08 липня 2020 року
Київ
справа №140/767/19
адміністративне провадження №К/9901/14999/20
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач - Гусак М.Б., судді - Гімон М.М., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області (правонаступника Головного управління ДФС у Волинській області) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №140/767/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центуріон - Дестрибюшн» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
15 червня 2020 року Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №140/767/19 та заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Всупереч вимог частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено - 1921 грн.
За змістом оскаржуваних судових рішень вбачається, що позовна заява містить вимоги майнового характеру (про скасування податкових повідомлень-рішень від 5 грудня 2018 року №0014771405, №0014781405, №0014791405, №0014801405, №0014811405, №0014831405, № 0014841405 на загальну суму - 3093994, 58 грн.).
Таким чином, скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі - 38420,00 грн (3093994,58 грн * 1,5 % = 46409,91 грн, але сума більша 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому за подання касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити 38420 грн (19210*200%=38420 грн)) та подати до Верховного Суду документ, який це підтверджує.
Отримувач коштів - УК у Печерському районі /Печерський район/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) - 899998
Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007
Код класифікації доходів бюджету - 22030102
Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі ________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).
Крім того, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов'язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Колегія суддів вважає, що наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчить про виконання скаржником вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Крім того, згідно з приписами частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту.
Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року ухвалена у відкритому судовому засіданні, повний текст якої виготовлено цього ж дня. Разом з тим, касаційну скаргу на судові рішення скаржник подав 15 червня 2020 року.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 КАС України.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, скаржник посилається на те, що, вже звертався з касаційною скаргою до Верховного Суду, проте вона була повернута через невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху (не додано документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі). При цьому відповідач зазначає, що на момент звернення з первинною касаційною скаргою був позбавлений можливості сплатити судовий збір через відсутність коштів на рахунках для його сплати. На підтвердження відповідач додає копії листів про виділення коштів, копії повідомлень про безспірне списання коштів та копію виписки по рахунках.
Водночас, як вбачається з Єдиного державного реєстру судовий рішень, скаржник вперше звернувся до суду з касаційною скаргою 13 грудня 2019 року, яка була повернута ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2020 року.
Вдруге з касаційною скаргою скаржник звернувся лише 15 червня 2020 року, тобто майже через п'ять місяців після повернення попередньої.
Поважними визнаються обставини, які виникли або тривали протягом строку касаційного оскарження, є об'єктивними, не залежать від дій особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення особою процесуальних дій в конкретній справі. Скаржником таких причин не наведено.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для реалізації права на оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору, клопотання про поновлення строку, в якому вказати інші поважні підстави для поновлення строку касаційного оскарження з доказами на підтвердження поважності вказаних обставин та обгрунтувати підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.
Враховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року у справі №140/767/19 залишити без руху.
2. Встановити особі, що подала касаційну скаргу, для усунення зазначеного недоліку десятиденний строк з дня закінчення строку карантину, пов'язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID19).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: підписМ. Б. Гусак
підписМ. М. Гімон
підписЄ .А. Усенко