Справа № 620/1480/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.
08 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в особі Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. від 13.04.2020 у виконавчому провадженні № 58833884.
В обґрунтування своїх вимог, пенсійний орган посилається на те, що листом від 17.04.2020 № 10680/14, відповідачу було повідомлено, що доплата стягувачу за рішенням суду за період з 01.01.2017 по 30.11.2018 нархована, але не виплачується у зв'язку з відсутністю фінансування. Позивач вважає, що рішення суду було виконано ним в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством, а тому, постанова про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі перебуває виконавчий лист № 825/1870/18, виданий 30.01.2019 Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України поновити та здійснити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.12.2017.
Листом від 17.04.2019, боржником повідомлено про часткове виконання рішення суду, а саме, боржником поновлено стягувану пенсії яка виплачується з грудня 2018 року. Сума боргу за 01.12.2017 - 30.11.2018 становить 18513,22 грн., але не виплачується у зв'язку з відсутністю порядку таких виплат.
23.04.2019 державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду в повному обсязі.
26.07.2019 державним виконавцем направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні.
08.08.2019 ухвалою по справі № 825/1870/18 Чернігівського окружного адміністративного суду заяву головного державного виконавця задоволено, замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 825/1870/18 від 30.01.2019, а саме, боржника - Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
13.08.2019 державним виконавцем винесено постанову про зміну сторони виконавчого провадження.
02.04.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України направлено вимогу державного виконавця щодо виконання боржником рішення суду.
Листом від 08.04.2020 № 2500-0402-8/11394, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про часткове виконання рішення суду, а саме стягувану проводиться виплата пенсії з грудня 2018 року. Пенсія за період з 01.12.2017 по 30.11.2018 нарахована, але не виплачена, оскільки в постанові КМУ від 08.06.2019 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» передбачено що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
13.04.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Незгода з вказаним вище рішенням та діями щодо прийняття постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні, зумовила звернення органу пенсійного фонду до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність порушень з боку відповідача, оскільки при винесенні постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»)
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; (ч. 1 ст. 18, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»)
У силу приписів п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Варто звернути увагу на те, що ч. ч. 1, 2, 3 ст. 63 вказаного Закону, встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а саме: за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження; у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність; виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником; у разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом; у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до положень ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню з визначенням певних прав та обов'язків учасників виконавчого провадження та самого органу, що здійснює виконання. Крім того, врегульовано порядок вчинення виконавчих дій, а за невиконання та/або уникнення виконання рішення державного виконавця, передбачено прийняття постанови про накладення штрафів та вчинення інших дій, спрямованих на остаточне виконання виконавчого документа. Передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення без поважних причин.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, у випадку, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, однак, не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу, є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Під час розгляду спору, окружним судом досліджено, що пенсія ОСОБА_1 (стягувачу) за період з 01.12.2017 по 30.11.2018 у сумі 34288,56 грн. нарахована, але не була виплачена пенсійним органом. При цьому, ГУПФУ в Чернігівській області не повідомило державного виконавця ані про строки повного виконання судового рішення, ані про вчинення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, ані про існування будь-яких інших поважних причин, що унеможливлюють своєчасне та повне виконання судового рішення.
Зазначені висновки окружного суду є правильними та підтримуються колегією суддів.
Також, посилання пенсійного органу на неприйняття КМУ окремого порядку питання виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам за минулий період, як на підставу невиконання рішення суду є безпідставним, оскільки вищезазначеним судовим рішенням визнано протиправною відмову пенсійного фонду у виплаті пенсії з посилання на положення п.15 Порядку № 365.
За позицією апелянта, в спірному випадку, у боржника відсутні правові підстави для виконання судового рішення в частині виплати нарахованих пенсійних виплат з огляду на положення п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно якого, суми пенсійних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в Пенсійному фонді України, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Оскільки, такого порядку Кабінетом Міністрів України розроблено не було, то це, на думку позивача, позбавляє його можливості виконати рішення суду в повному обсязі.
Стосовно таких аргументів боржника, колегія суддів зазначає про те, що статтею 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування. З аналізу наведеної норми права слідує, що нормативно-правовим актом, яким визначено порядок здійснення пенсійних виплат є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Отже, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визначив спосіб поновлення порушеного права особи, у спосіб зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсії (зобов'язати Чернігівське об'єднане управління пенсійного фонду України поновити та здійснити виплату пенсії за віком з 01.12.2017).
В той же час, посилань на положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 резолютивна частина судового рішення не містить.
При цьому, слід зазначити, що у разі виникнення труднощів в розумінні судового рішення, пенсійний орган не був позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою про його роз'яснення, а у випадку незгоди з рішенням суду та висновками суду, які у ньому викладені, оскаржити таке рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному рішенні та не дають підстав для його скасування чи зміни.
Варто зазначити, що рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання, суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку, буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права. Обгрунтування боржником неможливості виконання рішення суду обставинами відсутності фінансування, неврегульованості законодавством питань виконання, на переконання колегії суддів, ставить під сумнів повагу до остаточного судового рішення та нівелює весь процес розгляду спору по суті, адже не гарантує найважливішого, захисту порушеного права особи.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
О.І. Шурко