Справа № 522/21945/18
Провадження № 2/522/460/20
09 липня 2020 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
при секретарі судового засідання - Скибінській Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Торгова Компанія» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Несвітайло Ігоря Івановича про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями,
14.12.2018 року до Приморського районного суду м. Одеси звернулось ТОВ «Південна торгова компанія» із вказаною позовною заявою та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача збитки в розмірі 803 244,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Протоколу №4 Зборів засновників ТОВ «Південна торгова компанія» від 10.08.2013 року відповідачем, який на час прийняття рішення був Засновником (Учасником) Товариства та його директором, було прийнято рішення про взяття в борг 100 000,00 доларів США та передати мопеди у кількості 321 шт. на суму 803243,90 грн. у заставу в якості забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань. Дане рішення було прийнято відповідачем з метою забезпечення виконання особистих зобов'язань перед ОСОБА_2 відповідно до договору позики від 11.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Несвітайло І.І., чим на думку позивача завдано збитків Товариству у зв'язку з тим, що відповідач ухилився від виконання своїх владних управлінських функцій у якості директора Товариства та не використав грошові кошти за цільовим призначенням - не спрямував для вирішення поточних господарських зобов'язань Товариства, а використав у власних цілях, при цьому передав у заставу третій особі 321 мопед, що спричинило виникнення додаткових зобов'язань у позивача перед третьою особою. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість перед ОСОБА_2 не погашена, що є підставою для задоволення вимог позикодавця шляхом звернення стягнення на предмет застави, що стало підставою для звернення до суду із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2019 року відмовлено у затвердженні мирової угоди у справі.
Ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 31.05.2019 року та 14.06.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 про закриття провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2019 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.10.2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.06.2019 року скасовано, справу направлено до суду для продовження розгляду по суті.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.11.2019 року справу прийнято до провадження судді Донцова Д.Ю. за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовного судового засідання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29.01.2020 року визнано явку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Торгова Компанія» в судове засідання обов'язковою.
В підготовче засіданні 25.02.2020 року з'явились представник позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору ОСОБА_2 , присутні особи не заперечували проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті. Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 не з'явились в судове засідання, суд належним чином сповіщав про день, час та місце засідання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання 25.03.2020 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись належним чином, розгляд справи відкладено на 27.04.2020 року.
В судове засідання 27.04.2020 року сторони по справі не з'явились, розгляд справи відкладено на 13.05.2020 року.
В судове засідання 13.05.2020 року сторони по справі не з'явились, повідомлялись належним чином, розгляд справи відкладено на 10.06.2020 року.
09.06.2020 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Христюк Ю.Г. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.
Судове засідання 10.06.2020 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті по справі №522/14905/19, розгляд справи відкладено на 01.07.2020 року.
В судове засідання 01.07.2020 року сторони по справі не з'явились, представником третьої особи надано клопотання про розгляд справи без його участі та його представника. Електронною поштою представником позивача - адвокатом Христюк Ю.Г. було направлено заяву про відкладення розгляду справи, в обґрунтування якої зазначено, що адвокат терміново змушений виїхати за межі міста за сімейними обставинами, тому не взмозі прибути до Приморського районного суду м. Одеси. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Несвітайло І.І. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2020 року в задоволенні заяви про затвердження мирової угоди по цивільній справі відмовлено.
Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи тривалий розгляд справи та ті обставини, що судові засідання неодноразово відкладалися, адвокатом не надано належних доказів поважності причини неможливості явки в судове засідання, а також клопотань від самого відповідача до суду не надходило, тому підстав неможливості розгляд справи за наявними матеріалами не встановлено.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою складення цього судового рішення є 09.07.2020 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11.09.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти в розмірі 799 300,00 грн., що еквівалентно 100 000,00 доларам США, які ОСОБА_1 зобов'язався повернути в строк до 11.03.2014 року. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Несвітайлом І.І., зареєстрований в реєстрі за №555.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором позики 11.09.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Південна торгова компанія» в особі директора Коломиєць В.В. укладено договір застави, за яким ТОВ «Південна торгова компанія» передало в заставу майно, а саме: 321 мопед загальною вартістю 803 243,90 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Несвітайлом І.І., зареєстрований в реєстрі за №555.
Згідно п. 1.4 договору застави зазначене в договорі майно, що є предметом застави, передається під заставу за рішенням учасників ТОВ «Південна торгова компанія» згідно Протоколу №4 зборів засновників ТОВ «Південна торгова компанія» від 01.08.2013 року.
Протоколом загальних зборів учасників №3/2015 від 03.12.2015 року внесено зміни до статуту Товариства в частині складу засновників, в результаті чого засновником Товариства є ОСОБА_4 .
Так, позивач зазначає, що Товариству завдано збитків у зв'язку з тим, що відповідач ухилився від виконання своїх владних управлінських функцій у якості директора Товариства та не використав грошові кошти за цільовим призначенням - не спрямував для вирішення поточних господарських зобов'язань Товариства, а використав у власних цілях, при цьому передав у заставу третій особі 321 мопед, що спричинило виникнення додаткових зобов'язань у позивача перед третьою особою. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість перед ОСОБА_2 не погашена, що є підставою для задоволення вимог позикодавця шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Дійсно, в матеріалах справи відсутні докази щодо належного виконання відповідачем як позичальником обов'язку із повернення суми позики ОСОБА_2 . Разом з тим, вирішуючи питання щодо наявності завданих збитків Товариству внаслідок укладення відповідачем договору застави, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) зроблено висновок, що «відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що «збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача».
Судом встановлено, що мопеди, які перебувають у власності Товариства, передані в заставу рішенням учасників ТОВ «Південна торгова компанія» згідно Протоколу №4 зборів засновників ТОВ «Південна торгова компанія» від 01.08.2013 року.
Вказане рішення є чинним та не скасованим, а правомірність його прийняття не є предметом розгляду у вказаній справі, у зв'язку з чим суд не вбачає правових підстав для встановлення протиправності дій ОСОБА_1 при переданні мопедів у заставу. Разом з тим, неправомірність поведінки особи є одним із основних елементів для притягнення до відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Окрім цього, судом не встановлено вчинення ОСОБА_2 дій щодо звернення стягнення на предмет застави, внаслідок чого майно вибуло б з власності Товариства, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо передчасності заявлення позовних вимог щодо стягнення збитків, оскільки такі збитки мають бути реальними, а їх розмір підлягає доведенню позивачем.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а також обґрунтування позивача щодо завдання відповідачем збитків, судом не встановлено ознак порушення відповідачем прав позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 13, 18, 19, 258, 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Торгова Компанія» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Несвітайло Ігоря Івановича про відшкодування збитків, завданих неправомірними діями - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини третьої Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, строки, визначені статтею 354 цього Кодексу, щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину (Розділ XII доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).
Повний текст рішення суду складено 09.07.2020 року.
Суддя Д. Ю. Донцов