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку під АДРЕСА_2 не менше 15 метрів від будинку під № 30.
Рішення набрало законної сили 15.05.2013 року, виконавчий лист видано 27.05.2013 року.
31 травня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Татарбунарського відділу ДВС Татарбунарського РУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження.
09 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Саратського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою Саратського районного суду від 07 червня 2019 року визнано неправомірною постанову державного виконавця Татарбунарського районного відділу ДВС від 31.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження, та зобов'язано державного виконавця Барбінягру В.В. поновити права стягувача шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12.
19 лютого 2020 року державний виконавець Барбінягра В.В. поновила виконавче провадження. 16 березня 2020 року ОСОБА_5 винесла постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу виконані в повному обсязі.
Однак, заявники зазначають, що рішення Саратського районного суду № 2-172/12 не виконано ні в примусовому, ні в добровільному порядку, що порушує їх конституційні права на справедливий суд.
Починаючи з 31 травня 2013 року, коли до Татарбунарського відділу ДВС надійшла заява від ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження, державні виконавці до теперішнього часу не звертались до суду за роз'ясненням рішення. Кам'яна споруда для утримання собаки державним виконавцем не перенесена. 02 березня 2020 року державний виконавець Барбінягра В.В. залучила експерта ОСОБА_6 , а постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_1 отримав поштою 05.03.2020 року. ОСОБА_6 до теперішнього часу не ознайомлений з постановою, так як його підпис відсутній в постанові. ОСОБА_6 працює в одному приміщенні з державним виконавцем, в суміжному кабінеті, а тому є заінтересованою особою.
Крім того, генеральний план виготовлений БТІ на день розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ОСОБА_3 не відображає дійсне призначення так званих сараїв.
Вважають, що державний виконавець Барбінягра В.В. умисно не виконала рішення Саратського районного суду Одеської області.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , який також є представником стягувача ОСОБА_2 , скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представник Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Барбінягра В.В. просила відмовити у задоволенні скарги.
Послалась на те, що на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-172/12 виданого Саратським районним судом Одеської області 27.05.2013 року.
У 2016 році виконавче провадження було передано їй, державному виконавцю ОСОБА_5
31.03.2016 року вона винесла постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п.8. ч. ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 07 червня 2019 року було визнано незаконною постанову державного виконавця від 31 березня 2016 року про закриття виконавчого провадження.
Постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 21 грудня 2019 року ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 07 червня 2019 року залишено без змін.
Постановою від 19 лютого 2020 року виконавче провадження було поновлено.
Постановою від 26 лютого 2020 року було залучено працівників органів внутрішніх справ для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця та залучених осіб при проведенні виконавчих дій.
02 березня 2020 року вона винесла постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні, якою призначила ОСОБА_6 експертом у виконавчому провадженні для визначення відстані від тимчасової цегляної споруди для утримання собаки до житлового будинку.
02 березня 2020 року виходом державного виконавця за адресою зазначеною у виконавчому листі, в присутності представників сторін виконавчого провадження та експерта ОСОБА_6 боржником було знесено дерев'яну споруду для зберігання дров. Цегляна споруда для утримання собаки знаходиться на відстані 8,54 м до сарая та має довжину 12,5 м, а загальна відстань від кам'яної споруди для утримання собаки до будинку складає 21,04 м. Усе це відображено в акті державного виконавця від 02 березня 2020 року.
Тому, 16 березня 2020 року нею була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що вимоги виконавчого документу виконані в повному обсязі, яка була направлена сторонам до відома за вихідним № 50-32/7917 від 16.03.2016 року простим поштовим відправленням.
Вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам закону.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , належним чином повідомлені про розгляд справи до суду не з'явились, не повідомили суд про поважні причини неявки (т. 3 а.с. 40, 41).
Представник заінтересованої особи Татарбунарської міської ради Одеської області, якого належним чином повідомили про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, не повідомив суд про поважні причини неявки (т.3 а.с. 47).
Вислухавши заявника ОСОБА_1 та представника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Барбінягра В.В., дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.
У пункті 2.1 рішення Другого Сенату Конституційного суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України „Про виконавче провадження“ (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15.05.2019 року № 2-р (П)/2019, зокрема зазначено, що "Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).
Конституційний Суд України наголошує, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України „Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)“ від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов'язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень (§ 43 рішення у справі „Shmalko v. Ukraine“ від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі „Fuklev v. Ukraine“ від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі „Apostol v. Georgia“ від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі „Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine“ від 15 жовтня 2009 року).
