ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2020Справа № 910/3294/20
За позовом Приватного підприємства "Універсал-центр"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суннерг ЮА"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача не з'явилися;
від відповідача Трубчанінов С.С. (адвокат).
В судовому засіданні 30.06.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника відповідача, що повне рішення буде складено 09.07.2020 року.
04 березня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Універсал-центр" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 15.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суннерг ЮА" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 7/062019 від 07.06.2019 року в розмірі 167 377,62 грн., з них: основного боргу - 163 800,00 грн. (сто шістдесят три тисячі вісімсот гривень) та 3% річних - 3577,62 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень 62 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 7/062019 від 07.06.2019 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2019 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3294/20, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 07.04.2020 року.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання у даній справі, призначене на 07.04.2020 року не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року судове засідання призначено на 14.05.2020 року.
12.05.2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 716 077,62 грн. та 3% річних у розмірі 3577,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року розгляд справи відкладено на 09.06.2020 року.
09.06.2020 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що в рамках договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті та оплачені роботи на загальну суму 557 472,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 11 від 18.06.2019 року на суму 158 400,00 грн. та № 14 від 24.06.2019 року на суму 399 072,00 грн. Жодних інших робіт (послуг), окрім вказаних в вищезазначених актах позивач в рамках договору не виконував.
В судовому засіданні 09.06.2020 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 30.06.2020 року представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання 30.06.2020 року не з'явився, через відділ діловодства суду подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
07.06.2019 року між Приватним підприємством "Універсал-центр" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Суннерг ЮА" (надалі - відповідач, замовник) укладено договір № 7/062019 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується відсипати дорогу з щебеню з траси Юр'ївка - Кутище Любарський район, Житомирської обл. до складу матеріалів на об'єкті будівництва Polish.
В п. 2.1. договору визначено, що вартість послуг становить 198,00 грн./м2, в т.ч. ПДВ (33 грн.).
Відповідно до п. 2.2. договору оплата здійснюється по факту надання послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання замовником акту про надання послуг та отримання від виконавця рахунку для оплати.
За умовами п. 2.3. договору замовник сплачує аванс в розмірі 79 200,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору № 7/062019 від 07.06.2019 року були виконані, а відповідачем прийняті роботи, загальний обсяг яких складає 6414 м2, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг) від 18.06.2019 року № 11, від 18.07.2019 року № 11, від 24.06.2019 року № 14.
Як вказує позивач, загальна вартість робіт за договором становить 1 269 972,00 грн., з розрахунку: 158 400,00 грн. (вартість робіт за актом № 11 від 18.06.2019 року) + 725 472,00 грн. (вартість робіт за актом № 14 від 24.06.2019 року) + 386 100,00 грн. (вартість робіт за актом № 11 від 18.07.2019 року) = 1 269 972,00 грн.
Позивач зазначає, що за виконані ним роботи відповідач розрахувався лише частково, а саме: 79 200,00 грн. - авансовий внесок (підтверджується рахунком-фактурою № 4 від 07.06.2019 року та платіжним дорученням № 83 від 11.06.2019 року) + 399 072,00 грн. - часткова оплата за роботи (підтверджується рахунком-фактурою № 14 від 24.06.2019 року та платіжним дорученням № 167 від 25.06.2019 року) + 79 200,00 грн. - часткова оплата за роботи (підтверджується платіжним дорученням № 772 від 10.10.2019 року), відтак, заборгованість відповідача перед позивачем, за розрахунками позивача, становить 712 500,00 грн. (1 269 972,00 грн. (загальна вартість виконаних робіт) - 79 200,00 грн. (авансовий внесок) - 399 072,00 грн. (часткова оплата за актом № 14 від 24.06.19 року) - 79 200,00 грн. (часткова оплата за актом № 11 від 18.07.2019 року).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за порушення виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність заборгованості за договором.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Як вже було встановлено судом вище, 07.06.2019 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено договір № 7/062019, за умовами якого позивач зобов'язався відсипати дорогу з щебеню з траси Юр'ївка - Кутище Любарський район, Житомирської обл. до складу матеріалів на об'єкті будівництва Polish.
