ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.07.2020Справа № 910/7841/20
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7»
про відвід судді Усатенко І.В. у справі № 910/7841/20
за позовом Служби безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7»
про стягнення 46 382 851, 17 грн.,
Служба безпеки України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» (далі - відповідач) про стягнення 46 382 851, 17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014, у зв'язку з чим позивач просить стягнути штраф у судовому порядку.
11.06.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відстрочення судового збору, оскільки позивач є бюджетною установою та здійснює свої видатки через органи державного казначейства України, оплата судового збору у розмірі 695 742, 77 грн. є проблематичною, оскільки, вимагає коригування бюджетних асигнувань. Позивачем долучено лист начальника фінансово-правового управління № 21/2/1-1638 від 11.06.2020, в якому зазначено, що кошторисом, затвердженим на утримання Служби безпеки України у 2020 році, витрати для сплати судового збору у розмірі 695 742, 77 грн. не передбачені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020 (суддя Усатенко І.В.) відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відкрито провадження у справі № 910/7841/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2020 року.
06.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/7841/20.
Заява мотивована тим, що суддя Усатенко І.В. відстрочила позивачу сплату судового збору не зважаючи на те, що позивачам у справах № 910/7993/20, № 910/5413/20 відмовляла у відстроченні сплати судового збору та залишала позовні заяви без руху (ухвали суду від 28.04.2020 № 910/5413/20 та від 16.06.2020 № 910/7993/20). Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість судді на користь позивача.
Частинами 1-3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/7841/20 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/7841/20 передано на розгляд судді Ломаці В.С.
Положеннями частини 7 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частини 8, 9 статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» про відвід судді Усатенко І.В., всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
При цьому, частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Звертаючись до господарського суду міста Києва із заявою про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/7841/20, відповідач посилається на положення пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України - наявність інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, зазначаючи, що суддя Усатенко І.В. відстрочила позивачу сплату судового збору не зважаючи на те, що іншим позивачам у справах № 910/7993/20, № 910/5413/20 відмовляла у відстроченні сплати судового збору та залишала позовні заяви без руху (ухвали суду від 28.04.2020 № 910/5413/20 та від 16.06.2020 № 910/7993/20). Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про упередженість судді на користь позивача.
За змістом частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
В частині четвертій статті 38 Господарського процесуального кодексу України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що відвід повинен бути вмотивованим і, що встановлення обставин, вказаних саме у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, а не пункту 5 вказаної частини, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 21.04.2020 у справі № 910/5851/19.
Проте, положення пункту 5 частини першої та частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що самі по собі процесуальні дії та рішення судді Усатенко І.В., прийняті у даній справі, не можуть бути підставою для відводу без надання стороною, яка заявляє відвід, належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів проявлення суддею Усатенко І.В. саме необ'єктивності чи упередженості при постановленні ухвали про відкриття провадження у справі № 910/7841/20 від 16.06.2020 та вирішення питання про надання позивачу відстрочки сплати судового збору.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Разом з тим, таких доказів відповідачем до заяви надано не було.
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» заява не містить обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді Усатенко І.В. та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені представником відповідача доводи щодо сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді Усатенко І.В., мають суб'єктивний характер, оскільки жодного прикладу чи факту вчинення дій, які б свідчили про його упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді, не наведено.
Крім того, з доводів та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді, якому заявлено відвід.
У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Враховуючи наведене, доводи викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» про відвід судді Усатенко І.В. мають суб'єктивний для відповідача характер, є незгодою з процесуальними рішеннями судді та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» про відвід судді Усатенко І.В. від участі у розгляді справи № 910/7841/20.
На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія № 7» про відвід судді Усатенко І.В. від участі у розгляді справи № 910/7841/20 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (09.07.2020) та не підлягає оскарженню.
Суддя В.С. Ломака