Одною з основних засад цивільного судочинства є обов'язковість судових рішень.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Ст.447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Частина 1 ст.449 ЦПК України встановлює, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;
Відповідно до ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавчий лист № 2-172/12 щодо усунення перешкоди у здійсненні права власника ОСОБА_2 на житловий будинок під АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_4 розібрати дерев'яну споруду для зберігання дров на межі суміжної присадибної ділянки по АДРЕСА_2 ; перенести тимчасову цегляну споруду для отримання собаки, яка розташована у дворі будинку по АДРЕСА_2 на відстань не менше п'ятнадцяти метрів від будинку під номером 30, був виданий Саратським районним судом Одеської області 27 травня 2013 року (т. 2 а.с. 112).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, виконавчий лист отримано ОСОБА_2 31 травня 2013 року (т.2. а.с. 75-76).
Як видно з копії виконавчого провадження № 38242268, за заявою стягувача ОСОБА_2 03 червня 2013 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області Ющенко І.П. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року Саратським районним судом Одеської області (т.2 а.с. 156-170).
09 квітня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Саратського районного суду зі скаргою на дії державного виконавця, щодо неналежного виконання рішення Саратського районного суду.
Ухвалою Саратського районного суду від 07 червня 2019 року визнано неправомірною постанову державного виконавця Татарбунарського районного відділу ДВС від 31.03.2016 року про закінчення виконавчого провадження, та зобов'язано державного виконавця Барбінягру В.В. поновити права стягувача шляхом винесення постанови про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12 (т. 2 а.с. 201-204).
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 07 червня 2019 року залишено без змін (т.2 а.с. 230-235).
З копії виконавчого провадження № 38242268 вбачається, що 14 червня 2019 року постановою заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. поновлено виконавче провадження, однак постановою від 18 серпня 2019 року виконавче провадження було зупинено до розгляду апеляційної скарги (т. 3 а.с. 50-51).
19 лютого 2020 року постановою заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. виконавче провадження було поновлено (т. 3 а.с. 56).
Листом від 26 лютого 2020 року за вих. № 20-32/6131 заступник начальника Барбінягра В.В. призначила час та місце проведення виконавчих дій, а саме повідомила сторони: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про те, що 02 березня 2020 року о 14 годині відбудеться перевірка виконання рішення по виконавчому листу № 2-172/12 про зобов'язання ОСОБА_4 розібрати дерев'яну споруду для зберігання дров на межі суміжної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 , та перенести тимчасову цегляну споруду для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку від АДРЕСА_2 на відстані не менше 15 м. від будинку під № 30. Також зазначила, що у разі відсутності боржника чи стягувача повідомлених про час, день та місце проведення виконавчих дій по виконанню рішення не є перешкодою для примусового виконання рішення суду (т. 3 а.с. 59-60).
Постановою від 26 лютого 2020 року заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. було залучено двох працівників Татарбунарського відділення поліції Арцизького відділу поліції ГУНП в Одеській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державного виконавця/ів та залучених осіб при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 02 березня 2020 року о 14 годині за адресою: м. Татарбунари вул. Енгельса, 32 (т. 3 а.с. 58).
Постановою від 02 березня 2020 року заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, а саме: для визначення відстані від тимчасової цегляної споруди для утримання собаки до житлового будинку, яка розташована у дворі будинку під АДРЕСА_2 , призначено ОСОБА_6 , який має кваліфікаційний сертифікат, виданий 07.10.2015 року за № 0003880, виданий Всеукраїнською громадською організацією асоціацією експертів будівельної галузі, експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року. Зазначеною постановою експерту ОСОБА_6 було постановлено визначити відстані від тимчасової цегляної споруди для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку під АДРЕСА_2 АДРЕСА_2 до житлового будинку (т. 3 а.с. 63).
02 березня 2020 року заступником начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. складено акт державного виконавця, в якому зазначено, що при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року Саратським районним судом Одеської області про зобов'язання ОСОБА_4 розібрати дерев'яну споруду для зберігання дров на межі суміжної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 , та перенести тимчасову цегляну споруду для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку від АДРЕСА_2 на відстані не менше 15 м. від будинку під № 30, за участю понятих: дільничного ОСОБА_10 , дільничного ОСОБА_11 , у присутності ОСОБА_6 , встановлено наступне: виходом державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документі, в присутності сторін виконавчого провадження за довіреностями знесено дерев'яну споруду для зберігання дров. Цегляна споруда знаходиться на відстані 8,54 до сараів, які мають відстань 12,5, тобто цегляна споруда знаходяться на відстані 21 метру від будинку. Акт підписаний заступником начальника відділу В.В. Барбінягра, боржником ОСОБА_12 за довіреністю; ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 . В акті зробено відмітку, що стягувач ОСОБА_1 за довіреністю від підпису відмовився (т.3 а.с.65).
