02.07.2020 Справа № 914/730/20
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство", с. Ожидів, Буський район, Львівська область,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Безуха Андрія Петровича, присілок Копані, с. Сілець, Сокальський район, Львівська область,
предмет позову: стягнення 472 997,00 грн.,
підстава позову: порушення зобов'язань з перевезення вантажу,
за участю представників:
позивача: Дегтяренко Олексій Олександрович - адвокат, ордер від 20.05.2020 року,
відповідача: Безух Андрій Петрович - особисто, Богдан Петро Матвійович - адвокат, ордер № 1026236 від 08.06.2020р.,
встановив:
у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" до відповідача Фізичної особи-підприємця Безуха Андрія Петровича про стягнення 472 997,00 грн.
У судовому засіданні 20.05.2020 року відкладено підготовче засідання на 10.06.2020 року.
10.06.2020 року від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи відзиву, заяви про повернення позову без розгляду, заяви про виклик свідків, заяви про застосування строків спливу позовної давності.
Судове засідання 10.06.2020 року не відбулося у зв'язку з тимчасовою відсутністю судді, пов'язаною з відпусткою. Ухвалою суду від 12.06.2020 року підготовче засідання призначено оголошено перерву до 02.07.2020 року.
02.07.2020 року представником відповідача подано клопотання про долучення документів: заяви про визначення юридичної природи заяви О . О . Дегтярснко про усунення недоліків позовної заяви; клопотання про зняття з адвоката Богдан П.М. попередження, винесеного судом за вживання українського академічного слова «писулька»; заяву про внесення в ЄРДР злочинів, скоєних посадовими особами позивача.
У судовому засіданні 02.07.2020 року за участю представників сторін судом розглянуто клопотання відповідача про повернення позивачу позовної заяви без розгляду, подане 10.06.2020 року з підстав недотримання вимог щодо форми, змісту позову та заяви адвоката Дегтяренко О.О.
Так, статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до позовної заяви та документи, як додаються до позовної заяви. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. А згідно з ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Судом на стадії відкриття провадження у даній справі виявлено певні недоліки, допущені при поданні позовної заяви, які описані в ухвалі суду про залишення позову без руху, як це передбачено ст. 174 ГПК України. На підтвердження доказів надіслання відповідачу позовної заяви з додатками до позову долучено фіскальний чек, поштову накладну, опис вкладення у цінний лист, тому твердження відповідача про відсутність таких доказів не відповідають дійсності.
У позовній заяві зазначено реквізити сторін. Так, у поштовому індексі відповідача зазначено « 80096», а не « 80086», проте, наведене не спричинило наслідків у вигляді надіслання позовної заяви з додатками відповідачу на неправильну адресу, адже згідно з поштовою накладною адреса, у тому числі поштовий індекс, вказані правильно: « 80086». Більше того, згідно з відстеженням поштового відправлення (позовної заяви з додатками) за трек-кодом 7900061264040 31.03.2020 року «відправлення вручено особисто за адресою 80086, с. Сілець», однак, 16.04.2020 року здійснено відмітку про «повернення за зворотною адресою».
Стосовно недотримання позивачем вимог щодо усунення недоліків, допущених при поданні позовної заяви, та не подання нової позовної заяви, суд зазначає, що вимоги оформлення заяви про усунення недоліків чинним ГПК України не встановлено, зокрема, обов'язку подавати повторно позовну заяву не передбачено. Тому заява про усунення недоліків, подана адвокатом позивача, і не мала оформлятися новою позовною заявою.
Щодо відсутності у поданій заяві реквізитів справи та прізвища судді, а також доказів її надіслання іншій стороні, то такі заперечення є безпідставними, оскільки докази надіслання відповідачу заяви про усунення недоліків з додатками наявні, а номер справи та прізвище судді зазначені в тексті заяви.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).
Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 4.12.95 та «Нун'єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).
Твердження відповідача про відсутність в позовній заяві способів захисту, викладу обставин та доказів на підтвердження таких обставин і правових підстав позову, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та попереднього розрахунку судових витрат, суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, адже відповідні відомості наведені в позовній заяві (стор. 4) у формі та в обсязі, визначених позивачем на власний розсуд, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства. Крім цього, суд зазначає, що пред'явлення претензії до подання позову є правом, а не обов'язком, що вбачається із приписів ст. 925 ЦК України (до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами) та ст. 315 ГК України (до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії).
Також суд звертає увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17).
Проаналізувавши зазначені відповідачем підстави для повернення чи залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Буське сорто-насінницьке підприємство" без розгляду, суд вважає такі не обгрунтованими, що має наслідком відмову у задоволенні заяви відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Безуха Андрія Петровича від 28.05.2020 року, поданої суду 10.06.2020 року, про повернення позивачу позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Повний текст ухвали складено 08.07.2020 року.
Суддя Р.І. Матвіїв