Справа № 580/352/20 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький
08 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:
- визнати протиправним рішення відповідача, викладене в листі від 14 січня 2020 року щодо відмови у призначенні пенсії позивачці за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2;
- зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. "б" ч 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2, оскільки факт наявності пільгового стажу роботи в шкідливих умовах за Списком №2 у період з 17 червня 1987 року по 15 червня 1990 року, та з 17 вересня 1990 року по 03 січня 2001 року на Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно», яке реорганізовано в ВАТ «Черкаське Хімволокно» підтверджується відомостями з трудової книжки позивача.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року даний адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, оформлене протоколом № 232730006070 від 02 січня 2020 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 17 червня 1987 року по 15 червня 1990 року, та з 17 вересня 1990 року по 03 січня 2001 року на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматиці хімічного цеху №1 на Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно», яке реорганізовано в ВАТ «Черкаське Хімволокно».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 згідно з п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 02 січня 2020 року та провести її виплату.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.
Скаргу обґрунтовано тим, що довідка, надана позивачем на підтвердження періодів пільгового стажу за Списком №2, не відповідає додатку №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 статті 311 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області із заявою від 02 січня 2020 року за вхідним № 56 про призначення пенсії за віком за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Листом від 14 січня 2020 року №3271/03-02 відповідачем повідомлено позивачку про те, що рішенням (протокол № 232730006070 від 02 січня 2020 року) Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказане рішення обґрунтоване тим, що позивачкою для призначення пенсії надано довідку від 24 липня 2006 року № 672, видану ВАТ «Черкаське Хімволокно» про періоди спеціального пільгового стажу за Списком № 2. Згідно наданої довідки пільговий стаж позивача становить 13 років 3 місяці 15 днів, але дана довідка не відповідає додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637. Тому вказаний пільговий стаж за Списком № 2 відповідачем не зараховується. Загальний страховий стаж роботи по наданим документам становить 34 роки 9 місяців 14 днів.
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 2 протиправним, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки пільговий стаж підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою ВАТ «Черкаське Хімволокно».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим, з огляду на наступне.
Згідно статті 46 Конституцій України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 100 вказаного Закону особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За змістом приписів п. 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності - архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що довідки мають надаватися у разі, коли відсутні відомості в трудовій книжці про роботу особи у спірний період, що визначає її право на пільгову пенсію.
Разом з тим, оскільки виключно законами визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, з огляду пріоритетності законів над підзаконним актами, нормативно-правовий акт, яким є Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, не може перешкоджати або встановлювати додаткові умови для визначення права на пенсію.
Вказаним Порядком передбачено право осіб надавати відповідні уточнюючі довідки, а не обов'язок, невиконання якого могло б потягнути відмову у призначенні пенсії.
В контексті викладеного, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, який вказав, що наявність у позивача стажу роботи за Списком № 2 може підтверджуватись записами в трудовій книжці, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2 для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку періоди роботи на Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно», яке реорганізовано у ВАТ «Черкаське Хімволокно» з 17 червня 1987 року по 15 червня 1990 року, та з 17 вересня 1990 року по 03 січня 2001 року з підстави невідповідності наданої ВАТ «Черкаське Хімволокно» довідки від 24 липня 2006 року № 672 про періоди спеціального пільгового стажу за Списком № 2 додатку № 5 до Порядку № 637.
Як слідує із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у трудовій книжці позивача БТ-ІІ № 2394668 містяться записи за спірні періоди роботи на Черкаському виробничому об'єднанні «Хімволокно», яке реорганізовано в ВАТ «Черкаське Хімволокно». Так, згідно записів № 1, № 2, № 3, № 4 у період з 17 червня 1987 року по 15 червня 1990 позивач працювала на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматиці хімічного цеху №1. Відповідно до записів № 5, №6, №7 з 17 вересня 1990 року по 03 січня 2001 року позивач працювала на посаді слюсаря з контрольно-вимірювальних приладів та автоматиці хімічного цеху №1.
Отже, як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, у трудовій книжці позивача наявні всі необхідні записи, які підтверджують, що ОСОБА_1 працювала зі шкідливими умовами праці, тому періоди роботи з 17 червня 1987 року по 15 червня 1990 року та з 17 вересня 1990 року по 03 січня 2001 року підлягають зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно із Списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року.
Згідно п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Вказані списки складені по виробничому принципу, кожному розділу і підрозділу відповідає відповідне виробництво або конкретний вид робіт. Тому, право на пільгову пенсію визначається в залежності від того, в якому виробництві або на яких роботах був зайнятий той чи інший працівник. При цьому, немає значення, в штаті якої організації або якого підрозділу організації перебуває робітник.
Визначальним фактором при встановлені права на дострокове призначення пенсії за віком є факт зайнятості робітника на виробництві або на виконанні окремих робіт, передбачених Списками.
В довідці ВАТ «Черкаське Хімволокно» від 24 липня 2006 року № 672 про особливий характер роботи чи умов праці вказано, що позивач працювала повний робочий день слюсарем, що передбачено Списком №2, р. ХХХІ, код 23401000-1753Г, а також міститься посилання на архівну особову картку. При цьому, вказана довідка має всі необхідні реквізити, відомості щодо особи, підписи повноважних осіб та печатку підприємства, у зв'язку з чим судом не було встановлено, а відповідачем не доведено її невідповідність додатку № 5 до Порядку № 637.
В будь якому випадку формальна невідповідність такої довідки не може позбавляти позивача права на отримання пенсії на пільгових умовах, яке передбачено п. «б» ч. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ставити його в нерівне становище з іншими пенсіонерами.
Отже, враховуючи, що позивач має повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, ї трудова книжка містить всі необхідні відомості для призначення пільгової пенсії за Списком № 2, посада на якій працював позивач включена до переліку професій з шкідливими умовами праці, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв неправомірно.
При розгляді апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:« 1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою. 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1».
Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Так, у справі «Тлімменос проти Греції» ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Дискримінація у даному випадку проявляється у тих обставинах, що особам, які мали можливість отримати документи на підтвердження пільгового стажу роботи було призначено пенсію на пільгових умовах, а позивач фактично працюючи за тих самих обставин та умов, внаслідок реорганізації (ліквідації) підприємства, не маючи можливості отримати відповідні документи, може бути позбавлений законного права на призначення пенсії на пільгових умовах.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 08 липня 2020 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку