08 липня 2020 року
Київ
справа № 120/3449/19-а
адміністративне провадження № К/9901/15565/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Державної установи «Піщанська виправна колонія (59)» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №120/3449/19-а за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Державної установи «Піщанська виправна колонія (59)» про стягнення податкового боргу,
Вперше касаційна скарга надіслана Державною установою «Піщанська виправна колонія (59)» 15.05.2020, яку ухвалою від 27.05.2020 Верховний Суд повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. При цьому, суд зазначив, що у касаційній скарзі процитовано Податкового кодексу України, а доводи скаржника зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
25.06.2020 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Державної установи «Піщанська виправна колонія (59)» (далі - скаржник), направлена до суду поштою 19.06.2020.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник не виправив недоліків касаційної скарги, на які вказав Верховний Суд в ухвалі від 27.05.2020. Судом було акцентовано увагу скаржника про необхідність викладення підстав касаційного оскарження з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Проте касаційна скарга фактично дублює зміст тієї, яка вже була повернута судом як така, що не містила підстав касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 у цій справі. Формально посилаючись, що касаційна скарга подається на підставі пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, щодо необхідності відступлення від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №440/1512/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, скаржник навів обставини справи, процитував норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Колегія суддів вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо формально зазначити, що скаржник вважає за необхідне відступити від викладеного у постанові Верховного Суду висновку, скаржник має чітко визначити норму права, висновок щодо застосування якої наявний у такій постанові Верховного Суду і обґрунтувати, чому на переконання скаржника висновок щодо її застосування є неправильним та як, на думку скаржника, ця норма має застосовуватися у подібних правовідносинах.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що скаржнику було роз'яснено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга в частині викладення підстав оскарження судових рішень в касаційному порядку, натомість, які так і не були враховані і виправлені скаржником, касаційна скарга Державної установи «Піщанська виправна колонія (59)» підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Державної установи «Піщанська виправна колонія (59)» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2020 у справі №120/3449/19-а за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Державної установи «Піщанська виправна колонія (59)» про стягнення податкового боргу повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон