Справа № 712/1730/20
Провадження № 2-а/712/61/20
09 липня 2020 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши в спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, посилаючись на те, що постановою серії ЕАК № 2145044 від 22.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, інспектором УПП в Черкаській області лейтенантом поліції Шульжиком О.В., 1 батальйон 2 рота, незаконно було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Зокрема як вбачається з оскаржуваної постанови 22.02.2020 року о 12 год. 50 хв., водій керував ТЗ та не виконав вимогу горизонтальної розмітки 1.3 та перетнув її при перевірці документів не мав при собі та не пред'явив чинного страхового поліса чим порушив п. 2.1 ПДР - Відсутність у водія поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ.
Разом з цим з діями інспектора поліції він погодитись не може, так як він не порушував жодних правил дорожнього руху, а в постанові зазначена неправдива інформація щодо того, що він нібито не виконав вимогу горизонтальної розмітки 1.3 та перетнув її.
Крім того у неї був поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але він його пред'являти не зобов'язаний був, так як поліція зупинила його безпідставно та безпідставно звинуватила у порушенні правил дорожнього руху, яких він насправді не порушував, а тому інспектор поліції не мав права вимагати від неї пред'явлення страхового поліса.
Поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів він не пред'являв з тих підстав, що відповідно до п. 21.2 закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» існують лише два випадки, коли поліцейський може перевірити відповідний поліс: при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху; при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки правил дорожнього руху він фактично не порушував, протокол щодо порушення ним будь-яких правил дорожнього руху не складався та дорожньо-транспортної пригоди він не вчиняв, то відповідно до вищевикладеного підстав пред'явлення полісу не було.
Разом з тим його звинуватили в тому, що він не виконав вимогу пункту 2.1 «Правил дорожнього руху» (ПДР), керував транспортним засобом з відсутністю поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, внаслідок чого винесено постанову серії ЕАК № 2145044 від 22.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень.
Вважає, що інспектор УПП в Черкаській області лейтенант поліції Шульжик О.В. 1 батальйон 2 рота діяв неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства, що призвело до винесення незаконної постанови й накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень, з наступних підстав: є лише два випадки, коли поліцейський може перевірити поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та виписати протокол за його відсутність: при складанні протоколу щодо порушень правил дорожнього руху; при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.
Тобто, якщо водій нічого не порушив і на нього не складається протокол за інше адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху та він не є учасником дорожньо-транспортної пригоди, то вимагати від водія пред'явлення полісу страхування у співробітника поліції немає підстав, а отже не має підстав його притягувати до адміністративної відповідальності за відсутність полісу страхування, як наслідок відмови від його пред'явлення.
В даному разі поліцейський хоч і зазначив в оскаржуваній постанові, що він не виконав вимогу горизонтальної розмітки 1.3 та перетнув її, про те це не підтверджено жодними доказами та не відповідає дійсності, до відповідальності за дане правопорушення його не притягували, протокол чи постанову за порушення ПДР (не виконання вимоги горизонтальної розмітки 1.3) щодо нього складено не було.
Таким чином, обов'язок водія пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки поліс страхування виникає лише у випадках складання відносно даного водія протоколу за інше адміністративне правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху та у випадках, коли він є учасником дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі вищевикладеного вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, оскільки в його діях чи бездіяльності відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Просить постанову серії ЕАК № 2145044 від 22.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором УПП в Черкаській області лейтенантом поліції Шульжиком О.В., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП скасувати, та провадження в справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою суду від 26 лютого 2020 року відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та розглядати справу у спрощеному позовному провадженні, без виклику сторін.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 червня 2020 року Залучити до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якості співвідповідача - Управління патрульної поліції в Черкаській області.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 лютого 2020 року залишено без задоволення клопотання представника позивача Руденко Юлії Вікторівни про розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до поліцейського взводу роти № 4 БУПП в Черкаській області сержанта поліції Крюк Юлії Анатоліївни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
18.06.2020 року до суду від відповідача управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що інспектор УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича діяв виключно на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України і постанова винесена ним з дотриманням та у повній відповідності норм матеріального і процесуального права та є такою, яка не має підстав для скасування.
Інспектором УПП в Черкаській області лейтенантом поліції Шульжик О.В. не надано суду відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАК № 2145044 від 22 лютого 2020 року складеної інспектором УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича, вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLVO XC70 НОМЕР_1 , 22.02.2020 року 12:50:08 в м. Черкаси, вул. Смілянська, 139 керував ТЗ та не виконав вимогу горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та перетнув її. При перевірці документів не мав при собі та не пред'явив чинного страхового поліса обов'язкового страхування, чим порушив п. 2.1.ґ ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваної постанови, у вину позивач здійснив порушення п. п. 2.1. ґ ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до п. 2.1.ґ Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення) (редакція від 27.03.2019).
Відповідно до п. п. а) п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Пунктом 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, окрім іншого, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників міліції пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідач, як уповноважена особа підрозділу Національної поліції на яку покладено завдання регулювати дорожній рух та здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, мав право вимагати у позивача пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів лише у встановлених законом випадках.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону N 1961-IV, контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Тобто, право для витребування полісу відповідним підрозділом Національної поліції у водія транспортного засобу виникає за наявності двох виключних випадків, передбачених Законом N 1961-IV, які не мали місце в даних правовідносинах.
Представником відповідача у відзиві зазначено, що підставою для зупинення транспортного засобу стало вчинене позивачем правопорушення, а саме позивач не виконав вимогу горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 та перетнув її, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Наведені позивачем обґрунтування не відповідають дійсності, оскільки з доданого до відзиву відеозапису з нагрудної камери відповідача 1, вбачається, що позивач факт вчинення адміністративного правопорушення не заперечував, просив відповідача 1 обмежитись попередженням, що ще раз підтверджує визнання правопорушення вчиненого позивачем.
Однак, відеозапис з нагрудної камери інспектора не містить фіксування самого факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення у вигляді перетину горизонтальної дорожньої розмітки.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (Постанова Верховного Суду від 15 травня 20119 року, справа № 537/2088/17).
В даному випадку поліцейський хоч і зазначив в оскаржуваній постанові, що ОСОБА_1 не виконав вимогу горизонтальної розмітки 1.3 та перетнув її, однак це не підтверджено жодними доказами та не відповідає дійсності, до відповідальності за дане правопорушення позивача не притягнуто, протокол чи постанову за порушення ПДР (не виконання вимоги горизонтальної розмітки 1.3) щодо позивача складено не було.
Отже підстав для застосування до ОСОБА_1 санкції, передбаченої частиною першою статті 126 КУпАП у Інспектора не було.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
При таких обставин, приходить до висновку, що вимога відповідача пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була незаконною, а тому відмова позивача виконати дану вимогу поліцейського була обґрунтованою, і не може вставитись у вину вчинення адміністративного правопорушення, виходячи з положень ст. 9 КУпАП, якою передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження законності його дій при висуненні позивачу вимоги пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що є підставою для скасування постанови ЕАК № 2145044 від 22.02.2020, закриття провадження у справі по адміністративне правопорушення та задоволенню позову в цій частині.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 121, 126, 251, 265, 283 КУпАП, ст.ст. 9, 72, 77, 162, 242-246, 257, 258, 262, 263, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора УПП в Черкаській області Шульжик Олексія Валерійовича, Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАК № 2145044 від 22.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором УПП в Черкаській області лейтенантом поліції Шульжиком О.В., про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та провадження в справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» КАС України, на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження рішення суду продовжується на строк дії такого карантину.
Головуючий: