Справа № 620/1526/20 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є.
08 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Беспалова О.О.
Федотова І.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу "Старосільський" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Агропромислового кооперативу "Старосільський" до Приватного виконавця виконавочго округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Агропромисловий кооператив «Старосільський» звернувся до суду з позовом до приватного виконавця Ахметової Ліни Едуардівни, в якому просив:
- визнати неправомірними дії за виконавчим провадженням № 60235141 від 04 жовтня 2019 року щодо списання основної винагороди у сумі 101564,05 грн;
- зобов'язати повернути основну винагороду за виконавчим провадженням № 60235141 від 04 жовтня 2019 року у сумі 101 564,05 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Агропромислового кооперативу "Старосільський" до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На вказану ухвалу суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він при зверненні до Чернігівського окружного адміністративного суду, як до суду першої інстанції з даною позовною заявою, правильно визначився з предметною юрисдикцією.
Також скаржник надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване карантином, введеним Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України короно вірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року №211, з посиланням на те, що ані позивач, ані його представник не мають можливості прибути для участі в судовому засіданні до м. Києва з Чернігова та Запоріжжя у зв'язку із відсутністю залізничного сполучення.
Колегія суддів відмовила в задоволенні даного клопотання, оскільки воно є необґрунтованим, зокрема, позивачем не зазначено, чим обумовлена необхідність необхідність особистої участі позивача чи його представника в судовому засіданні, не вказано причин незастосування інституту відео конференції в адміністративному процесу, не вказано причин неможливості прибуття в судове засідання у спосіб, відмінний від пересування потягами. При цьому, судом було встановлено, що між Києвом і Черніговом та Києвом і Запоріжжям функціонує автобусне сполучення. Крім того, колегія суддів наголошує, що участь сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення спору по суті.
Відтак, оскільки учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2019 року приватним виконавцем Ахметовою Л.Е. було відкрито виконавче провадження ВП № 60235141 з примусового виконання ухвали про затвердження мирової угоди № 927/118/18 від 17 травня 2018 року.
Крім того, 04 жовтня 2018 року приватним виконавцем Ахметовою Л.Е. було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 112 025,56 грн. та постанову про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в розмір 300,00 грн.
Однак, виходячи з листа ТОВ «Адамант-Постач» (стягувач за виконавчим провадженням № 60235141) № 21 квітня 2000 року/253 від 21 квітня 2020 року, приватним виконавцем було забезпечено лише часткове виконання виконавчого документа майнового характеру у сумі 100000.00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 661 від 28 січня 2020 року, при цьому з боржника було стягнуто 211 864,05 грн., що підтверджується випискою банківської установи позивача від 10 березня 2020 року.
Часткове стягнення здійснювалось у зв'язку з укладеною між ТОВ «Адамант-Постач» та Агропромисловим кооперативом «Старосільський» (надалі за текстом Позивач) мировою угодою на стадії виконання від 16 грудня 2019 року.
Отже, за твердженням позивача, з нього було надмірно стягнуто 101 564,05 грн. за постановою про стягнення з боржника основної винагороди.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, Агропромисловий кооператив «Старосільський» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни за виконавчим провадженням № 60235141 від 04 жовтня 2019 року щодо списання основної винагороди у сумі 101 564, 05 грн. та зобов'язання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Л.Е. повернути основну винагороду за виконавчим провадженням № 60235141 від 04 жовтня 2019 року у сумі 101 564,05 грн.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржує дії (бездіяльність) відповідача стосовно виконання ухвали про затвердження мирової угоди Господарського суду Чернігівської області. Отже відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судом першої інстанції також було роз'ясненно позивачу його право звернутися до суду господарської юрисдикції з даним позовом.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив від відповідача - Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Л.Е., в якому вона погоджується з рішенням суду першої інстнції, а оскаржувану ухвалу вважає законною та обгрунтованою.
Визначаючи юрисдикцію суду щодо розгляду поданої Агропромисловим кооперативом "Старосільський" скарги на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ахметової Ліни Едуардівни, суд керується таким.
Відповідно до статтей 326 та 327 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду зі скаргою) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній на час розгляду справи, також установлює, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (стаття 339, частина перша статті 340 цього Кодексу відповідно).
Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Так, згідно ч.1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас ч.2 статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Крім того, змістом п.5 ч.1 статті 3 Закону № 1404-VIII постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є окремими виконавчими документами.
З наведених норм права вбачається, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця щодо стягнення ним основної винагороди, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Також можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов приватного виконавця щодо стягнення ним основної винагороди незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, виданий виконавчий документ у виконавчому провадженні.
Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), від 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17), від 03 квітня 2019 року в рамках справи №370/1034/15-ц та інших.
За таких обставин, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції про неможливість розгляду і вирішення даного спору у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач вірно звернувся до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Відповідно до статті 320 КАС України - підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу "Старосільський" - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: О.О. Беспалов
І.В. Федотов