Відповідно до п.8 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) акт це документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.
У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.
У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.
У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).
Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Судом встановлено, що складений заступником начальника відділу Барбінягра В.В. акт від 02 березня 2020 року не відповідає вимогам зазначеної Інструкції, оскільки в ньому не викладено чітко суть і характер проведених виконавчих дій, не зазначена точна назва споруди та адреса споруди, від якої проводились заміри; не зазначений технічний засіб, за допомогою якого проводились заміри, не зазначені міри довжини, в яких визначена відстань (мм, см, м тощо), не конретизовано, від будинку за якою адресою вимірювалась відстань. З акту неможливо встановити, які конкретно факти встановив державний виконавець (а.с.65).
Постановою заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. від 16 березня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року Саратським районним судом про зобов'язання ОСОБА_4 розібрати дерев'яну споруду на межі суміжної присадибної ділянки по АДРЕСА_2 , перенести цегляну споруду для отримання собаки, яка розташована у дворі по АДРЕСА_2 , на відстань не менше 15 м. в будинку під номером 30, було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 3 а.с. 68).
Постанова мотивована тим, що 02 березня 2020 року виходом державного виконавця за адресою вказаною у виконавчому документів, в присутності сторін виконавчого провадження за довіреностями та експерта ОСОБА_6 , боржником знесено дерев'яну споруду для зберігання дров. Цегляна споруда для утримання собаки знаходиться на відстані 8,54 м. до сарая, який позначений на генеральному плані літерою «Б» та має довжину 12,5 м., а загальна відстань від кам'яної споруди для утримання собаки до будинку, позначеного на генеральному плані літерою «А» складає 21,04 м. Вимоги виконавчого документа виконані в повному обсязі.
Постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець обґрунтував посиланням на п.9 ч.1 ст.39 Закону «Про виконавче провадження», згідно якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд вважає безпідставними посилання заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження відповідає вимогам п.9 ч.1 ст.39 Закону «Про виконавче провадження», оскільки стягувач ОСОБА_1 факт виконання боржником рішення суду в повному обсязі не визнає. Обставини, зазначені у мотивувальній частині постанови щодо місця розташування цегляної споруди для утримання собаки, не підтверджуються актом державного виконавця від 02 березня 2020 року
Матеріали виконавчого провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання боржником рішення суду в частині перенесення цегляної споруди для утримання собаки, яка розташована у дворі по АДРЕСА_2 , на відстань не менше 15 м в будинку під номером АДРЕСА_3 .
Частина 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (який є чинним з 15.01.2017 року) визначає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Ч. 1 ст. 41 Закону 1404-VIII встановлює, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За таких обставин постанова від 16 березня 2020 року заступника начальника Татарбунарського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Барбінягра В.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 38242268 є неправомірною, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, скарга підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною постанови заступника начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Барбінягри Вікторії Валеріївни від 16 березня 2020 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року Саратським районним судом Одеської області про зобов'язання ОСОБА_4 перенести тимчасову цегляну споруду для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку під номером тридцять два по АДРЕСА_4 Енгельса в місті Татарбунари на відстань не менше п'ятнадцяти метрів від будинку під номером тридцять.
В частині знесення дерев'яної спорудии для зберігання дров вимоги виконавчого документа виконані, а тому скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 449- 452, 258- 261, 263 ЦПК України, суд
скаргу стягувачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: боржники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; Татарбунарська міська рада Одеської області, начальник Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), на бездіяльність Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити частково.
Визнати неправомірною постанову заступника начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Барбінягри Вікторії Валеріївни від 16 березня 2020 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року Саратським районним судом Одеської області про зобов'язання ОСОБА_4 перенести тимчасову цегляну споруду для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку під номером тридцять два по АДРЕСА_4 Енгельса в місті Татарбунари на відстань не менше п'ятнадцяти метрів від будинку під номером тридцять.
Зобов'язати заступника начальника Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Барбінягру Вікторію Валеріївну поновити порушені права заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом винесення, не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем зазначеної ухвали Саратсьского районного суду Одеської області від 30 червня 2020 року, постанови про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-172/12, виданого 27.05.2013 року Саратським районним судом Одеської області про зобов'язання ОСОБА_4 перенести тимчасову цегляну споруду для утримання собаки, яка розташована у дворі будинку під номером тридцять два по вулиці Енгельса в місті Татарбунари на відстань не менше п'ятнадцяти метрів від будинку під номером тридцять.
В задоволенні решти скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст ухвали буде складено 06 липня 2020 року.
Суддя А. І. Бучацька