"01" липня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/462/20
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Кравець В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Земляк І.С. на підставі ордеру;
Від відповідача: Мельниченко Н.О. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про стягнення 432 520,21 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” (далі по тексту - ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (далі по тексту - КП „Теплопостачання міста Одеси”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 432 520,21 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 397 127,77 грн., збитків від інфляції у розмірі 21 552,38 грн., трьох відсотків річних у розмірі 13 840,06 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе умовами договорів №ТМО-167/18 від 09.07.2018р., №ТМО-184/18 від 08.08.2018р., №ТМО-97/19 від 11.04.2019р. в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт.
КП „Теплопостачання міста Одеси” у поданому до господарського суду відзиві на позову заяву було визнано позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 397 127,77 грн., в іншій частині позову відповідач просив відмовити ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект”. Крім того, КП „Теплопостачання міста Одеси” було наголошено про наявність правових підстав для вирішення судом питання щодо зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій. Відповідачем також було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем КП „Теплопостачання міста Одеси” та вжиттям останнім заходів щодо врегулювання існуючої заборгованості шляхом укладення мирових угоди, скасування арештів тощо.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
09.07.2018р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” (Замовник) та ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” (Виконавець) було укладено договір №ТМО-167/18, відповідно до п. п. 1.1-1.3 якого Виконавцем були прийняті на себе зобов'язання щодо виконання проектування робіт „Реконструкція ділянки теплової мережі від котельні «Північна-2» до вул. Генерала Бочарова в м. Одеса. Від ТК УТ-1 до ТК003. Коригування.” згідно Завдання на проектування, а Замовник зобов'язується прийняти розроблену Виконавцем проектну документацію та оплатити виконані Виконавцем роботи в розмірі та в порядку, передбаченому договором. Найменування робіт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Проектування робіт «Реконструкція ділянки теплової мережі від котельні «Північна-2» до вул. Генерала Бочарова в м. Одеса. Від ТК УТ-1 до ТК3003. Коригування.» Детальний перелік виконуваних Виконавцем робіт узгоджується сторонами і оформлюється в письмовій формі у вигляді завдання на проектування, яке з моменту підписання його сторонами стає невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору №ТМО-167/18 від 09.07.2018р. ціна договору та відповідно загальна вартість робіт визначається зведеним кошторисом на проектні та вишукувальні роботи і становить 146 854,80 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Вартість виконуваних робіт може бути змінена виключно за письмовою згодою обох сторін з обов'язковим оформленням у вигляді додаткової угоди до цього договору. Розрахунки за виконані роботи, за цим договором проводяться Замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту двостороннього підписання акту здачі-приймання виконаних проектних робіт.
Відповідно до п. 3.4 договору №ТМО-167/18 від 09.07.2018р. після закінчення виконання проектних робіт (їх частини) Виконавець надає Замовнику комплект документації (їх частини), розробленої відповідно до ДБН, а також акт здачі-приймання виконаних проектних робіт. Замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання виконаних проектних робіт розглядає переданий йому Виконавцем комплект документації та за результатами такого розгляду підписує акт здачі-приймання виконаних проектних робіт. У разі відмови від підписання такого акту Замовник протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання виконаних проектних робіт направляє Виконавцю свої заперечення і обґрунтування причин не підписання акту, а також перелік необхідних доробок і термінів їх виправлення.
Положеннями п. 8.1 договору №ТМО-167/18 від 09.07.2018р. встановлено, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018р., а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.
Слід зазначити, що завдання на проектування, зведений кошторис на проектні та вишукувальні роботи, кошторис на проектні (вишукувальні) роботи були узгодженні сторонами у додатках до договору №ТМО-167/18 від 09.07.2018р.
10.08.2018р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” та ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” було складено та підписано акт №71/07-18КЕМП здачі-приймання виконаних робіт (проектно-вишукувальної документації) за договором №ТМО-167/18 від 09.07.2018р., загальна вартість яких складає 137 007,37 грн. Крім того, на підтвердження факту виконання робіт щодо розроблення проектно-вишукувальної документації позивачем було надано суду експертний звіт, затверджений ДП „Укрдержбудекспертиза”.
З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір №ТМО-184/18 від 08.08.2018р. та договір №ТМО-97/19 від 11.04.2019р. на розроблення проектно-вишукувальної документації. При цьому, умови вказаних договорів в частині приймання-передачі виконаних ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” робіт, а також строків їх оплати з боку КП „Теплопостачання міста Одеси” є тотожними умовам договору №ТМО-167/18 від 09.07.2018р.