Заявлені позовні вимоги позивач підтверджує актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.06.2019 року № 11, від 24.06.2019 року № 14 та від 18.07.2019 року № 11.
Судом встановлено, що акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.06.2019 року № 11 на суму 158 400,00 грн. підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та скріплений печатками товариств.
Позивач зазначає, що вказаний акт відповідачем оплачений лише частково в сумі 79 200,00 грн., на підтвердження чого надав платіжне доручення № 83 від 11.06.2019 року, отже заборгованість за вказаним актом становить 79 200,00 грн.
Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 772 від 09.10.2019 року на суму 79 200,00 грн., яке підтверджує оплату послуг за договором № 7/062019 від 07.06.2019 року.
Відтак, з наведеного вище слідує, що виконані роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.06.2019 року № 11 відповідачем оплачені в повному обсязі, отже заборгованість за вказаним актом у відповідача відсутня.
Як вбачається з матеріалів справи, акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 24.06.2019 року № 14 на суму 725 472,00 грн. відповідачем не підписаний, при цьому, як вказує позивач, частково оплачений на суму 399 072,00 грн. згідно платіжного доручення № 167 від 25.06.2019 року, відтак заборгованість за вказаним актом становить 326 400,00 грн.
Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи міститься акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 24.06.2019 року № 14 на суму 399 072,00 грн., який підписаний уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень та скріплений печатками товариств. При цьому, в матеріалах справи міститься платіжне доручення № 167 від 24.06.2019 року на суму 399 072,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що виконані роботи за актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 24.06.2019 року № 14 відповідачем оплачені в повному обсязі, отже заборгованість за вказаним актом у відповідача відсутня.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також посилається на акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.07.2019 року № 11 на суму 386 100,00 грн., який в матеріалах справи відсутній.
При цьому, суд відмічає, що в матеріалах справи міститься акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.07.2019 року № 11, який не приймається судом в якості належного доказу у підтвердження заявлених позовних вимог з огляду на наступне.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено порядок оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пунктом 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Положення в тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітності, що створені ручним способом, виправляються способом «червоного сторно», додаткових бухгалтерських проведень або коректурним способом, відповідно до якого неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
З системного аналізу вищевикладених законодавчих приписів слідує, що первинні документи складаються господарюючими суб'єктами за результатами проведених між ним господарських операцій, а внесення до таких первинних документів відомостей та реквізитів спрямоване на ідентифікацію господарських операцій, зокрема за певним видом зобов'язань, які у свою чергу виникають з визначених законом підстав, зокрема договорів.
Судом встановлено, що акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.07.2019 року № 11 містить ряд закреслень та виправлень.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості інших осіб перед боржником, можуть бути: договір, товарно-транспортна накладна, видаткова накладна, акти приймання товарів і послуг, тобто первинні документи.
Наданий позивачем акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.07.2019 року № 11 містить закреслення та виправлення стосовно вартості робіт, зроблені невідомою особою. Так, у даному акті містяться закреслення в колонці «Ціна без ПДВ, грн.», а саме: виправлено з « 85,00» на « 70,00», а також в колонці «Сума, грн.» з « 165750,00» виправлено на « 136500», в рядку «Разом робіт без ПДВ» з « 165750,00» виправлено на « 136500», в рядку «ПДВ» було зазначено 33150, вказана сума обведена кульковою ручкою та з лівої сторони біля вказано суми написано 27300, в рядку «Загальна вартість робіт, послуг» міститься закреслення, а саме закреслено суму « 198900,00», а під нею написано « 163800».
При цьому, (якщо вважати ці написи виправленнями) виправлення зроблено без дотримання вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Отже, у зв'язку з тим, що на акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 18.07.2019 року № 11 підписи уповноважених представників сторін щодо внесення до нього виправлень відсутні, то такі виправлення, виходячи з приписів законодавства, не мають юридичної сили, з огляду на що, суд не приймає вказаний акт в якості належного доказу у підтвердження заявлених позовних вимог, за викладених вище обставин.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на те, що судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за договором № 7/062019 від 07.06.2019 року, відсутні підстави і для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання умов договору, які є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 09.07.2020р.
Суддя О.В. Котков