ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2020Справа № 910/5464/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Одеського міського центру зайнятості
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про стягнення 37 273,38 грн.
Представники не викликались;
Одеський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 37 273,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що виплачена громадянину ОСОБА_1 допомога в розмірі 37273,38 грн. по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5464/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
20.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті Мироненко В.П. при поновленні на роботі була виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка складає 58 281,21 грн., а тому стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 37 273,38 грн. є задвоєнням виплачених сум, які були отримані ОСОБА_1 . Також відповідач зазначає, що ним виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим останній звільняється від обов'язку, передбаченого ст. 35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
14.05.2019 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Одеського міського центру зайнятості про надання (поновлення) статусу безробітного, якою просив надати статус безробітного відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".
Наказом центру зайнятості № НТ190520 від 20.05.2019 громадянину ОСОБА_1 надано статус безробітного з 14.05.2019.
Наказом центру зайнятості № НТ190521 від 21.05.2019 громадянину ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю з 21.05.2019 та розпочато виплату з 08.06.2019.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі № 420/2972/19 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.05.2019 року №670-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області; стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 травня 2019 року по день винесення судового рішення у розмірі 58 281,21 грн.
03.12.2019 ОСОБА_1 було подано до Одеського міського центру зайнятості заяву про припинення його реєстрації як безробітного у зв'язку з його поновленням на роботі за рішенням суду на підставі наказу роботодавця.
Наказом центру зайнятості № НТ191203 від 03.12.2019 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 15.11.2019 у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.
У період з 08.06.2019 по 15.11.2019 позивач виплатив ОСОБА_1 37 273,38 грн. допомоги по безробіттю.
15.01.2019 позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування коштів вих. № 108/19/06 від 15.01.2020, у якій просив повернути кошти, які були виплачені громадянину ОСОБА_1 у розмірі 37 273,38 грн.
Оскільки, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 37 273,38 грн. допомоги по безробіттю відповідачем не відшкодована, позивач звернувся до суду з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Як встановлено судом вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі № 420/2972/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.05.2019 року №670-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю та нагляду за безпекою на автомобільному та міському електричному транспорті Управління Укртрансбезпеки в Одеській області.
Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді ОСОБА_1.
За таких обставин, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі № 420/2972/19 визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.05.2019 року №670-к, який став підставою для втрати заробітної плати та подальшому - для призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, позивач має право на відшкодування відповідачем суми виплачених сум у відповідності до ст.ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Матеріалами справи підтверджено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості у період з 08.06.2019 по 15.11.2019 позивач виплатив ОСОБА_1 37 273,38 грн. допомоги по безробіттю.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, то суд зазначає, що згідно положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є сам факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Обставина виплати відповідачем ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 37 273,38 грн., не звільняє відповідача від встановленого Законом обов'язку компенсувати виплачену позивачем суму допомоги по безробіттю, оскільки у даному випадку діє норма ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка покладає такий обов'язок не відповідача.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановлений законом обов'язок компенсації здійсненої безробітному виплати.
Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах №914/1875/17 від 09.07.2018 та №914/2087/17 від 12.06.2018.
Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Одеського міського центру зайнятості повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 14, ідентифікаційний код 39816845) на користь Одеського міського центру зайнятості (65078, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Генерала Петрова, будинок 22-В, ідентифікаційний код 35358018) грошові кошти у розмірі 37 273 (тридцять сім тисяч двісті сімдесят три) грн. 38 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) 00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Мандриченко