16.11.2018р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” та ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” було складено та підписано акт №91/09-18КЕМП здачі-приймання виконаних робіт (проектно-вишукувальної документації) за договором №ТМО-184/18 від 08.08.2018р., загальна вартість яких складає 168 180,00 грн. Крім того, на підтвердження факту виконання робіт щодо розроблення проектно-вишукувальної документації позивачем було надано суду експертний звіт, затверджений ДП „Укрдержбудекспертиза”.
02.05.2019р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” та ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” було складено та підписано акт №79/04-19КЕМП здачі-приймання виконаних робіт (проектно-вишукувальної документації) за договором №ТМО-97/19 від 11.04.2019р., загальна вартість яких складає 91 940,40 грн. Крім того, на підтвердження факту виконання робіт щодо розроблення проектно-вишукувальної документації позивачем було надано суду експертний звіт, затверджений ДП „Укрдержбудекспертиза”.
20.02.2019р. ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” звернулось до КП „Теплопостачання міста Одеси” із листом №39/02-19, відповідно до якого просило сплатити заборгованість за договорами №ТМО-167/18 від 09.07.2018р., №ТМО-184/18 від 08.08.2018р., №ТМО-97/19 від 11.04.2019р. у загальному розмірі 397 127,77 грн.
19.09.2019р. ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” звернулось до КП „Теплопостачання міста Одеси” із претензією №001, відповідно до якої просило сплатити заборгованість у загальному розмірі 397 127,77 грн., яка є вартістю виконаних позивачем робіт із виготовлення проектно-вишукувальної документації за укладеними між сторонами договорами у 2018-2019рр.
Листом №02-01-01-235 від 27.09.2019р. КП „Теплопостачання міста Одеси” у відповідь на претензію ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” за №001 від 19.09.2019р. було повідомлено, що КП „Теплопостачання міста Одеси” не відмовляється від обов'язку сплатити заборгованість за укладеними між сторонами договорами у загальному розмірі 397 127,77 грн. При цьому, відповідачем було повідомлено, що причиною неналежного виконання прийнятих на себе відповідачем за договорами обов'язків є скрутне фінансове становище підприємства та арешт рахунків відповідача.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до КП „Теплопостачання міста Одеси”, ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” було наголошено про порушення відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договорів №ТМО-167/18 від 09.07.2018р., №ТМО-184/18 від 08.08.2018р., №ТМО-97/19 від 11.04.2019р. в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950р. передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 846 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Приписами п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України врегульовано, що Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 890 ЦК України підрядник зобов'язаний передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” прийняті на себе за умовами договорів №ТМО-167/18 від 09.07.2018р., №ТМО-184/18 від 08.08.2018р., №ТМО-97/19 від 11.04.2019р. зобов'язання в частині розроблення проектно-вишукувальної документації були виконанні належним чином, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання виконаних робіт (проектно-вишукувальної документації) №71/07-18КЕМП від 10.08.2018р. на суму 137 007,37 грн., №91/09-18КЕМП від 16.11.2018р. на суму 168 180,00 грн., акт №79/04-19КЕМП від 02.05.2019р. на суму 91 940,40 грн.
Проте, в порушення наведених норм закону та положень договорів №ТМО-167/18 від 09.07.2018р., №ТМО-184/18 від 08.08.2018р., №ТМО-97/19 від 11.04.2019р. КП „Теплопостачання міста Одеси” не було оплачено позивачеві вартості виконаних робіт щодо розроблення проектно-вишукувальної документації, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у загальному розмірі 397 127,77 грн. З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” про стягнення суми основного боргу у розмірі 397 127,77 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості виконаних позивачем робіт, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати збитки від інфляції у загальному розмірі 21 552,38 грн., які були нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 91 940,40 грн. протягом періоду з 02.06.2019р. по 31.01.2020р., на суму боргу у розмірі 168 180,00 грн. протягом періоду з 17.12.2018р. по 31.01.2020р., на суму боргу у розмірі 137 007,37 грн. протягом періоду з 10.09.2018р. по 31.01.2020р.
Крім того, позивачем у порядку ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачеві до сплати три відсотки річних у загальному розмірі 13 840,06 грн., які були нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 91 940,40 грн. протягом періоду з 02.06.2019р. по 18.02.2020р., на суму боргу у розмірі 168 180,00 грн. протягом періоду з 17.12.2018р. по 18.02.2020р., на суму боргу у розмірі 137 007,37 грн. протягом періоду з 10.09.2018р. по 18.02.2020р.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” до КП „Теплопостачання міста Одеси” шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 21 552,38 грн., трьох відсотків річних у розмірі 13 840,06 грн.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Приймаючи до уваги вищенаведені положення чинного законодавства, враховуючи обставини справи, незначний розмір заявлених позивачем до стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції, нарахованих ТОВ „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” на заборгованість за трьома договорами, а також довготривалий період невиконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення трьох відсотків річних та збитків від інфляції.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявленого КП „Теплопостачання міста Одеси” клопотання про відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” від 17 жовтня 2012 року N 9 відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
На підтвердження наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення суду по даній справі КП „Теплопостачання міста Одеси” було надано суду звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2019р.; баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2019р.; лист публічного акціонерного товариства „Ощадбанк” №113.33/5620 від 20.11.2019р. про відкриті рахунки та накладені органами державної виконавчої служби на підставі постанов арешти на кошти відповідача; лист публічного акціонерного товариства „Банк Восток” за №05/3357 від 02.04.2020р. про відкриті рахунки та накладені органами державної виконавчої служби арешти на кошти відповідача.
За результатами надання правової оцінки наданим КП „Теплопостачання міста Одеси” доказам на підтвердження наявності правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, господарський суд зауважує, що наявні в матеріалах справи документи не відображають у повній мірі інформацію про фінансовий стан відповідача станом на момент вирішення судом даного спору, оскільки надані відповідачем документи були складені у 2019р., тільки один із наданих листів містить відомості про накладені арешти у квітні 2020р. Наведене, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження відкриття відповідачем рахунків лише у публічному акціонерному товаристві „Ощадбанк” та публічному акціонерному товаристві „Банк Восток”, дозволяє господарському суду дійти висновку про недоведеність відповідачем передбачених ст. 331 ГПК України правових підстав для відстрочення виконання судового рішення, що має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявленого КП „Теплопостачання міста Одеси” клопотання.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 432 520,21 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 397 127,77 грн., збитків від інфляції у розмірі 21 552,38 грн., трьох відсотків річних у розмірі 13 840,06 грн.
Положеннями ч. 2 ст. 123 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України „Про судових збір” від 8 липня 2011 року N 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Підсумовуючи вище наведені положення чинного законодавства, враховуючи визнання комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” заявлені позивачем вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 397 127,77 грн. до початку розгляду судом справи по суті, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення товариству з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” з державного бюджету судового збору у розмірі 2978,47 грн. Решта суми судового збору у розмірі 3509,35 грн. покладається судом на відповідача відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 25 000,00 грн. клопотання про покладення яких на відповідача було заявлено позивачем під час розгляду судом даного спору, суд виходить з наступного. Варто зауважити, що комунальним підприємством „Теплопостачання міста Одеси” під час вирішення судом даного спору було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, посилаючись на віднесення даної справи до нескладної, визнання відповідачем суми основного боргу, скрутне фінансове становище відповідача, а також завищення позивачем понесених витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №1702/20 від 17.02.2020р., укладений між позивачем та адвокатською компанією „Полонський і Партнери”, звіт про результати та хід виконання доручення, опис виконаних робіт, виписку по банку на підтвердження перерахування позивачем адвокатській компанії грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги №1702/20 від 17.02.2020р.
Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Господарським судом відхиляється клопотання комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки відповідачем не було доведено суду, що витрати, які підлягають розподілу між сторонами є неспівмірними із виконаною адвокатом позивача роботою, обсягом наданих доказів та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. При цьому, фінансовий стан сторони відповідно до вимог ст. 126 ГПК України у будь-якому випадку не виступає єдиним та достатнім критерієм оцінки неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу. Слід також зазначити, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн. є співмірними із ціною позовних вимог, розмір яких складає 432 520,21 грн.
Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачена необхідність покладення судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову - на відповідача, враховуючи задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект”, суд вважає за необхідне віднести на рахунок відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” /65110, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б, ідентифікаційний код 34674102/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” /04060, м. Київ, вул. Миколи Подвойського, буд. 4, кв. 40, ідентифікаційний код 34532048/ суму основного боргу у розмірі 397 127,77 грн. /триста дев'яносто сім тисяч сто двадцять сім грн. 77 коп./, збитки від інфляції у розмірі 21 552,38 грн. /двадцять одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві грн. 38 коп./, три відсотки річних у розмірі 13 840,06 грн. /тринадцять тисяч вісімсот сорок грн. 06 коп./, судовий збір у розмірі 3509,35 грн. /три тисячі п'ятсот дев'ять грн. 35 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн. /двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп./.
3. Повернути з державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одеса /65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-технічний проектний центр „Київенергомережпроект” /04060, м. Київ, вул. Миколи Подвойського, буд. 4, кв. 40, ідентифікаційний код 34532048/ судовий збір у розмірі 2978,47 грн. /дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім грн. 47 коп.; сплачений згідно платіжного доручення №6 від 19.02.2020р./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 09 липня 2020 р.
Суддя С.П. Желєзна