Справа № 712/1853/20
Провадження № 2/712/1210/20
02 липня 2020 року Соснівський районний суд м.Черкаси у складі:
головуючого - судді Мельник І.О.
з участю секретаря Хоменко А.В.
позивачки - ОСОБА_1 , її представника - адвоката Манзар Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . На сьогоднішній день, відповідач, член сім'ї попереднього власника, зареєстрований в вище зазначеній квартирі та не знімається з реєстрації добровільно, у зв'язку з чим, створює позивачу перешкоди у здійсненні її права власності на майно, а саме позбавляє останню отримувати відповідно до чинного законодавства пільги та субсидію, і крім того не оплачує комунальних послуг. Враховуючи викладене, просить суд усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом визнання відповідачки, такою що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.06.2020 здійснено перехід з розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позивачка та її представник - адвокат Манзар Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позов, проти винесення заочного рішення не заперечували. Позивачка суду пояснила, що місце перебування відповідачки їй невідоме, ніякого зв'язку з нею у неї не має, особистих речей останньої в квартирі позивачки немає. Комунальні послуги позивачка сплачує самостійно. Відповідачка ніякої участі в утриманні даного житла не приймає та ним не користується.
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, проте у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, із заявами не зверталася, відзив на позовну заяву суду не надала.
Зі згоди позивачки, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши позивачку, її представника, покази свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів. Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2019 та договором купівлі-продажу квартири від 19.12.2019.
З відповіді, наданої Управлінням з питань державної реєстрації ЧМР № 3118-01-10 від 20.02.2020, вбачається, що в будинку АДРЕСА_2 адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 13.12.1978 по теперішній час; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 21.12.2019 по теперішній час.
Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться у судовому порядку.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 386 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначив, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
В постанові від 16 січня 2012 року у справі №6-57цс 11, Верховний суд України виклав правову позицію, якою чітко встановлено, який порядок повинен бути застосований до правовідносин щодо вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку особи, яка не являється членом сім'ї власника або ж наймача. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 05.11.2014 по справі № 6-158цс14 ; від 29.01.2018 у справі № 766/1955/16-ц, де зазначається, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності у особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Отже, у власника житлового приміщення є право вимагати захисту порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь-яких осіб, які не є і не були членами його сім'ї.
Так, в судовому засіданні допитана савідок ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що будучи ріелтором, займалася пошуком квартири для ОСОБА_1 , пам'ятає, що квартира АДРЕСА_1 , була порожня, ніяких речей там не було, ніхто в ній вже не проживав.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 подруга їх сім'ї, допомагав робити у придбаній квартирі АДРЕСА_1 ремонт, яка нач придбання було повністю порожня і в ній ніхто не мешкав.
ОСОБА_5 , допитана в судовому засіданні як свідок, пояснила, що вона є подругою позивачки, разом жили в одному будинку, а потім остання купила квартиру. На час придбання квартири, вона була порожня,ніхто в ній не проживав, речей попердніх власників не було.
Аналізуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи з достеменно встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована у спірній квартирі АДРЕСА_1 , в якій не проживає, не здійснює оплату за користування квартирою і комунальні послуги, не несе інших витрат по утриманню квартири та не приймає участь у спільному побуті,а тому існують правові підстави для визнання відповідачки такою, що втратила право користування житловим приміщенням і таким чином усуває перешкоди у користуванні майном.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст.316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом визнання особи такою, що втратила право користування задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 09.07.2020.
Головуючий