Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"09" липня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/521/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР"
до відповідача: фізичної особи - підприємця Ремеза Назара Ігоровича
про стягнення 10 674,45 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до фізичної особи - підприємця Ремеза Назара Ігоровича про стягнення 10 674,45 грн. заборгованості.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору-заявки на перевезення вантажу, а саме відповідач частково оплатив надані послуги, проте станом на даний час неоплаченими лишаються послуги на суму 9 800,00 грн.
У зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивач керуючись умовами договору та положеннями чинного законодавства нарахував відповідачу 113,00 грн. 3% річних та 761,45 грн. пені.
Відповідач відзиву на позов з відображенням своєї правової позиції суду не надав.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 червня 2020 року відкрито провадження у справі №918/521/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 07 липня 2020 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
10 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Центр" (позивач, перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Ремез Назаром Івановичем (відповідач, замовник) було укладено договір-заявку №0581 (договір) на перевезення вантажу за маршрутом: з міста Буча до міста Чернівці.
Відповідно до умов договору вартість перевезення становить 13 000 грн. 00 коп.. Замовник зобов'язаний перерахувати оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.
Згідно з товарно-транспортною накладною №678 від 10 липня 2019 року, позивач прийняв для перевезення вантаж: "засоби захисту деревини, змив" та доставив по раніше визначеному маршруту.
Як видно з матеріалів справи, 10 липня 2019 року позивач виписав рахунок №053160 та акт прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) №АЦ-CEN18472 від 11 липня 2019 року на суму 13 000,00 грн.
26 липня 2019 року позивач надіслав відповідачу оригінали документів для підписання: договір-заявка №0581 від 10.07.2019 року, рахунок № 053160 на суму 13 000,00 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №АЦ-CEN 18472, ТТН №648.
Вказані обставини підтверджуються фіскальним чеком від 26 липня 2019 року.
Позивач зазначає, що відповідач не підписав вказані документи.
Надалі, позивач направив відповідачу лист-претензію з вимогою про оплату наданих послуг в сумі 13 000,00 грн. у строк до 04 грудня 2019 року.
Позивач зазначає, що після отримання зазначеної претензії відповідач сплатив заборгованість частково: 02.12.2019 року - 900,00 грн.; 06.12.2019 року - 1 100,00 грн.; 14.01.2020 року - 1 200,00 грн.
Відтак неоплаченими лишаються надані послуги на загальну суму 9 800,00 грн.
Крім того позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 761,45 грн. та 113,00 грн. 3% річних за період з 15 січня 2020 року до 03 червня 2020 року.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг.
Щодо позовних вимог в частини стягнення основної заборгованості судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов'язання, зокрема які виникають на підставі договору перевезення та транспортного експедирування.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з положеннями статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Судом встановлено, що позивач виконав договірні зобов'язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов'язань.
В матеріалах справи відсутні докази заперечень відповідача стосовно будь-яких наданих документів, в тому числі щодо направлених позивачем рахунків та актів наданих послуг.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Суд звертає увагу позивача, що пеня в розумінні статті 549 ЦК України є видом неустойки, а в свою чергу в розумінні статті 546 ЦК України, неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань.
Разом з тим, за імперативним приписом статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі, у випадку недодержання письмової форми, вказаний правочин є нікчемним.
З наданих позивачем доказів суд не встановив наявність укладеного між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання за договором-заявкою на перевезення вантажу №0581 від 10.07.2019 року, відповідно позовні вимоги про стягнення пені не ґрунтуються на умовах правочину відтак є не обґрунтованими, та такими що не підлягають до задоволення.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач за період з 15 січня 2020 року по 03 червня 2020 року нарахував відповідачу 3 відсотки річних в сумі 113,00 грн.
Суд здійснив перевірку правильності розрахунку позивача щодо нарахованої 3% річних приходить до висновку, що розрахунок здійснено відповідно до норм чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, відповідачем не спростованим, а відтак вимоги про стягнення 113,00 грн. 3% річних мають бути задоволені.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Висновки суду
Позивач належним чином виконав договірні зобов'язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині повної оплати отриманих від позивача послуг.
На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Суд погоджується з аргументами позивача стосовно наявної заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 9 800,00 грн., а також щодо обґрунтованості вимог про стягнення відсотків річних в розмірі 113,00 грн. Водночас в задоволенні вимог про стягнення 761,45 грн. пені суд відмовляє з огляду на безпідставність таких вимог.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати в сумі 1 952,06 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
При цьому судові витрати в розмірі 149,94 грн. судового збору покладаються на позивача у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позову.
За змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 02 березня 2015 року, додаткову угоду від 13 травня 2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 13 травня 2020 року, платіжне доручення №002124 від 13 травня 2020 року.
Так, згідно з платіжним дорученням №002124 від 13 травня 2020 року позивач перерахував відповідачу 18 000,00 грн. згідно акту №03/06 (в тому числі 6 000,00 грн. за надання послуг щодо стягнення боргу з ФОП Ремез Н.І.).
Отже, суд вважає доведеним понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, враховуючи пропорційний розподіл судових витрат у зв'язку з частковим задоволенням позову, за розрахунком суду на відповідача має бути покладено 5 581,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Решту понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 418,45 грн. суд залишає за позивачем.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Ремеза Назара Ігоровича ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, м. Київ, пров. Чугуївський 21, код ЄДРПОУ 31202310) 9 800 (дев'ять тисяч вісімсот) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 00 коп., 1 952 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят два) грн. 06 коп. судового збору та 5 581 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят один) грн. 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В частині вимог про стягнення 761,45 грн. пені - відмовити.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "АРСЕНАЛ-ЦЕНТР" (03067, м.Київ, пров. Чугуївський 21, код ЄДРПОУ 31202310).
Відповідач (Боржник): Фізична особа - підприємець Ремез Назар Ігорович ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Качур А.М.