Справа № 709/646/20
(заочне)
07 липня 2020 року смт.Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ "Акцент-Банк" (далі - позивач) звернулося до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 грудня 2018 року на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № SAMABWFC00001828725, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на
16 квітня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 20170 грн. 73 коп., яка складається із
12124 грн. 01 коп. заборгованості за кредитом; 8046 грн. 72 коп. заборгованості по відсоткам.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача кредитну заборгованість у розмірі 20170 грн. 73 коп. та судові витрати у розмірі 2102 грн.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Представник позивача одночасно з позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення не заперечував. Відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового підтвердження. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду відповідач не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
06 грудня 2018 року на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір (а.с. 6).
При цьому, анкета-заява, копія якої додана позивачем до позовної заяви, не містить посилань на умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитом.
В підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем надано розрахунок заборгованості за договором, яка станом на 16 квітня 2020 року становить 20170,7351 гривень та складається з наступного:
-12124 грн. 01 коп. заборгованості за кредитом;
-8046 грн. 72 коп. заборгованості по відсоткам
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку позивач.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення визначаються сторонами у самому договорі).
У Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку від
06 грудня 2018 року процентна ставка не зазначена.
Банк, тобто позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник, тобто відповідач), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості станом на 16 квітня 2020 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Зазначеним документом визначені, в тому числі пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також додаткові положення щодо дії договору, строку повернення кредиту та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, порядку повернення кредиту, надані банком (позивачем) Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідатиме встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливого розгляду справи судом.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки останній є значним за обсягом документом, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач належним чином повідомив споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважав узгодженими банк.
З вказаних підстав не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення процентів.
Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав і законних інтересів судом шляхом зобов'язання відповідача виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17.
За таких обставин стягненню підлягає лише заборгованість за кредитом у розмірі 12124,01 гривень.
Враховуючи, що стягненню з відповідача підлягає виключно сума безпосередньо отриманих за допомогою банківської карти коштів, за відсутності визначеного договором порядку нарахування відсотків за користування кредитом.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 12124,01 гривень, що становить 60,10% (12124,01 / 20170,73 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1263,30 гривень (2102,00 / 100 х 60,10).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 141, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь АТ "Акцент-Банк" (код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001828725 від 06 грудня 2018 року у розмірі 12124,01 гривень, а також судовий збір у розмірі 1263,30 гривень, а всього 13387,31 (тринадцять тисяч триста вісімдесят сім гривень 31 копійку) гривень.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суд
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя В.В.Левченко