Справа № 826/17227/17 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.
08 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
- скасувати рішення Уповноваженої особи зазначене у наказі № 42/2 від 01.06.2016 в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача у сумі 100885,23 грн.;
- зобов'язати Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду в розмірі 100885,23 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2019 закрито провадження у справі у частині скасування рішення Уповноваженої особи у наказі № 42/2 від 01.06.2016 в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки позивача у сумі 100885,23 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 задоволено адміністративний позов.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення позивача до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_1, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський», за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сумі 100885,23 грн. (сто тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 23 копійок).
Не погоджуючись із вказаним рішенням, уповноважена особа подала апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій, апелянт просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.05.2016 між Банком і позивачем укладено договір № 980-025-000003222 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», згідно з яким, позивачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей.
06.05.2016 позивач вніс готівкою 100000 грн. на вказаний рахунок, що підтверджується копією квитанції від 06.05.2016 № 1003161.
06.05.2016 між позивачем і ТОВ «ІРЦ» укладено договір № 980-025-000234791, згідно з яким, позивач передає у власність ТОВ «ІРЦ» грошові кошти в сумі 100000 грн. на строк по 07.11.2016, а ТОВ «ІРЦ» зобов'язується повернути кошти позивачу та виплатити проценти за ставкою 33,54% річних в порядку та на умовах, встановлених цим договором, перерахувавши вказані кошти на рахунок позивача у ПАТ «Банк Михайлівський» № НОМЕР_1 . При цьому, днем надання суми коштів у власність ТОВ «ІРЦ» вважається день зарахування коштів у сумі 100000 грн. на поточний рахунок товариства відповідно до умов цього договору.
Згідно з платіжним дорученням від 06.05.2016 № 1003037, кошти у сумі 100000 грн. перераховані з рахунку позивача № НОМЕР_1 на рахунок ТОВ «ІРЦ» з призначенням платежу «Перерахування залучених коштів зг. дог. № 980-025-000234791 від 06.05.2016».
19.05.2016 ТОВ «ІРЦ» перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 100000 грн. та відсотки у сумі 885,23 грн., що підтверджується копією довідки про стан рахунку № НОМЕР_1 від 28.07.2016 № 3Г3/662, випискою рахунку № НОМЕР_1 з 19.05.2016 по 31.10.2016.
Із 23.05.2016 запроваджено тимчасову адміністрацію Банку на підставі рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 4/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» і рішення виконавчої дирекції Фонду від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.
З 13.07.2016 розпочато процедуру ліквідації Банку на підставі рішення Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» і рішення виконавчої дирекції Фонду від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21.06.2018 № 1758, продовжено строк ліквідації Банку на два роки з 13.07.2018 до 12.07.2020 включно.
Комісією по перевірці правочинів (у т.ч. договорів) на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними, в ході перевірки виявлено, що Банком 19.05.2016 виконано платіжні документи ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» (далі ТОВ "ІРЦ") з перерахування коштів на рахунки 12159 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., при цьому, фінансових можливостей товариства, зокрема, залишку коштів, було недостатньо для проведення вищенаведених правочинів. Виходячи із наведеного, Комісією встановлено, що за ознаками нікчемності та обставин, наведених у додатку до акту, зазначені правочини (транзакції) підпадають під критерії, передбачені п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з наявним у справі витягом від 22.05.2018 з додатку до акта № 2 від 01.06.2016 Комісії, позивача включено до Переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснені перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_2 ТОВ «ІРЦ» у сумі 100885,23 грн.
Листом Уповноваженої особи від 28.07.2016 № 3Г3/662, позивачу повідомлено про нікчемність переказу коштів (транзакції), здійсненого ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 у сумі 100885,23 грн., згідно із ст. 215 ЦК України, п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тому мають бути повернуті.
Не отримавши гарантованого відшкодування за вкладом в межах гарантованої суми, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем - уповноваженою особою під час розгляду справи не доведено правових підстав щодо не включення позивача до Переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (надалі по тексту також - Закон № 4452-VI).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону № 4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником, в розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями ст. 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію, відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з положеннями ст. ст. 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
У спірних правовідносинах, колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.
За змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини.
Тобто, самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік, передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI, є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI
При цьому, за Законом № 4452-VI, до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.
Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.
У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування коштів, посилаючись, при цьому, на пункт 7, 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до вказаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, колегія суддів наголошує на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між банком та позивачем, згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Так, ст. 1062 Цивільного кодексу України, установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
У даному випадку, позивач є вкладником, в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки між банком та позивачем був укладений договір банківського рахунку на який, власне, й було перераховано ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти.
Так, перерахування коштів відбулось, згідно умов договору, в той час як ПАТ «Банк Михайлівський», не був стороною вказаного правочину, а лише виконував функцій розрахунково-касового обслуговування.
Крім того, 15.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» (набрав чинності 19.11.2016), яким, зокрема, розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» доповнено пунктом 15 такого змісту: «До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Таким чином, у зв'язку з законодавчими змінами позивач може бути прирівняна до вкладника та мати право на відшкодування за вкладом, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг».
Колегія суддів вважає, що відповідачем - уповноваженою особою не зазначено фактичних обставин і не надано до суду першої інстанції, а також, до апеляційної скарги доказів здійснення Банком після віднесення його 22.12.2015 до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Договір банківського рахунку, хоча і укладений після віднесення Банку до категорії проблемних, однак, доказів того, що цей договір збільшує витрати, пов'язані з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, не надано.
У свою чергу, трансакція з перерахування коштів з рахунку ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивача, зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду у п. 45 постанови від 04.07.2018 № 826/1476/15, не є правочином, укладеним між Банком та позивачем, тому посилання відповідача на нікчемність цього правочину відповідно до п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 є безпідставними і не доводять правомірність не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Посилання відповідача у своїх запереченнях на встановлені для Банку обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, не можуть прийматись до уваги, оскільки жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського рахунку та зарахування на рахунки позивача коштів від ТОВ «ІРЦ» цією постановою не встановлено. Також, вказана постанова є банківською таємницею, яка має обмежене коло осіб для поширення змісту останньої. Постанова Правління НБУ від 22.12.2015 № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 № 295/БТ змінами, стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого Банку, а не його клієнтів.
Також, колегія суддів бере до уваги те, що укладення договору банківського рахунку і зарахування коштів на рахунок позивача відбулось до запровадження тимчасової адміністрації банку (23.05.2016), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону № 4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними, а тому, під час розгляду цього спору, судом першої інстанції не встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів від іншої особи, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і п. п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 обставин, з якими пов'язується нікчемність правочину. У цій частині висновки суду першої інстанції є правильними.
За вказаних обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
О.І. Шурко